Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 128/2246/20
провадження № 61-19297св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду
від 28 січня 2021 року у складі судді Стадника І. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просила визнати недійсним заповіт від 23 жовтня 2012 року № 129, вчинений та засвідчений Степанівською сільською радою Вінницького району Вінницької області.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 08 вересня
2020 року (у складі судді Саєнко О. Б.) позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, тому заява підлягає поверненню.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Запропоновано заявнику подати заяву про поновлення пропущеного строку з наведенням підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів на підтвердження наведених ним обставин, а також документ про сплату судового збору. Попереджено про наслідки невиконання вказаної ухвали.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 08 вересня 2020 року відмовлено на підставі частини четвертої статті 358 ЦПК України.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
При цьому апеляційний суд зазначив, що вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 06 січня 2021 року в частині відповідності її статті 356 ЦПК України щодо надання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, також заявником не виконані: судовий збір згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» не сплачений, а підстави звільнення від спати судового збору відсутні. При цьому клопотання про звільнення від сплати судового збору від заявника не надходило.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У поданій до Верховного Суду касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
При цьому, підставою звернення до суду касаційної інстанції ОСОБА_1 зазначає порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу
з Вінницького районного суду Вінницької області.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що у серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним (а. с. 1-3).
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 08 вересня
2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України (а. с. 6, 7).
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Запропоновано заявнику подати заяву про поновлення пропущеного строку з наведенням підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів на підтвердження наведених нею обставин, а також документ про сплату судового збору. Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали (а. с. 39, 40).
У січні 2021 року на виконання вимог ухвали суду від 06 січня 2021 року
до апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов лист, в якому заявник зазначила, що вперше нею апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подана в строки, передбачені законом, а саме - 10 жовтня
2020 року, однак ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2020 року вказана апеляційна скарга визнана неподаною та повернута
у зв'язку з несплатою судового збору. При цьому заявник вказала,
що одразу ж подала апеляційну скаргу, питання щодо якої наразі вирішується судом, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження ухали не пропустила. Щодо вимог про сплату судового збору, ОСОБА_1 надала довідку державної фіскальної служби аналогічну тій, що вже міститься в матеріалах скарги, при цьому клопотання про звільнення від сплати судового збору не подала, а натомість просила відкрити апеляційне провадження у справі «без сплати судових поборів» (а. с. 43, 44).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 08 вересня 2020 року відмовлено на підставі частини четвертої статті 358 ЦПК України
(а. с. 48, 49).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити
у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову
у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову
у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень
у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони
у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).
Частинами першою, другою, п'ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У справі, яка переглядається, ухвалою Вінницького апеляційного суду
від 28 січня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 08 вересня 2020 року відмовлено на підставі
частини четвертої статті 358 ЦПК України.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду,
а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
З 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.
За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції у складі, визначеному частиною третьою статті 34 ЦПК України, що міститься
у Главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України, тобто у складі трьох суддів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 15, 16 постанови від 23 лютого 2021 року у справі
№ 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що, регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем,
а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований
у Главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду вважає, що слова «суд апеляційної інстанції», вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).
Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково постановив одноособово ухвалу від 28 січня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 08 вересня 2020 року, що призвело до порушення правил щодо складу суду, а тому вказана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22 грудня 2021 року у справі № 363/4309/16 (провадження № 61-1141св21),
від 24 листопада 2021 року у справі № 754/4353/17 (провадження
№ 61-16801св19), від 15 вересня 2021 року у справі № 243/11729/18 (провадження № 61-2213св19), від 07 липня 2021 року у справі
№ 308/12828/19 (провадження № 61-4553св21), від 24 червня 2021 року
у справі № 369/13653/18 (провадження № 61-7375св21), від 17 червня
2021 року у справі № 2-30/2011 (провадження № 61-5158св21), від 02 червня 2021 року у справі № 2-п-113/2006 (провадження № 61-11360св20)
та від 19 травня 2021 року у справі № 127/23798/20 (провадження
№ 61-2921св21).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги).
Судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу).
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Суд апеляційної інстанції не дотримався вимог цивільного процесуального закону, тому оскаржувана ухвала Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2021 року не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції помилково постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження одноособово, обставини щодо існування або відсутності правових підстав для відкриття апеляційного провадження має оцінити суд апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
Керуючись статтями 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2021 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. Ю. Мартєв
В. В. Сердюк
В. А. Стрільчук