Справа № 462/1695/22
17 травня 2022 року м.Львів
Залізничний районний суд міста Львова в складі:
головуючого-судді: Кирилюка А.І.,
за участі секретаря: Антощук А.В.,
розглянувши у приміщенні суду в місті Львові, без повідомлення учасників справи, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить вжити заходів забезпечення позову, шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам щодо квартири АДРЕСА_1 . Заяву про забезпечення позову обгрунтовує тим, що в провадженні Залізничного районного суду міста Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру. Стверджує, що в серпні 2019 року звернувся до Залізничної районної адміністрації із заявою про укладення договору житлового найму, в зв'язку з чим, в 21 серпня 2019 року Залізнична РА видала розпорядження №1221 про укладення відповідного договору. Вказує, що інформація про те, що дана квартира на момент винесення розпорядження не була приватизована свідчить те, що директором ЛКП «Граніт» йому видали акти, які стверджують факт проживання у вказаній квартирі, яка перебуває у комунальній власності, відтак, на думку заявника, якби квартира була в приватній власності директор ЛКП «Граніт» ніколи не надало б відповідних актів. В подальшому, заявник зареєстрував місце проживання в квартирі. Окрім цього, зазначає, що 26.11.2021 року він ознайомився із матеріалами цивільної справи №462/1103/19 та дізнався, що ОСОБА_2 є власником квартири на підставі свідоцтва, яке, як вказує заявник не внесене у відповідні реєстри прав на нерухоме майно. На думку заявника, існує загроза вчинення реєстраційних дій зі сторони ОСОБА_2 до вирішення цивільної справи по суті, зокрема, останній може зареєструвати право власності на оспорювану квартиру, відтак, вважає за необхідне вжиття судом заходів забезпечення позову, задля забезпечення йому, як позивачу у цивільній справі про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру реального та ефективного виконання судового рішення у випадку задоволення позову та задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, тому, враховуючи викладені вище обставини, просить заяву задоволити.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали цивільної справи №462/1695/22, вважаю за необхідне в задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Зі змісту статті 149 ЦПК України убачається, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Як роз'яснено в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вивчивши матеріали заяви, суд вважає, що вимога про забезпечення позову не підлягає задоволенню. Запропоновані завником заходи забезпечення позову значно перебільшують обсяг позовних вимог позивача, та не можуть вважатись співмірними. Враховуючи, відсутність пропозиції про зустрічне зобов'язання фактичне втручання в здійснення права власності відповідача, з огляду на предмет та обставини позову, є занадто обтяжливим заходом. Крім того, суду не надано жодного доводу, або доказу на підтвердження того, що невжиття заходів по забезпеченню позову може в подальшому призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що заявник не навів достатніх підстав для необхідності застосування заходів забезпечення позову.
Аналізуючи зазначені обставини, беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходу, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог про забезпечення позову.
постановив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: (підпис). З оригіналом згідно.
Суддя: