Справа № 601/3235/21
Провадження № 2-к/601/3/2022
16 травня 2022 року Кременецький районний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Білосевич Г.С.,
за участю секретаря судового засідання Польової Ж.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременець клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду із клопотання про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Зюзінського районного суду м. Москва по справі № 2-2514/2020 від 24 серпня 2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки по аліментах та судові витрати.
У наданий судом місячний строк боржником не подано до суду можливих заперечень проти цього клопотання.
Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 28.02.2021 клопотання призначено до судового розгляду.
В судове засідання учасники справи не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Причини їх неявки суду невідомі.
Відповідно до ч. 5 ст. 467 ЦПК України неявка без поважних причин у судове засідання будь-якої із сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.
Дослідивши подане клопотання та перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Статтею 463 ЦПК України передбачено, що рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
Зі змісту клопотання вбачається, що стягувач ОСОБА_1 просить суд дозволити примусове виконання на території України рішення Зюзінського районного суду м. Москва по справі № 2-2514/2020 від 24 серпня 2020 року.
Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації», для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією російської федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором).
Отже, надання дозволу на виконання судового рішення про стягнення коштів на користь російської федерації чи на користь особи, яка будь-яким чином пов'язана із державою агресором, заборонено до прийняття законів, якими буде врегульоване питання відносин за участю осіб, пов'язаних із державою агресором. Надання дозволу на виконання рішення (ухвали) суду російської федерації, з огляду на теперішню ситуацію, виглядало б дивним та суперечило б не тільки законодавству, але й здоровому глузду, оскільки росія ставить під сумнів існування держави Україна та прагне її знищити.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 468 ЦПК України у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду може бути відмовлено, якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України.
Приймаючи до уваги, що росія є державою агресором та веде проти Українського Народу війну, суд не може вирішувати питання про надання дозволу на примусове виконання рішення суду країни агресора.
Таким чином, суд вважає, що у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись 462-464, 468 ЦПК України, суд -
ухвалив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий: