11.05.2022 Справа №607/22307/21
м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Сташків Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Романів В.В.,
у відсутності сторін,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») 29.11.2021р. надіслав до суду засобами поштового зв'язку позовну заяву до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №2225096 про надання споживчого кредиту від 01 квітня 2020 року, розмір якої станом на момент подання позовної заяви становить 32800 грн., у тому числі: 10000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 22800 грн. - заборгованість за невиплаченими відсотками за користування кредитом строком за 120 днів. Зазначена позовна заява отримана судом 02.12.2021р.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ТОВ «Авентус Україна» має статус небанківської фінансової установи та Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 426 від 28 лютого 2017 року, внесене до Державного реєстру фінансових установ як фінансова компанія. Позивачем отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 870 від 28 лютого 2017 року та ліцензію на здійснення діяльності з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту відповідно до Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №756 від 28 березня 2017 року. 01 квітня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №2225096 про надання споживчого кредиту через Інформаційно-телекомунікаційну систему товариства, доступ до якої забезпечується через Веб-сайт позивача або Мобільний додаток. Згідно з кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит у сумі 10000 грн., які споживач зобов'язується повернути та сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Грошові кошти було перераховано на банківський рахунок відповідача, відкритий в AT «ПриватБанк», вказаний ним особисто у заяві на отримання кредиту, через платіжного провайдера ТОВ ФК «Вей фор пей», зі строком кредитування 30 днів із зниженою процентною ставкою - 0,57% в день від суми кредиту (п. 1.5.1 Договору). Реалізуючи своє право на продовження строку користування кредитними коштами, 01 травня 2020 року через Особистий кабінет відповідачем особисто було ініційовано продовження строку користування кредитом до 31 травня 2020 року, шляхом вибору в Особистому кабінеті опції «Продовжити кредит» з натисканням відповідної клавіші та з одночасним ініціюванням платежу на користь Товариства у розмірі суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Надалі, 14 червня 2020 року через Особистий кабінет, відповідачем особисто було ініційовано продовження строку користування кредитом до 14 липня 2020 року, шляхом вибору в Особистому кабінеті опції «Продовжити кредит» з натисканням відповідної клавіші та з одночасним ініціюванням платежу на користь Товариства у розмірі суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. У зв'язку з продовженням відповідачем строку користування кредитом, застосування зниженої процентної ставки було відмінено та нарахування процентів в подальшому здійснювалось за стандартною процентною ставкою 1,90 % в день від суми кредиту (п. 1.5.2 Договору). Товариство належним чином виконало свої зобов'язання, передбачені умовами кредитного договору, та здійснило перерахунок коштів на вказані ОСОБА_1 в заявці реквізити банківської картки, однак відповідачем належним чином не було виконано договірні зобов'язання, а саме не повернуто кошти в строк та на умовах, встановлених кредитним договором, та не сплачено проценти за користування кредитними коштами, в результаті чого станом на момент подання позовної заяви заборгованість становить 32800 грн., у тому числі: 10000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 22800 грн. - заборгованість за невиплаченими відсотками за користування кредитом строком за 120 днів. Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов.
02 грудня 2021 року ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцької І.М. відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
01 лютого 2022 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Братівник І.В. подав відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача заперечив щодо задоволення позову, посилаючись на те, що позовна заява є безпідставною та необґрунтованою, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на: підтвердження факту підписання ОСОБА_1 вказаного кредитного договору; отримання відповідачем від позивача кредитних коштів, зазначених у договорі; наявності заборгованості відповідача перед позивачем. Як доказ підтвердження надання позивачем кредитних коштів за спірним кредитним договором позивачем надано копію листа ТОВ ФК «Вей фор пей» №5530ВП від 12 листопада 2021 року, однак, на думку представника відповідача, зазначений документ не є розрахунковим документом, відтак не є допустимим доказом у справі. Крім того, зазначений лист не містить інформації про те, на чию корить здійснювався переказ, про номер рахунка чи платіжної картки, а номер платіжної картки у договорі відрізняється від номера, який вказаний у цьому листі, відтак її неможливо ідентифікувати. До того ж, наданий позивачем розрахунок викликає сумніви, оскільки є суб'єктивною думкою позивача та не підтверджується жодними доказами, а долучені до позовної заяви документи не є випискою по рахунку, тому, з урахуванням висновку Верховного Суду в постанові від 20 січня 2020 року у справі № 755/18920/18, не відповідають вимогам, що ставляться до первинних документів. Також, представник відповідача вважає, що відсутність підпису сторін на правочині, вчиненому у письмовій формі, свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на підписання цього договору, а відтак позивачем не доведено факт укладання цього договору. Така позиція відповідає висновку Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц. Договір не відповідає вимогам Закону України «Про електрону комерцію», оскільки позивач не надав доказів реєстрації ОСОБА_1 в ІТС товариства чи мобільному додатку, зазначення ним номера мобільного телефону, відправлення позивачем на цей номер коду ідентифікації, а також використання ОСОБА_1 цього коду з метою підписання кредитного договору. Крім цього, у відзиві зазначено, що відповідно до договору про надання правової допомоги, укладеного 25 січня 2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Братівником І.В., орієнтовний розмір витрат на правову допомогу за підготовку процесуальних документів та представництво інтересів у суді може складати 10000 грн. Посилаючись на наведене, просив відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача в користь відповідача судові витрати у справі.
14 лютого 2022 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач заперечив щодо доводів поданого відзиву та вказав, що відповідач укладає кредитний договір з позивачем не перший раз, зокрема 16 листопада 2019 року відповідачем було укладено інший кредитний договір у такому ж форматі, як і спірний договір, однак відповідач його належним чином виконав, а тому це свідчить про обізнаність відповідача з порядком та умовами укладання, підписання подібного роду договорів. Водночас, клієнт підтверджує, що одноразовий ідентифікатор є його електронним підписом та використовується ним як аналог власноручного підпису, клієнт сам вчинив всі необхідні дії для укладення правочину, що свідчить про його волевиявлення на укладення договору. Кредитний договір був підписаний електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, про що зазначено в розділі кредитного договору «Реквізити та підписи сторін» - «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором С660270, 01.04.2020 16:05:45/ ОСОБА_1 ». Разом з тим, у позивача відсутня можливість надати форму заявки-анкети, яку заповнював відповідач, оскільки це захищена частина Веб-сайту, яка була доступна лише відповідачу при заповненні, а тому за результатом заповнення реєстраційної форми для реєстрації через Інформаційно-телекомунікаційну систему товариства відображається інформація, вказана в Додатку-1, що свідчить про укладення договору в електронній формі, шляхом створення (формування) електронних документів. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного суду №753/10840/19 від 13 липня 2020 року та №732/670/19 від 09 вересня 2020 року. Крім того, у разі незгоди з умовами та порядком укладення Кредитного договору, Відповідач не був позбавлений можливості скористатися своїм правом, визначеним ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», і відповідно протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору. Щодо доводів представника позивача про ненадходження коштів на банківський рахунок відповідача та відсутності належних доказів представник позивача зазначив, що грошові кошти було перераховано на банківський рахунок (картку) відповідача № НОМЕР_1 , відкритий в AT «ПриватБанк», вказаний ним особисто у заяві на отримання кредиту, через платіжного провайдера ТОВ ФК «Вей фор пей», що підтверджується інформаційною довідкою №5530-ВП від 12 листопада 2021 року, довідкою про розрахунки за Договором №2225096 про надання коштів у позику від 01 квітня 2020 року (в якій також зазначено про сплату ОСОБА_1 коштів на користь позивача, з метою продовження терміну дії Договору). До того ж, оскільки товариство не є банківською установою то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів і формувати виписки за такими рахунками, відтак не може надати перинні бухгалтерські документи, водночас відповідач сам вправі звернутись до свого банку за такою випискою, однак він цього не зробив та відповідну виписку не надав. Заявлені представником відповідача витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними відносно даної категорії справ, ним не надано розрахунку таких витрат, а дана справа є справою незначної складності. З цих підстав просив позов задовольнити та проводити розгляд справи у відсутності представника позивача.
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2022 року матеріали вказаної цивільної справи передано на розгляд судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Н.М., згідно з розпорядженням керівника апарату суду № 377 від 27 квітня 2022 року, у зв'язку із перебуванням судді у відпустці.
Ухвалою судді від 28 квітня 2022 року вказану цивільну справу прийнято до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 11 год. 30 хв. 11 травня 2022 року.
У судове засідання представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Братівник І.В. подав заяву, відповідно до якої позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову та, з урахуванням позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву, розгляд справи проводити за його та відповідача відсутності.
За вказаних обставин відповідно до ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:
01 квітня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір №2225096 про надання споживчого кредиту (далі - Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит на суму 10000 грн. строком на 30 днів (п. п. 1.3, 1.4 Договору).
Відповідно до п. 1.1 Договору його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введенні Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.
Відповідно до п. 1.4 Договору строк кредиту - 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору.
Сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування коштами (п. 1.5 Договору), а саме:
- знижену процентну ставку, яка становить 0,57 % в день від суми кредиту, яка застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (п. 1.5.1);
- стандартну процентну ставку, яка становить 1,90 % в день від суми кредиту, яка застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови, зазначені у п. 1.5.1 Договору, для застосування зниженої процентної ставки; та в межах нового строку, якщо відбулось продовження строку користування кредитом до п. 4.1-4.6 цього Договору; та в межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою - 208,62 % річних, за стандартною ставкою - 695,40 % річних (п. 1.7 Договору).
Пунктами 1.8, 1.8.1, 1.8.2 Договору визначена загальна вартість кредиту на дату укладення Договору за зниженою ставкою у розмірі 11710,00 грн., за стандартною ставкою - 15700,00 грн.
У розділі 2 «Порядок та умови надання кредиту» сторони визначили, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_2 або іншої платіжної карти, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту. Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення Договору. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1 Договору.
Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році тобто метод «факт/факт». До періоду розрахунків процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту (п. 3.1.-3.2.).
У розділі 4 визначено порядок пролонгації строку кредиту.
Зокрема, відповідно до п. 4.1 строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, визначену в п. 1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2.-4.5. Договору.
Згідно з п. 4.2 Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 Договору.
Відповідно до п. 4.3 пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.
Згідно з п. 4.5 Договору у випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку користування кредитом розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Споживачем дій, зазначених у п. 4.3 Договору.
Пунктом 9.6 Договору передбачено, що він укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання в Особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що відтворений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
Датою укладення Договору є дата його підписання та він діє до повного виконання споживачем зобов'язань за ним (п. 9.2 Договору).
Відповідно до п. 9.8, підписуючи цей Договір, Споживач підтвердив, зокрема про його ознайомлення з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», (далі - Правила), що розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом №53-ОД від 16 січня 2020 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Згідно з графіком платежів до договору про надання споживчого кредиту №2225096 від 01 квітня 2020 року дата повернення позики та сплати нарахованих процентів - 01.05.2020, сума позики складає 10000 гривень, сума нарахованих процентів - 1710 гривень. Разом до оплати: 11710 гривень (Додаток №1 до Договору).
Відповідно до паспорту споживчого кредиту сума кредиту становить 10000 грн., строк кредитування - 30 днів, знижена процентна ставка (застосовується, якщо протягом строку кредитування + 3 дні споживач здійснить повне погашення заборгованості) - 208,62% річних (0,57% в день), стандартна процентна ставка (застосовується, якщо протягом строку кредитування + 3 дні споживач не здійснить повне погашення заборгованості, а також у період пролонгації та прострочення) - 695,40% річних (1,90% в день); орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору за зниженою ставкою за весь строк користування кредитом становить 11710,00 грн., за стандартною ставкою - 15700,00 грн.
Договір №2225096 про надання споживчого кредиту від 01 квітня 2020 року, графік платежів до договору №2225096 та паспорт споживчого кредиту, підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором С660270, 01.04.2020 16:05:45, ОСОБА_1 .
Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Як убачається з картки обліку Договору №2225096 від 01.04.2020 (позичальник ОСОБА_1 ), 01 квітня 2020 року ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти у розмірі 10000 грн.; у період з 01.04.2020р. по 30.05.2020р. здійснювалось нарахування процентів за зниженою процентною ставкою 0,57%; 01 травня 2020 року ОСОБА_1 вніс платіж у розмірі 1710 грн., який було зараховано в оплату процентів; з 02 травня 2020 року було встановлено стандартну процентну ставку1,90%; подальшому позичальником було внесено грошові кошти, які були зараховані в оплату процентів, зокрема 05 червня 2020 року - 700 грн., 14 червня 2020 року - 7660 грн.; надалі платежі позичальником не вносились.
Відповідно до долученого представником позивача до відповіді на відзив договору про організацію переказу грошових коштів № ВП-200417-1 від 20 квітня 2017 року та додатку №1 до нього, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», останнє взяло на себе зобов'язання з організації та здійснення переказів грошових коштів від кредитної установи на банківські картки клієнтів (для видачі кредитів або позик).
01 квітня 2020 року ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» за дорученням ТОВ «Авентус Україна» здійснило переказ коштів в розмірі 10000 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_3 , код авторизації 771386, номер трансакції в система WayForPay-creditplus-6510658, про що свідчить довідка від 5530-ВП від 12 листопада 2021 року, а також скріншот операції з картами, долучений представником позивача до відповіді на відзив.
Картковий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», належить ОСОБА_1 , що підтверджується скріншотом банківських карт, який також долучений до відповіді на відзив.
Згідно з наданою ТОВ «Авентус Україна» довідкою №2225096/02/2022 від 07 лютого 2022 року про розрахунок за Договором №2225096 про надання коштів у позику від 01 квітня 2020 року товариство01.05.2020р. здійснило переказ коштів у розмірі 10000 грн. на користь ОСОБА_1 , за цим договором ОСОБА_1 здійснював платежі на користь ТОВ «Авентус Україна»: 01 травня 2020 року - 1710 грн., 05 червня 2020 року було здійснено декілька часткових платежів за договором в розмірі 100 грн., 200 грн., 200 грн., 200 грн., 14 червня 2020 року - 7660 грн.
Також, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Авентус Україна» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, у тому числі надавати кошти у позику (кредит).
До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Порядок укладання договорів у електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Законом України «Про електронну комерцію».
Так, згідно зі статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Також, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів», не суперечить приписам ч. 1 ст. 205, ст. ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Доводи відповідача про те, що договір не відповідає вимогам Закону України «Про електрону комерцію» в силу того, що позивач не надав доказів реєстрації ОСОБА_1 в ІТС товариства чи мобільному додатку, зазначення ним номера мобільного телефону, відправлення позивачем на цей номер коду ідентифікації, а також використання ОСОБА_1 цього коду з метою підписання кредитного договору, не заслуговують на увагу, оскільки договір підписано електронним підписом (одноразовим ідентифікатором С660270) відповідача, що відповідає п. 9.6 Договору та вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Також, без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт ТОВ «Авентус Україна» за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, надання своїх персональних даних, в тому числі номера банківської картки, кредитний договір між сторонами не був би укладений.
Зазначені обставини підтверджуються наданими позивачем паперовими копіями електронних доказів у виді належним чином завірених скріншотів з офіційної інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, які підтверджують послідовність укладення відповідачем електронного договору, а саме заповнення реєстраційних форм на сайті Товариства, форми заяви-анкети на оформлення кредиту, підтвердження про готовність відповідачем прийняти пропозицію, направлення одноразового ідентифікатора, повідомлення про направлення кредиту у розмірі 10000 грн.
У розділі 2 Договору сторони визначили, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_2 або іншої платіжної карти, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Розділ 10 Договору містить реквізити та підписи сторін, зокрема: ПІБ, РНОКПП, серія та номер паспорта, зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , номери мобільних операторів, електронну адресу клієнта. Також зазначено, що договір «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором С660270, 01.04.2020 16:05:45/ ОСОБА_1 ».
У зв'язку з цим суд відхиляє твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 кредитного договору з ТОВ «Авентус Україна» не підписував та не отримував кредитних коштів, оскільки між сторонами було погоджено порядок підписання даного договору відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а не письмовим підписом, про відсутність та обов'язковість якого зазначав відповідач у відзиві з посиланням на правовий висновок Палати Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, оскільки даний висновок стосується письмової форми договору у паперовому вигляді, а не у вигляді електронного документа.
Суд частково погоджується з доводами представника відповідача про те, що лист ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №5530-ВП від 12 листопада 2021 року не містить усіх ідентифікуючих ознак стосовно адресата, якому направлені кошти у розмірі 10000 грн., а також що вказаний лист не є первинним обліковим бухгалтерським документом. Однак, із наданих позивачем паперових копій електронних доказів у виді належним чином завірених скріншотів з офіційної інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було встановлено, що рахунок № НОМЕР_2 , на який був здійснений 01 квітня 2020 року переказ коштів ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» за дорученням ТОВ «Авентус Україна» та на підставі договору про організацію переказу грошовий коштів ВП-200417-1 від 20 квітня 2017 року та додатку №1 до нього у розмірі 10000 грн., належить відповідачу ОСОБА_1 , до того ж, він сам вказав зазначений рахунок у договорі та підтвердив його правильність шляхом підписання договору, а тому зазначений лист в сукупності з іншими зібраними доказами, свідчать про отримання відповідачем ОСОБА_1 кредиту у розмірі 10000 грн. за кредитним договором №2225096 від 01 квітня 2020 року. Виписки із зазначеного банківського рахунку, з якого б убачалося, що ці кошти на його рахунок не надходили, відповідач не надав.
Тому доводи представника відповідача про відсутність доказів про перерахування на користь відповідача коштів у розмірі 10000 грн. на виконання вимог кредитного договору на його рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», суд відхиляє, як безпідставні.
Доводи про розбіжність рахунку (номера картки) у листі ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» та у Договорі суд також вважає безпідставними, оскільки банківський рахунок не може бути наданий із повним зазначенням цифр, ця інформація є конфіденційною та відповідно до п. 39.4 статті 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» виконуються вимоги щодо захисту інформації при здійсненні переказів, збереження банківської таємниці та підтримання конфіденційності інформації, що використовується в системі захисту цієї інформації, проте, перші чотири (5168) та останні чотири цифри (4917) рахунку в зазначених документах повністю співпадають.
Судом установлено, що отримавши 01.04.2020р. кредит у розмірі 10000 грн., строк повернення якого відповідно до п. 1.4 Договору становив 30 днів, відповідач до 01.05.2020р. коштів у зазначеному розмірі не повернув, сплативши в зазначену дату 1710 грн., що дорівнювало сумі нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, а відтак внесення коштів у зазначеному розмірі відповідно до п. 4.3 Договору було пропозицією ОСОБА_1 про продовження строку користування кредитом відповідно до п. 1.1 та 1.4 Договору, тобто на 30 днів, та відповідно до п. 4.5 Договору новий строк кредиту розраховується з 02.05.2020р., відтак датою повернення позики та сплати нарахованих процентів стало 01.06.2020р.
Однак, включно до 01.06.2020р. ОСОБА_1 жодних платежів не здійснював. Черговий платіж він вніс лише 05.06.2020р. До того ж, внесений ним розмір платежу є меншим за суму нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відтак строк кредиту більше не пролонгувався.
14 червня 2020 року відповідач сплатив позивачу 7660 грн. Зазначений платіж, на думку суду, не може свідчити про пролонгацію строку кредиту, оскільки раніше пролонгований строк кредиту закінчився 01.06.2020р.
Після закінчення строку кредиту, з 01.06.2020р., у відповідача виникла заборгованість за кредитом у розмірі 10000 грн., а відтак виник обов'язок повернути позивачу отриманий кредит та сплатити проценти, нараховані відповідно до п. 3.1 договору.
Таким чином, оскільки відповідач у 30-денний строк (до 01.06.2020р.) чи протягом 3 календарних днів, що слідували за датою закінчення цього строку, не здійснив повне погашення кредитної заборгованості, тому в позивача були наявні підстави для застосування стандартної процентної ставки 1,90%. Тобто, за період з 01.05.2020р. до 01.06.2020 р. розмір процентів становив 5700 гривень (30х190), яких відповідач у зазначений строк не сплатив.
Надалі, відповідно до п. 3.1 договору правомірним є нарахування позивачем процентів із застосуванням, згідно з п. 1.5.2 стандартної процентної ставки 1,90%, але не більше 90 календарних днів з моменту виникнення заборгованості.
Оскільки саме така домовленість щодо виплати процентів досягнута відповідно до умов договору, то згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України правомірним було нарахування процентів із застосуванням позивачем стандартної процентної ставки 1,90% протягом 90 днів після 01.06.2020 р.
Таким чином, нарахування позивачем процентів за 120 днів (30+90 днів) за процентною ставкою 1,90% річних, що становить 22800 грн., відповідає умовам договору та вимогам закону.
Разом із тим, враховуючи, що 05 червня 2020 року відповідач сплатив 700 грн. та 14 червня 2020 року - 7660 грн., що разом складає 8360 грн., розмір несплачених відповідачем процентів за договором становить 14440 гривень.
Таким чином, станом на дату пред'явлення позову у відповідача перед позивачем існувала заборгованість за кредитом у розмірі 10000 гривень та заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 14440 гривень.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник не надали суду доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості позивача, та не довели відсутності заборгованості за наданими кредитним коштами.
Їхнім доводам про недоведеність укладення договору судом надано відповідну оцінку, та, на переконання суду, вони свого підтвердження під час розгляду справи не знайшли.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом надано мотивовану оцінку усіх аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову та встановлено, що відповідач, не повернувши у строки, встановлені договором, отриманої суми кредиту в розмірі 10000 гривень та процентів за користування кредитом у розмірі 14440 гривень, допустив порушення прав позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, а тому ці права підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову та стягнення з відповідача в користь позивача суми кредиту та процентів у зазначених розмірах.
У зв'язку з частковим задоволенням позову відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути 2270 грн. понесеного судового збору, а також, оскільки стороною відповідача на підтвердження понесених витрат на правову допомогу жодних підтверджуючих документів, у тому числі й договору про надання правової допомоги, не надано, витрати на правову допомогу стягненню з позивача в користь відповідача не підлягають.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» заборгованість за Договором №2225096 по надання споживчого кредиту від 01 квітня 2020 року, в розмірі 24440 (двадцять чотири тисячі чотириста сорок) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 2270 гривні сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», проспект Перемоги, 90-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 41078230.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
СуддяН. М. Сташків