16 травня 2022 року
м. Київ
справа № 511/196/19
провадження № 51-286 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 серпня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року щодо неї,
встановив:
Засуджена ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку, при цьому подала заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. В обґрунтування заяви вказує, що ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року її касаційну скаргу було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, яку в подальшому ухвалою від 11 квітня 2022 року повернуто у зв'язку із неусуненням недоліків касаційної скарги залишеної без руху. Зазначає, що не змогла усунути недоліки касаційної скарги, оскільки через відсутність юридичної освіти не знає особливостей кримінального процесуального законодавства, тонкощів юридичної логіки. Недоліки зазначені в ухвалі Суду від 25 січня 2022 року у даній касаційній скарзі усунуто, а тому на підставі наведеного просить поновити строк на касаційне оскарження вказаних судових рішень.
Дослідивши доводи заяви, долучені копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити, а касаційну скаргу повернути виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК України касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
За приписами ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
З огляду на положення статей 115, 116, 426 КПК України, останнім днем строку касаційного оскарження вказаних судових рішень для засудженої було 20 січня 2022 року.
Разом з тим, використовуючи право на касаційне оскарження на власний розсуд, ОСОБА_4 вперше із касаційною скаргою звернулась до Суду лише 18 січня 2022 року, яку в подальшому було повернуто на підставі п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України.
З даною касаційною скаргою засуджена звернулась 05 травня 2022 року (згідно дати вказаної на конверті), тобто поза межами строку касаційного оскарження, при цьому порушує питання про його поновлення.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
За сталою практикою Верховного Суду, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Також, суд звертає увагу, що у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
При вирішенні питання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд виходить із того, що визначений процесуальним законом трьохмісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. При цьому особа, яка бажає подати касаційну скаргу має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на касаційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску засудженою строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить із наступного.
Оскарженою ухвалою апеляційного суду учасникам судового провадження, зокрема і засудженій, було роз'яснено порядок та строк її оскарження.
При цьому, із заяви про поновлення строку на касаційне оскарження вбачається, що ОСОБА_4 не наведено будь-яких обставин, у розумінні статті 117 КПК України, які б не залежали від її волевиявлення, та були б пов'язані з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що завадили їй усунути недоліки первинної касаційної скарги, враховуючи, що ухвалою Суду їй було роз'яснено наслідки неусунення недоліків касаційної скарги залишеної без руху.
Посилання засудженої на відсутність у неї юридичної освіти, як обставину, що завадило їй самостійно усунути недоліки касаційної скарги, не можна визнати поважною причиною пропуску строку, адже за матеріалами провадження за скаргою вона під час апеляційного розгляду користувалась правовою допомогою захисника ОСОБА_5 , при цьому заява про поновлення строку на касаційне оскарження не містить посилання на обставини, які перешкодили ОСОБА_4 отримати правову допомоги в порядку Закону України «Про безоплатну правову допомогу»
№ 3460-VІ від 2 червня 2011 року.
Окрім цього, звертаючись із первинною касаційною скаргою 18 січня 2022 року, засуджена на власний розсуд обрала для цього останні дні тримісячного строку на касаційне оскарження.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_4 пропущеного строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень, а тому заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
За таких обставин, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд вважає, що касаційну скаргу слід повернути засудженій, оскільки вона подана після закінчення строку касаційного оскарження та відсутні підстави для його поновлення.
Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити засудженій ОСОБА_4 у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 серпня 2020 року та ухвали Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року щодо неї, касаційну скаргу повернути разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3