Справа № 158/744/22
Провадження № 2-з/0158/15/22
про забезпечення позову
16 травня 2022 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,
за участю секретаря Оніщук Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» Гамея В.В. про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Цумань Агро», Фермерське господарство «Пересопницьке», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права іпотекодержателя стосовно нерухомого майна,-
Позивач ТОВ «ФК «Поліс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Цумань Агро», Фермерське господарство «Пересопницьке», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права іпотекодержателя стосовно нерухомого майна, згідно якої просить:
- визнати нежитлове приміщення з реєстраційним номером 2334744707218, площею 86,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстроване за ОСОБА_1 , предметом іпотеки згідно іпотечного договору № 09.97-08-ДИ2, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. за № 2815;
- визнати за ТОВ «ФК «Поліс» права іпотекодержателя згідно іпотечного договору № 09.97-08-ДИ2, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. за № 2815, щодо нежитлового приміщення з реєстраційним номером 2334744707218, площею 86,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстроване за ОСОБА_1 ;
- визнати нежитлове приміщення з реєстраційним номером 2417567607218, площею 86,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке зареєстроване за ОСОБА_2 , предметом іпотеки згідно іпотечного договору № 09.97-08-ДИ2, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. за № 2815;
- визнати за ТОВ «ФК «Поліс» права іпотекодержателя згідно іпотечного договору № 09.97-08-ДИ2, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. за № 2815, щодо нежитлового приміщення з реєстраційним номером 2417567607218, площею 86,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке зареєстроване за ОСОБА_2 .
Разом із позовною заявою від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник позивача просить забезпечити позов шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно до вирішення спору судом проводити реєстраційні дії щодо:
- нежитлового приміщення з реєстраційним номером 2334744707218, площею 86,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстроване за ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ;
- нежитлового приміщення з реєстраційним номером 2417567607218, площею 86,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке зареєстроване за ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Вказує, що існує ймовірність, що під час судового розгляду даної справи, відповідачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які на сьогоднішній день являються власниками вищевказаного нерухомого майна, можуть здійснити його відчуження та користь третіх осіб та/або здійснити реконструкцію даного нерухомого майна, що в подальшому може призвести до ускладнення, або взагалі унеможливлення виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 2 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення у справі в разі задоволення заявленого позову.
При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність безпосереднього зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору, що виник між сторонами є правовідносини з приводу нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення з реєстраційним номером 2334744707218, площею 86,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстроване за ОСОБА_1 та нежитлового приміщення з реєстраційним номером 2417567607218, площею 86,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке зареєстроване за ОСОБА_2 .
У поданій заяві про забезпечення позову вказано вид забезпечення позову, зазначено усю необхідну інформацію про предмет забезпечення. Зокрема, додано інформацію, з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Згідно з пп. 3 п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.
Ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" містить перелік підстав для відмови у державній реєстрації. Зокрема, такою підставою вказано: у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії (п. 2 ч. 1 ст. 28).
Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/508/18 від 09.11.2018).
Судом досліджено, що позивач належними та допустимими доказами обґрунтував причини звернення із заявою про забезпечення позову.
При цьому суд зазначає, що вказані заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті.
Вказані заходи забезпечення позову безпосередньо пов'язані із предметом розгляду у даній справі, оскільки спір стосується вищевказаного нерухомого майна.
За таких обставин, враховуючи пов'язаність вищевказаних заходів забезпечення позову з його предметом, ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову та невжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд вважає за необхідне задовольнити заяву представника позивача ТОВ «ФК «Поліс» - адвоката Гамея В.В. про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд, -
Заяву задовольнити.
Забезпечити позов шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно до вирішення спору судом проводити реєстраційні дії щодо:
- нежитлового приміщення з реєстраційним номером 2334744707218, площею 86,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстроване за ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ;
- нежитлового приміщення з реєстраційним номером 2417567607218, площею 86,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке зареєстроване за ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Ухвалу до негайного виконання направити до Ківерцівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), адреса: вул. Шевченка, 6, м. Ківерці Волинської області.
Про результати виконання ухвали повідомити суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч