Постанова
Іменем України
10 травня 2022 року
м. Київ
справа № 127/25304/16-ц
провадження № 61-7576св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Волошина С. В., та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 квітня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С., Якименко М. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - ПАТ «Укртрансгаз») про стягнення невиплаченої заробітної плати за фактично відпрацьовані години.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він з 16 травня 2002 року працює на посаді оператора газорозподільних станцій «Вінниця Східна» Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз».
На підставі наказів про виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника та наказу «Про тимчасовий особливий режим роботи оператора ГРС» протягом усього часу роботи на підприємстві він залучався до роботи у вихідні дні замість тимчасово відсутнього змінного оператора, проте оплата йому не проводилась у подвійному розмірі, як передбачено статтею 72 КЗпП України.
Вказував на те, що його робоча зміна триває з 08.00 год. до 08.00 год. наступного дня з подальшим добовим відпочинком. Фактично з 08.00 год. до 08.30 год. відбувався прийом-передача зміни, у зв'язку з цим він працював кожної зміни понад норму по 30 хв.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив стягнути невиплачену заробітну плату за фактично відпрацьовані години з 17 травня 2002 року у розмірі 379 064,02 грн, а саме: заробіток за фактично відпрацьовані години замість змінного оператора - 269 242,98 грн, заробіток за фактично відпрацьовані години під час прийому-передачі зміни - 109 821,04 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 16 серпня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що покладення обов'язків змінного оператора здійснювалось за згодою ОСОБА_1 на підставі наказів, які ним не оскаржувались, за виконану роботу ОСОБА_1 отримував доплату, що підтверджується довідкою від 23 квітня 2017 року, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення заробітку за фактично відпрацьовані години замість змінного оператора.
Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення заробітку за фактично відпрацьовані години під час прийому-передачі зміни, оскільки позивач не надав доказів, які б свідчили про фактичну затримку на роботі протягом 30 хв. кожної зміни з метою прийому-передачі зміни іншому оператору, графіками двозмінної роботи (з надомним чергуванням) операторів газорозподільних станцій зазначена передача зміни понад робочий час не передбачена, дії відповідача щодо заповнення табелів обліку робочого часу позивачем не оскаржувались.
Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 16 серпня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-44353св18).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 до АТ «Укртрансгаз» про стягнення невиплаченої заробітної плати за фактично відпрацьовані години, починаючи з 17 травня 2002 року по даний час задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за періоди виконання у вихідні дні роботи тимчасово відсутнього працівника (змінного оператора), який перебував у відпустці, за період з 2003 року по 2015 рік включно, у сумі 104 844,12 грн, з відрахуванням (утриманням) з вказаної суми коштів всіх передбачених законодавством України податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 2003 року позивач щорічно протягом чергової щорічної чи додаткової відпустки іншого змінного оператора ГРС працював на газорозподільній станції одноосібно, на протязі періоду відпустки змінного оператора та кожну другу добу виконував роботу змінного оператора у свій вихідний день, а тому мало місце не заміщення тимчасово відсутнього працівника з виконанням його обов'язків у свій робочий час, а робота у вихідний день позивача, тобто позивачем кожної другої доби у період відпустки змінного оператора виконувалась робота, яка, згідно зі статтями 72, 73, 107 КЗпП України, мала оплачуватися у подвійному розмірі.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 01 квітня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та АТ «Укртрансгаз» залишено без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати за періоди виконання у вихідні дні роботи тимчасово відсутнього працівника (змінного оператора), який перебував у відпустці, за період з 2003 року по 2015 рік включно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2021 року АТ «Укртрансгаз» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга АТ «Укртрансгаз» мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на право позивача на оплату виконаної ним роботи у спірний період у подвійному розмірі, одночасно зазначили про те, що накази про виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника не містять підписів позивача про його ознайомлення з наказами.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що підтвердженням надання дозволу на виконання трудових обов'язків у вихідний день є видання відповідного наказу та ознайомлення працівника з ним, який в подальшому може бути підставою для компенсації у грошовій формі у подвійному розмірі.
Отже, висновок судів про те, що позивач виконував трудові обов'язки у вихідний день без документального підтвердження надання на це дозволу роботодавця ставить під сумнів виконання трудових обов'язків позивачем взагалі, відтак, виключає можливість оплати у грошовій формі у подвійному розмірі.
Суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належну правову оцінки цим обставинам.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо стягнення з газотранспортного підприємства, яке у спірний період здійснювало діяльність з транспортування природного газу газотранспортною системою, суми невиплаченої заробітної плати за фактично відпрацьовані години на користь працівників підприємства, що виконували обов'язки тимчасово відсутнього працівника, зокрема норм статті 71, 72 КЗпП України (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України); судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Укртрансгаз».
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2021 року продовжено строк для усунення недоліків.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з наказом Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ПАТ «Укртрансгаз» від 16 травня 2002 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на 0,5 ставки оператора газорозподільних станцій «Вінниця Східна» по 4 розряду з 17 травня 2002 року з тарифною ставкою 340 грн.
Відповідно до акта про вилучення документів від 24 лютого 2012 року по Бердичівському лінійному виробничому управлінні магістральних газопроводів ПАТ «Укртрансгаз» накази про надання відпусток за 2002-2006 роки вилучені для знищення.
Відповідно до графіка двозмінної роботи (з надомним чергуванням) операторів газорозподільних станцій Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» на 2014 рік, кожен оператор газорозподільної станції чергує через добу, прийом-передача зміни о 08.00 год., вихідний - доба після здачі чергування у 08.00 год. до ранку (наступної доби) 08.00 год. Зазначений розпорядок був чинним до 27 березня 2015 року згідно з графіком на 2015 рік.
Згідно з графіком двозмінної роботи (із надомним чергуванням) операторів газорозподільних станцій Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» на 2015 рік, затвердженого 27 березня 2015 року, кожен оператор газорозподільної станції чергує через добу, прийом-передача зміни о 08.30 год., вихідний - доба після здачі чергування о 08.30 год. до ранку (наступної доби) 08.30 год. Зазначений розпорядок діяв протягом 2016 року, що підтверджується графіком на 2016 рік.
Відповідно до графіку двозмінної роботи (із надомним чергуванням) операторів газорозподільних станцій Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» на 2017 рік кожен оператор газорозподільної станції чергує через добу, початок роботи о 08.00 год., вихідний - доба після здачі чергування о 08.00 год. до ранку (наступної доби) 08.00 год.
Оператори газорозподільних станцій чергують безпосередньо на газорозподільній станції 6 год. та 18 год. чергують дома (1 година чергування вдома = 0,25 год. робочого часу), тобто загалом 4,5 години робочого часу.
Графіки роботи Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» на рік, графіки роботи працівників, що працюють за підсумованим обліком робочого часу з 2000 року до 2013 року знищені.
Згідно з наказом від 12 травня 2003 року на час щорічної відпустки ОСОБА_2 виконання його обов'язків з 05 травня 2003 року до 11 червня 2003 року покладено на ОСОБА_1 з виплатою останньому 50% від тарифної ставки ОСОБА_2 .
Відповідно до наказу від 05 травня 2004 року на час щорічної відпустки ОСОБА_2 виконання його обов'язків з 05 травня 2004 року до 06 червня 2004 року покладено на ОСОБА_1 з виплатою останньому 50% від тарифної ставки ОСОБА_2 .
На час щорічної відпустки ОСОБА_2 виконання його обов'язків з 03 березня 2005 року до 03 квітня 2005 року покладено на ОСОБА_1 з виплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_2 (наказ від 01 березня 2005 року).
Наказом від 02 березня 2006 року встановлено, що на час відпустки ОСОБА_2 виконання його обов'язків з 02 березня 2006 року до 01 квітня 2006 року покладено на оператора ОСОБА_1 з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_2 .
Згідно з наказом від 15 березня 2007 року на час відсутності другого оператора газорозподільної станції «Вінниця Східна» виконання його обов'язків покладено з 15 березня 2007 року на ОСОБА_1 , встановлено останньому доплату в розмірі 50 % від тарифної ставки другого оператора.
Відповідно до наказу від 29 грудня 2008 року на час відпустки ОСОБА_2 виконання його обов'язків покладено з 29 грудня 2008 року до 31 січня 2009 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 50% від тарифної ставки ОСОБА_2 .
На час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов'язків покладено з 29 грудня 2009 року до 27 січня 2010 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_3 (наказ від 24 грудня 2009 року).
Наказом від 27 липня 2010 року встановлено, що на час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов'язків покладено з 10 серпня 2010 року до 10 вересня 2010 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_3 .
Згідно з наказом від 18 липня 2011 року на час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов'язків покладено з 24 липня 2011 року до 23 серпня 2011 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_3 .
Відповідно до наказу від 14 червня 2012 року на час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов'язків покладено з 17 липня 2012 року до 16 серпня 2012 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_3 .
Наказом від 30 серпня 2013 року встановлено, що на час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов'язків покладено з 12 вересня 2013 року до 10 жовтня 2013 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 50 % від тарифної ставки ОСОБА_3 .
На час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов'язків покладено з 02 серпня 2014 року до 26 серпня 2014 року на ОСОБА_1 , з доплатою останньому 70 % від тарифної ставки ОСОБА_3 (наказ від 10 липня 2014 року).
Згідно з наказом від 19 жовтня 2015 року на час відпустки ОСОБА_3 виконання його обов'язків покладено з 01 листопада 2015 року до 24 листопада 2015 року на ОСОБА_1 , встановивши на цей період особливий режим роботи.
Зазначеним наказом ОСОБА_1 не встановлено доплату за виконання обов'язків ОСОБА_3 згідно з наказом від 30 грудня 2014 року «Про тимчасовий особливий режим роботи оператора ГРС» і наказу від 31 березня 2014 року, за яким з 01 квітня 2014 року призупинено нарахування та виплату доплат за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника (у тому числі керівника) працівникам філії та їх структурних підрозділів.
Відповідно до пункту 7 наказу від 30 грудня 2014 року «Про тимчасовий особливий режим роботи оператора ГРС» оператор газорозподільних станцій, який працює згідно з графіком, у вихідний день не виходить на роботу, рапорт черговому диспетчеру та виконання всіх регламентних робіт виконується на наступний день після вихідного дня.
З 01 січня 2016 року операторам газорозподільних станцій відновлено нарахування та виплату доплат за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника відповідно до наказу від 16 грудня 2015 року.
У вказаних наказах зазначено, що обов'язки тимчасово відсутнього працівника покладались на ОСОБА_1 за його згодою.
Зазначені накази ОСОБА_1 не оскаржував.
Відповідно до довідки Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» від 23 квітня 2018 року ОСОБА_1 нараховано доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника у період з 17 травня 2002 року до 05 грудня 2017 року, зокрема відповідно до: наказу від 12 травня 2003 року - 201,89 грн; наказу від 05 травня 2004 року - 383,69 грн; наказу від 01 березня 2005 року - 267,75 грн; наказу від 02 березня 2006 року - 277,69 грн; наказу від 15 березня 2007 року - 206,28 грн; наказу від 29 грудня 2008 року - 960,96 грн; наказу від 24 грудня 2009 року - 777,45 грн; наказу від 27 липня 2010 року - 1 215,99 грн; наказу від 18 липня 2011 року - 2 126,71 грн; наказу від 14 червня 2012 року - 1 464,09 грн; наказу від 30 серпня 2013 року - 1 484,07 грн; наказу від 10 липня 2014 року - 1 620,15 грн. Після проведення оподаткування зазначені доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника перераховані на зарплатний картковий рахунок ОСОБА_1 разом із заробітною платою за відповідний місяць.
Наказом від 12 квітня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з роботи відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2016 року у справі № 127/8425/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 березня 2017 року та постановою Верховного Суду від 04 липня 2018 року, скасовано наказ від 12 квітня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді оператора п'ятого розряду газорозподільної станції «Вінниця Східна».
Стягнуто з Бердичівського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів філії управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 12 квітня 2016 року по день ухвалення рішення суду у розмірі 55 324,08 грн.
Наказом Бердичівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» від 12 жовтня 2016 року на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2016 року скасовано наказ від 12 квітня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 , поновлено його на попередній роботі.
Наказом від 05 грудня 2017 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2018 року у справі № 127/28219/17, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укртрансгаз» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 127/28219/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2018 року залишено без змін (провадження № 61-749св19).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої та шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до частини першої статті 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України).
Частинами першою та другою статті 97 КЗпП України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 97 КЗпП України конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Оплата роботи в надурочний час визначена статтею 106 КЗпП України.
Відповідно до частини першої статті 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.
Згідно із частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.
Частинами першою та другою статті 107 КЗпП України визначено, що робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
Частиною першою статті 115 КЗпП України (в редакції до 19 листопада 2010 року) визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Згідно з частиною першою статті 115 КЗпП України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо строків виплати заробітної плати» від 23 вересня 2010 року № 2559-VI, яка набрала чинності з 19 листопада 2010 року) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 24 Закону України «Про оплату праці» (у відповідній редакції).
Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Системний аналіз статей 21, 94, 83, 116, 233 КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.
Під час нового розгляду цієї справи суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши вказівки, викладені в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року, надавши належну правову оцінку доказам у їх сукупності та, встановивши, що у період з 2003 по 2015 роки позивач щорічно протягом чергової щорічної чи додаткової відпустки іншого змінного оператора ГРС працював на газорозподільній станції одноосібно, протягом періоду відпустки змінного оператора та кожну другу добу виконував роботу змінного оператора у свій вихідний день, правильно виходив із того, що мало місце не заміщення тимчасово відсутнього працівника з виконанням його обов'язків у свій робочий час, а робота у вихідний день позивача, тобто позивач кожної другої доби у період відпустки змінного оператора виконував роботу, яка, згідно зі статтями 72, 73, 107 КЗпП України мала оплачуватися у подвійному розмірі, а відповідач як роботодавець не спростував належними та допустимими доказами доводи ОСОБА_1 про те, що він працював надурочно та не був ознайомлений з усіма наказами про покладення на нього обов'язків іншого працівника підприємства, який перебував у відпустці в період з 2003 року по 2015 рік без оплати такої роботи у подвійному розмірі, а як наслідок не спростував право останнього на оплату виконаної ним роботи у спірний період у подвійному розмірі.
За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати за періоди виконання у вихідні дні роботи тимчасово відсутнього працівника (змінного оператора), який перебував у відпустці, за період з 2003 року по 2015 рік включно.
Доводи касаційної скарги АТ «Укртрансгаз» зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. Однак згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, Верховний Суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк