Справа № 609/270/22
2/609/206/2022
17 травня 2022 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючої судді Катерняк О.М.
при секретарі судового засідання Мацишиній Г.О.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до
відповідача: Великодедеркальської об'єднаної територіальної громади в особі Великодедеркальської сільської ради
вимоги позивача: про визнання права власності на спадкове майно за заповітом,
учасники справи - не з'явилися,-
І. Стислий виклад позиції позивача.
1. 31 березня 2022 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Великодедеркальської об'єднаної територіальної громади в особі Великодедеркальської сільської ради (далі відповідач) з вимогою про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, що залишилося після смерті батька ОСОБА_2 .
2. Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 . Після її смерті залишилось спадкове майно, що складається із 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 . Дане домоволодіння відноситься до колгоспного двору, померла була членом колгоспного двору. Після смерті матері відкрилася спадщина на належне їй майно, яке успадкував її чоловік ОСОБА_2 , однак юридично його не оформив.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_2 . Після його смерті залишилося спадкове майно, що складається із 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 . Дане домоволодіння відноситься до колгоспного двору, померлий був головою колгоспного двору. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. Інша частка колгоспного двору належить позивачеві.
Як зазначає позивач в позовній заяві, на випадок своєї смерті померлий зробив розпорядження згідно якого призначив позивача спадкоємцем усього належного йому майна, склавши заповіт.
Спадщину після смерті батька позивач прийняв, оскільки постійно на день смерті батька проживав із ним в одному господарстві.
Як стверджує позивач в позовній заяві, він звертався у нотаріальну контору по питанню успадкування зазначеного майна, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом по причині відсутності первинної реєстрації права власності та у зв'язку із розбіжностями у правовстановлюючих документах, а також запропоновано звернутися до суду із даним питанням.
На підставі викладеного, позивач просить позов його задовольнити та визнати за ним право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті батька ОСОБА_2 , а саме на житловий будинок із господарськими будівлями у АДРЕСА_1 .
ІІ. Процесуальні дії у справі.
3. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 05 квітня 2022 року було відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження і призначено до підготовчого розгляду на 26 квітня 2022 року.
4. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2022 року підготовчий розгляд справи було відкладено на 17 травня 2022 року.
5. Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач Великодедеркальська об'єднана територіальна громада в особі Великодедеркальської сільської ради в підготовче судове засідання також не забезпечила явку свого представника, через канцелярію суду подали заяву, в якій просили розглядати справу у їх відсутності, позовні вимоги визнали повністю.
6. Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
7. Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року Про утворення та ліквідацію районів, що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 19 пункту 3 та абзацу 1 підпункту 19 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Шумський район Тернопільської області та утворений Кременецький район Тернопільської області (з адміністративним центром у місті Кременець) у складі територій Борсуківської сільської, Великодедеркальської сільської, Вишнівецької селищної, Кременецької міської, Лановецької міської, Лопушненської сільської, Почаївської міської, Шумської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
8. Відповідно до повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом РАГС Шумського райуправління юстиції у Тернопільській області слідує, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Матвіївці, Шумського району, Тернопільської області, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис № 8.
9. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Матвіївської сільської ради Шумського району Тернопільської області слідує, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Матвіївці, Шумського району, Тернопільської області, про що складено відповідний актовий запис № 6.
10. Відповідно до Свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок та Реєстрового напису на документи про право власності від 20.03.1990р. вбачається, що жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами в цілому, який розташований в АДРЕСА_2 дійсно належить колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_2 . Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Шумської районної ради народних депутатів № 169 від 26 липня 1989року «Про оформлення права власності на жилий будинок/ домоволодіння».
11. Згідно із довідкою про технічні показники об'єкта нерухомого майна, наявність (відсутність) нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, перепланування № 41 від 18.03.2022р., виданою КП «Шумське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться у АДРЕСА_2 , зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності виданого на підставі рішення виконавчого комітету Шумської районної ради №169 від 26.07.1989р.
12. Відповідно до довідки № 408 від 09.12.2021р., виданої Матвіївським старостинським округом Великодедеркальської сільської ради Кременецького району Тернопільської області вбачається, що станом на 01 липня 1990 року в житловому будинку по АДРЕСА_2 були зареєстровані та проживали: ОСОБА_2 - голова колгоспного двору; ОСОБА_3 - дружина, член колгоспного двору; ОСОБА_1 - син, член колгоспного двору.
Таким чином, наявними у справі матеріалами підтверджено, що спірне будинковолодіння належало до суспільної групи колгоспний двір.
13. Судом встановлено, що заповітом, посвідченим 17 березня 2017р. секретарем Матвіївської сільської ради Шумського району Тернопільської області, підтверджується, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив наступне розпорядження: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться під АДРЕСА_2 заповів ОСОБА_1 .
14. Той факт, що померлі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками позивача ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Матвіївці, Великодедеркальського району Тернопільської області і його батьками були: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
15. Відповідно до довідки № 407 від 09.12.2021р., виданої Матвіївським старостинським округом Великодедеркальської сільської ради Кременецького району Тернопільської області вбачається, що ОСОБА_2 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним на день смерті проживали та були зареєстровані:
- син ОСОБА_1 ;
- невістка ОСОБА_4 ;
- внучка ОСОБА_5 .
16. Своєю постановою № 21/02-16 від 31.03.2022р. приватний нотаріус Кременецького районного нотаріального округу Тернопільської області Зелінський П.І. відмовив спадкоємцю ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 по тій причині, що відповідно до листа Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21 лютого 2005 року: «у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватись у судовому порядку». А також згідно поданих документів існують розбіжності у правовстановлюючих документах померлої. Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 заведена.
17. Відповідно до довідки № 70 від 31.03.2022р. виданої Матвіївським старостинським округом Великодедеркальської сільської ради Кременецького району Тернопільської області вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 одна і та ж сама особа.
18. Із оглянутої в судовому засіданні спадкової справи № 175/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка надана суду приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Хаблюк Т.В. вбачається наступне:
- 27 вересня 2018 року приватному нотаріусу Шумського районного нотаріального округу Хаблюк Т.В. гр. ОСОБА_6 було подано письмову заяву про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 ;
- 17 березня 2017 року гр. ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження, яким земельну ділянку площею 2.2277га, що розташована на території Матвіївської сільської ради Шумського району заповів ОСОБА_6 ;
- 23 листопада 2018 року приватним нотаріусом Шумського районного нотаріального округу Тернопільської області Хаблюк Т.В. видане Свідоцтво про право на спадщину за заповітом гр. ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7 на майно, зазначене в заповіті;
- 15 листопада 2018 року приватному нотаріусу Шумського районного нотаріального округу Хаблюк Т.В. гр. ОСОБА_4 , яка діє від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності було подано письмову заяву про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 ;
- 17 березня 2017 року гр. ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження, яким земельну ділянку площею 2,3508га, що розташована на території Матвіївської сільської ради Шумського району заповів ОСОБА_5 ;
- 15 листопада 2018 року приватним нотаріусом Шумського районного нотаріального округу Тернопільської області Хаблюк Т.В. видане Свідоцтво про право на спадщину за заповітом гр. ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_7 на майно, зазначене в заповіті.
ІV. Оцінка Суду.
19. За змістом частини четвертої статті 200 ЦПК ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Так, частиною четвертою статті 206 ЦПК передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, ЦПК допускає ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні і в правовідносинах, що виникли між сторонами відповідачі позов визнали, таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тобто в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому судовому засіданні.
20. Відтак, проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до висновку, що до виниклих правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.
21. Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
22. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
23. Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
24. Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
25. Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
26. Як передбачено ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
27. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України , або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
28. Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
29. Правовий статус майна колгоспного двору був врегульований ст.ст. 120-126 Цивільного кодексу УРСР 1963 року. У відповідності до ст. 112 ЦК Української РСР, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
30. Згідно зі ст. 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.
31. Відповідно до ст. 563 ЦК УРСР 1963 року, у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двора не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишилося, майно двору спадкується на загальних підставах.
32. За змістом ст.123 Цивільного кодексу УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв'язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.
33. Жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 станом на 01 липня 1990 року мав статус колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_2 , а членами колгоспного двору - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Отже кожен з них набув у власність по 1/3 частині вказаного вище жилого будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами.
34. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
35. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після її смерті залишилося спадкове майно, що складалося із 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 , яке успадкували в рівних долях її чоловік ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 , однак юридично це не оформили. Тобто, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 залишилося спадкове майно, яке складається із Ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 , яке успадкував його осин - позивач у справі ОСОБА_1 , однак юридично це не оформив.
36. Відповідно до п.п. 4.15, 4.18 п. 4 гл. 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджено Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. № 296/5, видача свідоцтва про спадщину на майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони та арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі, свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
37. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
38. До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
39. Права та обов'язки, які не входять до складу спадщини, передбачені положеннями статті 1219 ЦК України.
Отже, об'єктами спадщини за ЦК України є права та обов'язки, які належали особі на час смерті, крім тих, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.
40. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
41. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
42. Згідно із ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
43. Із ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
44. У відповідності до ст.1235 ЦК України Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кількох фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
45. Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
46. Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
47. За вимогами ст. 328 ЦК України, право власності на майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.
48. Власник майна, як це передбачає ст. 392 ЦК України, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.
49. Відповідно до абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні прав на спадщину особа може звертатися до суду за правилами позовного провадження.
В даний час у позивача виникла необхідність оформити право власності на спадкове майно, а саме, на Ѕ частину жилого будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, як спадкове майно, після смерті батька ОСОБА_2 .
Суд знаходить, що в даних правовідносинах виникнення права власності у позивача пов'язується з правом спадкування.
50. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
51. Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
52. Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
53. Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
54. Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не можливо, а набуття позивачем права на жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
55. Позивачем при подачі позову було сплачено 993 грн. 00 коп. судового збору. Позивач просить не застосовувати до відповідача вимоги статті 141 ЦПК України.
З цих підстав,
Керуючись статтями 15, 16, 328, 1216-1218, 1223, 1258, 1268, Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 10-13, 18, 76, 77, 81, 257-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу, ст.ст. 112, 120-126 ЦК Української РСР (1963 року) суд, -
1.Позов ОСОБА_1 до Великодедеркальської об'єднаної територіальної громади в особі Великодедеркальської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно за заповітом - задовольнити повністю.
2.Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на спадкове майно за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .
3.Не застосовувати до відповідачів вимоги статті 141 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне рішення суду складено 17 травня 2022 року.
Суддя: О. М. Катерняк