Ухвала
10 травня 2022 року
м. Київ
справа № 196/1034/20
провадження № 61-4081ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на час навчання,
У вересні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з ОСОБА_1 , який є його батьком аліменти на своє утримання, як повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів), щомісячно, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду і до дня закінчення його навчання у ВСП «Дніпровський фаховий коледж інженерії та педагогіки Державного вищого навчального закладу «Український державний хіміко-технологічний університет», який матеріальної допомоги в добровільному порядку не надає.
Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на його утримання, як повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів), щомісячно, починаючи з 17 вересня 2020 року і до дня закінчення його навчання у ВСП «Дніпровський фаховий коледж інженерії та педагогіки Державного вищого навчального закладу «Український державний хіміко-технологічний університет», тобто по 30 червня 2023 року, але не більше як до досягнення ним 23 років та за умови, що він буде продовжувати навчання. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 03 квітня 2022 року через систему «Електронний Суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, через представника ОСОБА_2 , на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2022 року. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Тобто справа № 196/1034/20 є малозначною в силу закону.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на час навчання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук