Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 759/8676/19
провадження № 61-651св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І., товариство з обмеженою відповідальністю «Боедем»,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, - товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І., товариство з обмеженою відповідальністю «Боедем»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року у складі судді Пятничук І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Коцюрби О. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І., товариство з обмеженою відповідальністю «Боедем», про поділ майна подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання права власності, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, -товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І., товариство з обмеженою відповідальністю «Боедем», про визнання права власності на частку у статутному капіталі,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» (далі - ТОВ «Маквіс Груп»), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І., товариство з обмеженою відповідальністю «Боедем» (далі - ТОВ «Боедем»), про поділ майна подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання права власності.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона із листопада 1967 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Починаючи із 2004 року, їй та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належало 96,2 % статутного капіталу ТОВ «Боедем». Вона неодноразово намагалася домовитися із ОСОБА_2 про порядок поділу вказаного майна, що належало подружжю на праві спільної сумісної власності, проте у добровільному порядку так і не вдалося домовитися. 10 листопада 2011 року між ОСОБА_2 , ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. та зареєстрований у реєстрі за № 1698, відповідно до умов якого ОСОБА_2 здійснив відчуження корпоративних прав на користь ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 у визначеному умовами договору співвідношенні. На підставі зазначеного договору 22 лютого 2012 року внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо інформації про учасників ТОВ «Боедем». Вказані дії ОСОБА_2 як щодо ухилення від визначення порядку поділу майна подружжя, що належало їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності, так і щодо вчинення ОСОБА_2 подальших дій, пов'язаних з укладенням правочину щодо відчуження зазначеного майна, порушують її права, визначені Сімейним кодексом України (далі - СК України), а сам правочин від 10 листопада 2011 року вчинено із суттєвим порушенням вимог чинного законодавства України, тому вказаний договір підлягає визнанню судом недійсним.
Із урахуванням наведених обставин, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним із моменту укладення договір купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10 листопада 2011 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. та зареєстрований у реєстрі за № 1698; скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22 лютого 2012 року № 10721050006001764; здійснити поділ спільної сумісної власності подружжя на частку в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 27 056,25 грн, що складає 96,2 % в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у рівних частках; визнати за нею право приватної власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності, що відповідає частці в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 13 528,13 грн та складає 48,1 % статутного капіталу ТОВ «Боедем»; визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності, що відповідає частці в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 13 528,13 грн та складає 48,1 % статутного капіталу ТОВ «Боедем» (а. с. 10, т. 1).
20 червня 2019 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ТОВ «Маквіс Груп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І., ТОВ «Боедем», про визнання права власності на частку у статутному капіталі, у якому просило визнати за ТОВ «Маквіс Груп» право власності на частку у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ «Боедем», номінальною вартістю 14 062,50 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «Маквіс Груп» вказувало на те, що воно є власником частки у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ «Боедем», а тому відповідно до статті 392 ЦК України підлягають захисту майнові права, які не визнаються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а. с. 93-97, т. 2).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним із моменту укладення договір купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10 листопада 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1698.
Скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22 лютого 2012 року № 10721050006001764.
Здійснено поділ спільної сумісної власності подружжя на частку в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 27 056,25 грн, що складає 96,2 % в статутному капіталі ТОВ «Боедем», у рівних частинах, визнавши за ОСОБА_4 право приватної власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності, що відповідає частці в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 13 528,13 грн та складає 48,1 % статутного капіталу ТОВ «Боедем», та за ОСОБА_2 - право приватної власності на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності, що відповідає частці в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 13 528,13 грн та складає 48,1 % статутного капіталу ТОВ «Боедем».
У задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ТОВ «Маквіс Груп» відмовлено.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що у період укладення оспорюваного договору купівлі-продажу частка ОСОБА_2 у спільній сумісній власності подружжя не визначалась і в натурі не виділялася, тобто визначення частки ОСОБА_2 у договорі не відповідає дійсності і фактичним обставинам справи. Укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10 листопада 2011 року свідчить про порушення його форми, а тому відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України вказаний договір підлягає визнанню недійсним. Корпоративні права у розмірі 96,2 % статутного фонду ТОВ «Боедем» набуті подружжям у період шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, тому вони підлягають розподілу в рівних частинах відповідно до частини першої статті 70 СК України.
Враховуючи, що судом задоволено вимоги ОСОБА_1 про визнання оспорюваного договору купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статутному капіталі від 10 листопада 2011 року недійсним, тому вимога ТОВ «Маквіс Груп» щодо визнання за ТОВ «Маквіс Груп» права власності на частку у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ «Боедем» номінальною вартістю 14 062,50 грн не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованою.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ТОВ «Маквіс Груп» відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що сторонами оспорюваного правочину є ОСОБА_2 та ТОВ «Маквіс Груп», ОСОБА_5 , проте позовні вимоги до ТОВ «Маквіс Груп» як учасника договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі позивачем не заявлені. Суд першої інстанції у порушення норм процесуального права не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зокрема залученню ТОВ «Маквіс Груп», яке є стороною оспорюваного договору, до участі у справі як відповідача.
Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Маквіс Груп», суд апеляційної інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10 листопада 2011 року на час розгляду справи є дійсним, проведено відповідну державну реєстрацію цінних паперів за ТОВ «Маквіс Груп», тому відсутні підстави для визнання в судовому порядку права власності на частку у статутному капіталі за ТОВ «Маквіс Груп».
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, у якій просить суд скасувати оскаржувану постанову у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій частині.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховані положення статей 60, 63, 65, 67, 70 Сімейного кодексу України, а також не зазначено, які норми права порушені судом першої інстанції. Спір у цій справі виник із сімейних правовідносин та за своєю природою є спором між подружжям, де сторонами у справі є подружжя. ОСОБА_2 про намір відступити свою частку у статутному капіталі ТОВ «Боедем» повідомив 09 листопада 2011 року, в той час як оспорюваний договір укладено 10 листопада 2011 року, що свідчить про недотримання місячного строку, встановленого статтею 53 Закону України «Про господарські товариства». Суду не надано доказів повідомлення інших учасників ТОВ «Боедем» про ціну та інші умови, на яких частка пропонувалася для продажу третім особам, так як в протоколі зазначено лише відсотковий розмір частки в статутному капіталі та її грошовий еквівалент, що свідчить про недотримання відповідачем приписів частини третьої статті 53 Закону України «Про господарські товариства». У порушення приписів статей 60, 61, 63, 65 СК України оспорюваний правочин укладений без її згоди, а неотримання згоди іншого з подружжя щодо відчуження майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, є підставою для визнання його недійсним. Судом апеляційної інстанції не враховані висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/27538/17, від 19 грудня 2019 року у справі № 759/8676/19, від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. Суд апеляційної інстанції 16 грудня 2020 року розглянув справу за відсутності представника відповідача, який звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, чим позбавив позивача права на справедливий суд.
У січні 2021 року ТОВ «Маквіс Груп» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ТОВ «Маквіс Груп» та ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог.
Касаційна скарга ТОВ «Маквіс Груп» мотивована тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_5 не визнається те, що ТОВ «Маквіс Груп» є власником частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем», про що свідчать процесуальні документи, які містяться у матеріалах справи, створення штучних спорів з метою позбавлення ТОВ «Маквіс Груп» права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Боедем». Судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17, від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18. Висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ТОВ «Маквіс Груп», оскільки корпоративні права відчужені ОСОБА_2 на користь ТОВ «Маквіс Груп» без поділу спільного майна подружжя у вигляді частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем», суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 10 жовтня 2018 року у справі № 569/6236/16-ц, від 12 листопада 2019 року у справі № 918/598/18, а також у постанові Верховного Суду України від 03 липня 2013 року у справі № 6-61цс13.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Маквіс Груп».
У лютому 2021 року справу № 759/8676/19 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статі 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 лютого 2021 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
В ухвалі Верховного Суду від 05 квітня 2021 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційна скарга ТОВ «Маквіс Груп» подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
ТОВ «Маквіс Груп» у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що у касаційній скарзі на наведено належних підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, посилання на неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/27538/17, від 19 грудня 2019 року у справі № 759/8676/19, від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, є необґрунтованими, оскільки у вказаних справах та у цій справі правовідносини не є подібними.
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Маквіс Груп» зазначає про те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та відсутні підстави для її задоволення. Водночас, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
У травні 2021 року від ТОВ «Маквіс Груп» надійшли доповнення до відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у яких ТОВ «Маквіс Груп» зазначає, що висновки апеляційного суду повністю відповідають висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 291/1024/18-ц.
ТОВ «Боедем» у письмових поясненнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 підтримує доводи касаційної скарги та просить суд задовольнити її, скасувати постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій частині.
У грудні 2021 року від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення на касаційну скаргу, у яких він зазначає про те, що розгляд цієї справи віднесено до цивільної юрисдикції.
У січні 2022 року від ТОВ «Маквіс Груп» надійшли заперечення проти письмових пояснень ОСОБА_2 , які мотивовані тим, що з урахування постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 у цій справі, підлягають розгляду за правилами господарської юрисдикції.
У лютому 2022 року від ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на письмові заперечення третьої особи ТОВ «Маквіс Груп», які мотивовані тим, що з урахуванням висновків щодо застосування норм права, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 756/3456/19, від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20, а також у постановах Верховного Суду від 16 червня 2019 року у справі № 921/233/18 та від 09 липня 2021 року у справі № 161/8116/19, спір у цій справі є спором щодо зміни сімейних прав та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 листопада 1967 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Палацем одружень м. Харкова, актовий запис № 7180 (а. с. 11, т. 1).
10 листопада 2011 року між ОСОБА_2 , ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статутному капіталі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І. та зареєстрований у реєстрі за № 1698.
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 , який є власником корпоративних прав на частку в статутному капіталі ТОВ «Боедем» у розмірі 53,8 %, продав ТОВ «Маквіс Груп» 50 % корпоративних прав на частку в статутному капіталі ТОВ «Боедем», що в грошовому еквіваленті складає 14 062,50 грн, та ОСОБА_3 3,8 % корпоративних прав на частку в статутному капіталі ТОВ «Боедем», що в грошовому еквіваленті складає 1 068,75 грн (а. с. 26-27, т. 1).
ОСОБА_1 надала згоду на укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статутному капіталі від 10 листопада 2011 року, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_1 (а. с. 28, т. 1).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 19 лютого 2014 року у справі № 5011-62/1724-2012, яке залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 30 липня 2014 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Маквіс Груп», ТОВ «Боедем» про визнання недійсними рішень, прийнятих на загальних зборах учасників ТОВ «Боедем», які оформлені протоколом від 09 листопада 2011 року № 09/11, визнання недійсними рішень, прийнятих на загальних зборах учасників ТОВ «Боедем», які оформлені протоколом від 10 листопада 2011 року № 10, визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10 листопада 2011 року (а. с. 21-42, т. 2).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20 січня 2015 року у справі № 910/24668/14, яке залишене без змін після апеляційного та касаційного перегляду, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Боедем», ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень, оформлених протоколом від 09 листопада 2011 року № 09/11 зборів учасників ТОВ «Боедем» та протоколом від 09 листопада 2011 року № 10 зборів учасників ТОВ «Боедем», та визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10 листопада 2011 року (а. с. 101-108, т. 1).
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційних скарг у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Маквіс Груп» не підлягає задоволенню, касаційна скарга ОСОБА_1 - частковому задоволенню з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання права власності
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Справи, що належать до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Натомість відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Аналізуючи положення пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20) дійшла висновку, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб'єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов'язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 2 СК України цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Згідно із частиною першою статті 9 СК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.
Відповідно до частин перших статті 14 та 15 СК України сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що ознакою сімейних прав і обов'язків є їх тісний зв'язок з відповідним носієм, що зумовлює неможливість їх передання (перекладення) іншій особі. Тобто носії таких прав та/або обов'язків можуть врегулювати свої відносини, пов'язані з їх реалізацією та/або виконанням, за домовленістю, зокрема, шляхом укладення договору, про який йдеться в статті 9 СК України, однак передати та/або перекласти зазначені права та/або обов'язки на іншу особу їх носії не можуть.
Отже, зазначені норми права визначають правочин у сімейних правовідносинах як домовленість, зокрема, між подружжям, батьками та дітьми про врегулювання належних їм сімейних прав та обов'язків, які тісно пов'язані з їх особами та не можуть бути передані та/або перекладені на інших осіб.
Договором щодо розпорядження часткою в статутному капіталі юридичної особи не регулюються сімейні права та обов'язки між подружжям, батьками та дітьми, а тому цей правочин не є правочином у сімейних правовідносинах.
Таким чином, справа в спорі про визнання недійсним укладеного одним з подружжя без згоди іншого з подружжя договору щодо розпорядження часткою в статутному капіталі юридичної особи має розглядатися господарським судом відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України.
Такий правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20).
Верховний Суд звертає увагу, що у цій справі позивач у позові об'єднала вимоги щодо поділу майна подружжя одночасно з вимогами, які випливають із необхідності застосування норм ГПК України, ГК України.
Згідно з частиною четвертою статті 188 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Іншого законом не встановлено.
З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений можливості встановити ці обставини, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 522/8510/18-ц (провадження № 61-14407св19).
При новому розгляді справи суду слід звернути увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, провадження № 12-71гс20, зокрема, щодо юрисдикційності правовідносин.
Колегією суддів враховано те, що постановою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у цій справі касаційну скаргу ТОВ «Маквіс Груп» залишено без задоволення, ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року (про відкриття позовного провадження) та постанову Київського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року залишено без змін, проте зазначає, що під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Також суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно встановити належний суб'єктний склад учасників цієї справи, зокрема з'ясувати, чи стосуються заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги прав та обов'язків ТОВ «Маквіс Груп», яке залучене до розгляду справи як третя особа.
Щодо вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ТОВ «Маквіс Груп»
Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Маквіс Груп» просило суд визнати за ним право власності на частку у статутному капіталі у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ «Боедем», номінальною вартістю 14 062,50 грн, посилаючись на те, що це право оспорюється та не визнається ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Згідно із положеннями статей 15, 16 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням цих норм, суд повинен установити, чи було порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси заявника, i залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні, в залежності від наявності для цього відповідних підстав, встановлених законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.
Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.
Тобто передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення або захисту порушеного права.
Судами встановлено, що договір купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статутному капіталі ТОВ «Боедем» від 10 листопада 2011 року недійсним не визнавався, за ТОВ «Маквіс Груп» проведена державна реєстрація права на частку у статутному капіталі у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ «Боедем» номінальною вартістю 14 062,50 грн.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив ТОВ «Маквіс Груп» у задоволенні позову, оскільки останнім не доведено, що оспорення у судовому порядку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договору купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статутному капіталіТОВ «Боедем» від 10 листопада 2011 року створює перешкоди для ТОВ «Маквіс Груп» у реалізації права на частку у статутному капіталі ТОВ «Боедем», а тому відсутні підстави для захисту його права у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.
Із урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги ТОВ «Маквіс Груп» про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_5 не визнається те, що ТОВ «Маквіс Груп» є власником частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем», не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, оскільки у цій справі не встановлено, що ТОВ «Маквіс Груп» існують перешкоди у реалізації права на частку у статутному капіталі ТОВ «Боедем».
Доводи касаційної скарги ТОВ «Маквіс Груп» про те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17, від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, є необґрунтованими, оскільки встановлені у зазначених справах та у цій справі обставини є різними.
Доводи касаційної скарги ТОВ «Маквіс Груп» про те, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ТОВ «Маквіс Груп», оскільки корпоративні права відчужені ОСОБА_2 на користь ТОВ «Маквіс Груп» без поділу спільного майна подружжя у вигляді частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем», суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 10 жовтня 2018 року у справі № 569/6236/16-ц, від 12 листопада 2019 року у справі № 918/598/18, а також у постанові Верховного Суду України у постанові від 03 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, не заслуговують на увагу, оскільки рішення суду першої інстанції скасоване за наслідками апеляційного перегляду.
Таким чином, доводи касаційних скарг висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до неправильного тлумачення скаржниками норм матеріального права та незгоди зі встановленими судами обставинами, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень Верховного Суду.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить проводити розгляд справи за участю її представника.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
Оскільки суд касаційної інстанції не ухвалив рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.
Щодо клопотання ТОВ «Маквіс Груп» про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У січні 2022 року від ТОВ «Маквіс Груп» надійшло клопотання, у якому ТОВ «Маквіс Груп» просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , посилаючись на те, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
У лютому 2022 року від ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на клопотання ТОВ «Маквіс Груп» про закриття касаційного провадження, у яких ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні зазначеного клопотання ТОВ «Маквіс Груп».
Враховуючи те, що Верховний Суд не робить остаточного висновку в частині позовних вимог позивача про поділ майна подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання права власності, тому відсутні підстави для задоволення клопотання ТОВ «Маквіс Груп» про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення у частині позовних вимог про поділ майна подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання права власності - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, касаційна скарга ТОВ «Маквіс Груп» підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судове рішення у частині позовних вимог ТОВ «Маквіс Груп» про визнання права власності на частку у статутному капіталі- без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання права власності скасувати та направити справу у цій частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А. І. Грушицький
Судді: А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
В. В. Сердюк