Справа № 601/811/22
Провадження № 1-кс/601/345/2022
16 травня 2022 року
Слідчий суддя Кременецького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду, в місті Кременець клопотання слідчого СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 , погоджене начальником Лановецького відділу Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12022211010000168 від 10.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
Слідчий СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області за погодженням начальника Лановецького відділу Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до суду в межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022211010000168 від 10.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, із клопотанням про арешт майна, у якому просить накласти арешт на грошову купюру номіналом 100 дол. США, серійний №РВ90585586А, яку поміщено в сейф пакет №KIV1116274.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що 10.05.2022 близько 17 год. 00 хв. водій скутера Сузукі сірого кольору ОСОБА_5 в с.Лози Кременецького району пропонував працівникам поліції неправомірну вигоду в сумі 100 дол.США за уникнення адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
По данному факту 10.05.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022211010000168 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України.
10.05.2022 в ході огляду місця події у ОСОБА_5 виявлено грошову купюру номіналом 100 дол. США, серійний №РВ90585586А, яку вилучено і упаковано в сейф-пакет № KIV1116274.
Постановою слідчого СВ Кременецького РВП в Тернопільській області ОСОБА_3 від 10 травня 2022 року, вищезазначену банкноту, яка була вилучена 10.05.2022 в ході проведення огляду місця події було визнано речовим доказом.
Зазначені вище речі мають значення для кримінального провадження, оскільки є речовими доказами у вказаному правопорушенні.
Посилаючись на наведене, а також на те, що вилучена грошова купюра є предметом кримінального правопорушення, для встановлення істини у кримінальному провадженні, для збереження майна, можливої спеціальної конфіскації, виникла необхідність у накладенні арешту на грошову купюру номіналом 100 дол. США, серійний №РВ90585586А, яку ОСОБА_5 пропонував працівникам поліції як неправомірну вигоду за не притягнення його адміністративної відповідальності, а тому існує необхідність у накладені арешту на грошові кошти.
У судове засідання слідча не з'явилася, подавши заяву про розгляд клопотання у її відсутності, просить його задовольнити.
В судове засідання ОСОБА_5 не з'явився, про день та час розгляду данного клопотання повідомлявся належним чином. ОСОБА_5 подано заяву згідно якої він заперечує про накладення штрафу на грошову купюру номіналом 100 дол. США. Грошової купюри працівникам поліції не давав, вони забрали в нього купюру протии його волі і разом з нею посвідчення водія, яке знаходилося з купюрою у паспорті.
В силу вимог ч.1 ст.172 КПК України неприбуття учасників справи у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання та додані до нього копії документів, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
У відповідності до підпункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Оскільки на цьому етапі жодній особі не вручено повідомлення про підозру, слідчий суддя оцінює лише достатність підстав вважати, що таке кримінальне правопорушення було вчинене. Встановлення таких підстав базується на існуванні фактів чи інформації, які можуть сформувати у слідчого судді внутрішнє переконання, що події, про які йдеться, становлять склад кримінального правопорушення (безвідносно до особи, яка могла його вчинити).
Як слідує із змісту клопотання та підтверджується витягом з ЄРДР від 10.05.2022, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022211010000168 від 10.05.2022 здійснюється за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України за фактом пропозиція чи обіцянка службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими слідчим матеріалами кримінального провадження (протоколом огляду місця події від 10.05.2022, рапортом помічника чергового відділення поліції №2 м.Ланівці Кременецького РВП ГУНП в Тернопільскій області, письмовими поясненнями ОСОБА_5 , постановою про визнання речових доказів від 10.05.2022) формує у слідчого судді внутрішнє переконання про наявність ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Отже, слідчий довів достатність підстав вважати, що могло бути вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 369 КК України, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Згідно з ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
Згідно ч.7 ст.237 КПК України при огляді слідчий, прокурор серед іншого має право тимчасово вилучати речі.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони зокрема використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди (ч. 2 ст. 167 КПК України).
Згідно протоколу огляду місця події від 10.05.2022, у ОСОБА_5 виявлено грошову купюру номіналом 100 дол. США, серійний № РВ90585586А, яку вилучено і упаковано в сейф-пакет №KIV1116274.
Отже речі, що були вилучені під час огляду місця події відповідно до положень ст. 167-168 КПК є тимчасово вилученим майном.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Огляд місця події проведено 10.05.2022. 11.05.02022 року клопотання про накладення арешту було надіслано поштою, що підтверджується відміткою на конверті.
Отже, клопотання про арешт майна подано з дотриманням строку, визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно п. 1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати:
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України);
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Правовою підставою арешту майна є відповідні положення ст. 170 КПК України.
Згідно протоколу огляду від 10.05.2022 року було проведено огляд місця події. Під час проведення огляду місця події виявлено грошову купюру номіналом 100 дол. США, серійний № РВ90585586А, яку вилучено і упаковано в сейф-пакет №KIV1116274.
Вищевказані речі були визнані речовим доказом у кримінальному проваджені, що підтверджується постановою про визнання речових доказів від 10.05.2022 року.
Досліджені під час судового засідання матеріали дають слідчому судді підстави вважати, що заявлена прокурором мета - забезпечення збереження речових доказів може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Також слід зазначити, що внаслідок проведення експертиз вилученого майна можливо виявити інші докази, які можуть бути використані під час розслідування кримінального провадження.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що вилучені речі, можуть бути використані як доказу у кримінальному провадженні №120222110100000168 від 10.05.2022.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим. Отже, відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Окремо слід зазначити, що жодних негативних наслідків арешту грошових коштів, а саме однієї купюри номіналом 100 дол. США для третіх осіб не вбачається.
З врахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
Враховуючи, що у межах кримінального провадження перевіряється, наявність засобів, знарядь вчинення кримінального правопорушення та (або) чи зберегли на собі речі сліди злочину передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, а тому є достатні підстави вважати, що в разі незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, наявний ризик переховування, пошкодження або знищення цього майна, що унеможливить отримання органом досудового розслідування інформації, яка має значення для цього досудового розслідування. В такому разі передача вилученого майна володільцю майна не забезпечить його належної схоронності від таких випадків як крадіжка, пошкодження, знищення, інших негативних обставин.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що вимоги клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна з метою збереження його як речового доказу є обґрунтованим.
Викладене вище свідчить про можливість і доцільність накладення арешту на тимчасово вилучене майно в цьому кримінальному провадженні з точки зору наявності передбачених законом підстав. А тому клопотання слідчого слід задовольнити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 167, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 , погоджене начальником Лановецького відділу Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12022211010000168 від 10.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на грошову купюру номіналом 100 дол. США, серійний № РВ90585586А, яка вилучена під час ОМП у ОСОБА_5 та знаходиться у сейф-пакеті №KIV1116274.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню слідчим СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_3 .
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою при оголошенні ухвали протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1