Справа № 603/127/22
Провадження № 2/603/91/2022
"16" травня 2022 р. м.Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого-судді Галіяна І.М.,
секретаря судового засідання - Сандалюка О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Андрусенко Ігор Ярославович
відповідач: ОСОБА_2
предмет позову: стягнення аліментів,
І. Короткий зміст позовних вимог.
Представник позивача адвокат Андрусенко І.Я. звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення аліментів на утримання дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був народжений до шлюбу та визнаний відповідачем своїм сином, в розмірі 1/2 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Монастириського районного управління юстиції у Тернопільській області, сторони зареєстрували шлюб, актовий запис №25..
За час перебування в шлюбі в подружжя народилося троє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був народжений до шлюбу та визнаний відповідачем своїм сином і які проживають з позивачем та перебувають на її утриманні.
На даний час шлюб між сторонами не розірвано.
Представник позивача в позовній заяві зазначає, що з моменту припинення фактичних сімейних відносин відповідач участі у вихованні дітей не бере, коштів на утримання не надає попри те, що він є працездатною, здоровою особою, що надає йому можливість працювати та утримувати дітей, а тому пропонує стягувати аліменти в частці від заробітку (доходу) платника аліментів.
ІІ. Процесуальні рішення в справі.
Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області від 10.03.2022 року позовну заяву прийнято до свого провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
16.05.2022 року ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області постановлено рішення про проведення заочного розгляду даної цивільної справи на підставі наявних у справі доказів.
ІІІ. Позиції сторін.
Представник позивача, посилаючись на ст. 182, ст. 184 СК України просить суд стягувати з відповідача аліменти в частці від заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, проте через канцелярію суду представником позивача подано заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримують повністю, проти винесення заочного рішення не заперечують.
Частиною 3 ст. 13 ЦПК України встановлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча судом вживались заходи для належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи за останнім відомим суду місцем проживання (реєстрації) та за допомогою розміщення повідомлення на WEB сторінці Монастириського районного суду Тернопільської області, про причини неявки суд не повідомив, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався та суду його не надіслав.
Згідно з п.1 ч. 3, ч. 4 ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), а тому суд, дослідивши матеріали справи не вбачає підстав для відкладення справи і вважає можливим розглянути її на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що що 28.07.2015 року в Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Монастириського районного управління юстиції у Тернопільській області сторонами зареєстровано шлюб, актовий запис №25, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 виданого 28.07.2015 року.
За час перебування в шлюбі в подружжя народилося троє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ), дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ), син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ) та син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 ), який був народжений до шлюбу та визнаний відповідачем своїм сином і які згідно позовної заяви проживають з позивачем.
Згідно вищезазначених свідоцтв, батьками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є ОСОБА_2 (батько) - відповідач по справі та ОСОБА_1 (мати) - позивач по справі.
На час прийняття рішення по справі шлюб між сторонами не розірвано.
З матеріалів справи встановлено, що сторони по справі разом не проживають, спільного господарства не ведуть.
З довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, виданої Монастириською міською радою від 14.02.2022 року за №52 встановлено, що малолітні діти - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані та проживають разом із мамою - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та знаходяться на її утриманні та вихованні.
V. Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У відповідності до ч. 2 ст. 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Приписами ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дітей.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов'язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов'язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Згідно ч. 3 ст.12, ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.
У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Так, позивачем заявлений позов про стягнення з відповідача кошти на утримання дитини (аліменти) в частці від доходу батька.
Згідно до положень ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (ч. 2 ст. 182 СК України).
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття (ч. 2 ст. 183 СК України).
Оскільки, згідно пояснень викладених позивачем в позовній заяві місце роботи відповідача та його заробіток невідомі, а тому суд визначає розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача в частці від його заробітку (доходу).
Визначаючи розмір аліментів суд, відповідно до ст. 182 СК України, враховує відсутність даних про незадовільний стан здоров'я платника аліментів, його матеріальне становище, а саме відсутність відомостей про постійне місце роботи, враховує стан здоров'я та матеріальне становище дітей, відсутність інших осіб на утриманні платника аліментів, беручи до уваги відсутність у платника аліментів систематичного офіційного доходу, що не дає змоги відстежити та проконтролювати його розмір, суд з врахуванням положень ст. 180, ч. 2 ст. 182 СК України, визначає аліменти в частці від заробітку (доходу), вважаючи, що такий їх розмір буде достатнім для задоволення розумних матеріальних потреб дитини.
Крім вищевказаного, суд, при визначенні розміру аліментів, також враховує положення ч. 2 ст. 182 СК України, якою визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дітей повинні забезпечити для них утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження їх здоров'я та розвитку, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дітей.
Окрім зазначеного з матеріалів справи встановлено, що відповідач в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на надання суду у встановленому законом порядку відзиву на позовну заяву із викладом своїх заперечень щодо стягнення аліментів на утримання дітей, які проживають та знаходяться на вихованні та утриманні позивача, у зв'язку з чим несе ризик настання наслідків, пов'язаних із не вчиненням даних процесуальних дій, в даному випадку - ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів та вимог позивача викладених в позовній заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Оскільки з позовом до суду позивач звернулася 09.03.2022 року аліменти підлягають стягненню з цієї дати та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
VІ. Судові витрати.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання до суду позову про стягнення аліментів.
Приписами ч. 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, такі судові витрати стягуються з другої сторони.
Отже, з відповідача - ОСОБА_2 слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 12, 81, 141, 263, 282, 430 ЦПК України, ст.ст. 141, 180, 182, 184 СК України суд,-
Позовні вимоги представника позивача адвоката Андрусенка Ігоря Ярославовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/2 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнення аліментів розпочати з 09.03.2022 року.
Рішення в межах стягнення платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення заочного рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення .
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається позивачем безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення а у разі ухвалення заочного рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 16.05.2022 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_6 ), проживаючої за адресою: с.Сеньків Монастириська міська громада Чортківського (Монастириського) району Тернопільської області.
Представник позивача: адвокат Андрусенко Ігор Ярославович, (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №701 від 27.04.2012 року, доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги №143 від 18.02.2022 року), місцезнаходження якого: вул.С.Бандери №1 м.Монастириська Тернопільська область.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючого за адресою: с.Сеньків Монастириська міська громада Чортківського (Монастириського) району Тернопільської області.
Суддя І. М. Галіян