Номер провадження: 11-кп/813/437/22
Справа № 496/2805/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.05.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарів судового засідання: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурорів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 29.06.2021 року в кримінальному проваджені №12021167250000092 від 23.04.2021 року, яким:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився м. Одеси, громадянин України, не одружений, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України є таким, що судимостей не має,
визнаний винним у скоєні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України та засуджений до покарання у виді виправних робіт, строком на 6 (шість) місяців, -
встановив:
Згідно з оскарженим вироком суду, ОСОБА_10 , 23 квітня 2021 року, близько 02:00 год., знаходячись на АДРЕСА_2 , маючи умисел на незаконне проникнення з метою відпочити, вирішив проникнути на територію домоволодіння ОСОБА_11 , по АДРЕСА_2 , а саме до іншого володіння особи: земельної ділянки з кадастровим номером № 5121084200:03:001:1870 та згідно свідоцтва про право власності з індексним номером 16012210 від 11.01.2014 року належить ОСОБА_11 . Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_10 , діючи умисно, всупереч вимогам ст. 30 Конституції України, якою закріплено право на недоторканість житла, не маючи визначених законом підстав та відповідного дозволу власника та володільців, обвинувачений переліз через паркан, що являє собою металеву огорожу, на територію земельної ділянки № НОМЕР_1 , де розбив дерев'яною лавкою фасадне вікно житлового будинку. Таким чином ОСОБА_10 , порушив недоторканість житла та іншого володіння особи.
Не погоджуючись з вироком суду, заступник керівника Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого зазначає, що при призначенні покарання, суд першої інстанції, в порушення положень ст.57 КК України, не врахував той факт, що до обвинуваченого не може бути застосоване покарання у виді виправних робіт, оскільки він офіційно не працевлаштований, а тому призначене покарання у виді виправних робіт не відповідає вимогам кримінального закону.
Прокурор просить скасувати вирок в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 покарання за ч.1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі, строком на 1 (один) рік. В іншій частині вирок суду прокурор просить залишити без змін.
До початку апеляційного розгляду заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_12 подав зміни до апеляційної скарги, в яких просив змінити вирок суду першої інстанції та призначити обвинуваченому ОСОБА_10 покарання у виді штрафу, у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 1700 гривень. В іншій частині вирок суду просив залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав змінену апеляційну скаргу та просив її задовольнити; вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Судовий розгляд в суді апеляційної інстанції, у відповідності до положень ч.4 ст.405 КПК, проведено без участі обвинуваченого, який до суду апеляційної інстанції не з'явився. Враховуючи, що у зміненій апеляційній скарзі прокурора не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, судовий розгляд проведено без обвинуваченого, а також без участі його захисника, який просив провести апеляційний розгляд без його участі.
Апеляційний розгляд також проведено за відсутності потерпілої ОСОБА_11 , яка будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі умови для реалізації права учасників судового процесу на доступ до правосуддя.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України (далі - КПК), вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_10 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, ніким не оспорюються, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК, вони не є предметом апеляційного розгляду.
Перевіривши вирок в межах апеляційної скарги, колегія суддів суд приходить до висновку, що доводи прокурора про невірне застосування судом першої інстанції вимог кримінального закону при призначенні покарання є обґрунтованими, з огляду на таке.
Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, дані про особу винного, який визнав свою вину у вчиненому.
Разом з цим, при призначенні покарання, суд не врахував положення Розділів 10 та 11 Кримінального Кодексу України, якими визначені поняття покарання та його види, а також загальні засади призначення покарання.
Зокрема, суд проігнорував положення ч.1 ст.57 КК України, якими передбачено, що покарання у виді виправних робіт може бути застосовано лише до працездатної роботи та відбувається таке покарання за місцем роботи засудженого.
Таким чином, призначаючи покарання обвинуваченому у виді обмеження волі, суд не дотримався вимог ч.1 ст.57 КК України, оскільки фактично не взяв до уваги, що ОСОБА_10 офіційно не працевлаштований, що з урахуванням вимог зазначеної норми кримінального закону виключає можливість призначення обвинуваченому такого виду покарання.
Враховуючи те, що прокурор ставить питання про зміну вироку та просить призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу, змінена апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині призначеного покарання.
При призначенні покарання апеляційний суд враховує положення ст.65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, ступеню їх тяжкості та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Одночасно, апеляційний суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий та повністю визнав свою провину, а з матеріалів кримінального провадження вбачається, що діями обвинуваченого матеріальна шкода не завдана та цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Наведені обставини дають підстави вважати, що виправлення обвинуваченого можливе, шляхом призначення йому покарання у виді штрафу.
На переконання апеляційного суду таке покарання буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального проступку, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження скоєння ОСОБА_10 нових злочинів, що слугуватиме досягнення мети покарання, відповідно до положень, які містяться в ст.50 КК України.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити його.
Відповідно до ч. 1 ст. 408 КПК, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, а також в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становище обвинуваченого.
Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 409 КПК підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
З урахуванням наведеного, змінена апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 420, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Змінену апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_13 - задовольнити.
Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 29.06.2021 року відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - змінити в частині призначеного покарання.
Викласти абзац 1 резолютивної частини вироку в такій редакції: «Визнати ОСОБА_10 винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, та призначити покарання у виді у виді штрафу, у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 1700 гривень.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції вступає в силу з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили, а засудженим в той же строк, з дня отримання копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4