Номер провадження: 11-кп/813/1293/22
Справа № 521/6463/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12.05.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 , на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 08.04.2022 року у кримінальному провадженні №12021162470000116, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.02.2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, неодруженого, перебуває у цивільному шлюбі, працюючого менеджером по продажам у фірмі «Ніка Маркс», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08.04.2022 року під час судового розгляду продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 07.06.2022 року.
Рішення суду мотивоване обґрунтованістю висунутого обвинувачення, наявністю ризиків, передбачених п. 4, 5 ст. 177 КПК України та неможливістю застосуванням більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування своїх доводів вказує, що ризики якими обґрунтовувалось тримання під вартою ОСОБА_7 відсутні, а тому відпали підстави тримання його під вартою. Також зазначає, що, суддя розглядаючи по суті клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, вкотре залишає клопотання захисника без задоволення. Вважає, що обраний найсуворіший вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідає меті його застосування, є безпідставним та до обвинуваченого повинен бути застосований більш м'який запобіжний захід.
Окрім того, в судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченого зауважив, що ОСОБА_7 тримається під вартою вже 1,6 місяців та бажає прийняти участь у обороні України.
Положеннями ч. 4 ст. 4221 КПК України визначено, що розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Прокурор був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за можливим та необхідним апеляційний розгляд провести за відсутності сторони обвинувачення.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, захисника та обвинуваченого, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Так ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що передусім національні судові органи повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення (справа «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії»).
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Як вбачається з матеріалів провадження, на розгляді в Малиновському районному суді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021162470000116 від 05.02.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що 05.02.2021 року приблизно о 07 годині 56 хвилин він допустив порушення вимог п.п. 2.3. (б), 8.7.3 «е», 8.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме не маючи посвідчення водія відповідної категорії, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Toyota Prius», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїжджій частині вул. Розумовської з боку вул. Балківської у напрямку вул. Старопортофранківської, під'їжджаючи до регульованого перехрестя з вул. М'ясоїдівської в м. Одесі, проігнорувавши червоний сигнал світлофора, який забороняв рух, та не врахувавши дорожню обстановку, навмисно, не зупиняючись, виїхав на перехрестя, де в цей час почали рух інші транспортні засоби, допустив зіткнення з автомобілем марки «Форд Транзит» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 . Після чого продовжив рух, та в подальшому здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які в цей час переходили вулицю по пішохідному переходу.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника щодо відсутності існування ризиків, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Проаналізувавши матеріали провадження, апеляційний суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, і що необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за вчинення якого в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, а отже наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися спроб переховуватися від суду.
При цьому, апеляційний суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, існує з підстав того, що враховуючи воєнний стан в Україні, перебуваючи на свободі обвинувачений ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме ухилятись від суду, не з'являтися в судові засідання без поважних причин, тим самим затягуючи розумні строки розгляду обвинувального акту в суді.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження строків тримання під вартою обвинуваченому, апеляційним судом не було встановлено.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання, щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок суду про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу обвинуваченого, якому інкримінується вчинення тяжкого злочину, дають підстави вважати, що на даний час існують зазначені районним судом ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
На думку апеляційного суду застосування до ОСОБА_7 , більш м'якого запобіжного заходу є неможливим, оскільки враховуючи особу обвинуваченого, який вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, та вчинення кримінального правопорушення могло призвести до невідворотних наслідків для неповнолітніх потерпілих, такий запобіжний захід не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України.
Оцінюючи твердження захисника про те, що обвинувачений тримається під вартою вже 1,6 місяців, апеляційний суд зауважує на тому, що п. 2 ч. 3 ст. 197 КПК України, встановлює можливий сукупний строк тримання особи під вартою в кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів (який не повинен перевищувати 12 місяців) під час досудового розслідування, натомість, такий строк не передбачений на стадії судового розгляду кримінального провадження, зокрема, приписи ч. 3 ст. 331 КПК України передбачають, що суд 1-ої інстанції до спливу продовженого строку тримання під вартою зобов'язаний розглядати питання доцільності продовження тримання обвинуваченої особи під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що, згідно приписів ч. 1 ст. 616 КПК України клопотання про скасування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для подальшого проходження обвинуваченим військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, подається прокурору, після чого прокурор має право звернутися з таким клопотанням до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження.
З огляду на викладене, всупереч доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, а також обставин та характеру вчиненого злочину, судом першої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на даний час неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, які об'єктивно продовжують існувати з огляду на зазначені апеляційним судом обставини, а доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності ризиків та можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, апеляційним судом не встановлено обставин, які могли би бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 08.04.2022 року у кримінальному провадженні №12021162470000116, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.02.2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4