Справа № 504/912/22
Номер провадження 3/504/798/22
16.05.2022смт.Доброслав
Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Сафарова А.Ф. розглянувши матеріали, що надійшли з ВП №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Комінтернівсе Одеської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Комінтернівського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 167644 від 14.04.2022, складеного поліцейським СРПП ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Прокоф'євим О.В. вбачається, що 14.04.2022 о 12:40 год. за адресою: смт. Доброслав, вул. Першотравнева, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21053», н/з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, згідно приладу Драгер 6810, алкотест ARBL 0626, результат становить 0.23% проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що дійсно 14.04.2022 будучи вдома, його теща почала себе погано почувати через переживання, які було спровоковано тим, що близький родич перебуває у зоні бойових дій. За годину до цього він вживав пиво у кількості декількох ковтків, через язвену хворобу шлунку. Але, вимушено сів за кермо, щоб поїхати до аптеки з метою придбання ліків тещі. Згодом його зупинили працівники поліції, які встановили ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти алкотест, результат якого становив 0.23 % проміле. Крім того, він додатково зазначив, що являється інвалідом другої групи у зв'язку з захворюваннями, в тому числі язви шлунку та переніс дві хірургічні операції. В результаті чого, фізично не може вживати велику кількість алкоголю.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала
За змістом ст.245 КУпАП, суд зобов'язаний всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її у точній відповідності з законом.
Згідно ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст.ст.251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП забороняється керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до п.п. 1, 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п.7 розділу ІІ Інструкції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Отже, з аналізу вказаної норми, вбачається, що стан алкогольного сп'яніння підтверджується, якщо показники спеціальних технічних засобів, після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
До матеріалів справи в якості доказу надано протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого у ОСОБА_1 внаслідок застосування спеціального приладу «Драгер» для встановлення стану алкогольного сп'яніння отриманий результат 0.23 проміле, що підтверджується роздруківкою тесту, а також відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано, що працівником поліції зазначено про «менший час продуття алкотестеру, ніж необхідно, але вистачить».
З матеріалів справи вбачається та в судовому засіданні підтверджено, що ОСОБА_1 було зупинено працівникам поліції з подальшою пропозицію останньому пройти тест для визначення стану алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 погодився та за допомогою спеціального пристрою добровільно пройшов вказаний тест, який показав результат 0.23 проміле.
Отже, виявлений за результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння цифровий показник алкоголю в крові ОСОБА_1 перевищує 0,2 проміле, тобто максимально допустимий показник алкоголю в крові перевищений.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п.161, Series A заява № 25).
Згідно Інструкції до приладу "DRAGER 6810", на якому проводилось тестування ОСОБА_2 , міститься таблиця допустимих похибок вимірювань при робочому приладі у відповідності до температури повітря. Так при температурі повітря від 5 до 15 градусів по Цельсію зазначено можливу похибку вимірювання по цельсію при діапазоні від 0,00 до 0,33 проміле допустима похибка складає 0,05 проміле. Згідно чеку з приладу "DRAGER", що застосовувався для тестування ОСОБА_1 при температурі повітря 12,0 градусів по Цельсію, результат склав 0,23 проміле. Отже, враховуючи допустиму похибку в 0,05 проміле, можливу недостатню кількість видихуваного повітря з роту ОСОБА_1 під час продуття алкотестеру Драгер, результат ОСОБА_1 в межах встановленої законом норми, тобто не перевищує 0,2 проміле.
Інших належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9.а ПДР України, матеріали справи не містять.
Під час розгляду справи не встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, оскільки зважаючи на особливості приладу та можливість допустимих похибок приладу під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, безумовних підстав вважати, що особа перебуває в стані алкогольного сп'яніння, суд не вбачає, так як результат аналізатора складає допустиму межу похибки.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, але працівники поліції, всупереч цих вимог, не забезпечили відповідного доказового матеріалу у справі.
Отже, оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, 10, 245, 251, 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А. Ф. Сафарова