пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
17 травня 2022 року Справа № 903/1041/21
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович
за участю представників сторін:
керуючий реструктуризацією: Темчишин В.П.- посвідчення №494 від 17.07.2013
від ПАТ АБ “Укргазбанк”: Домальчук Р.В. - довіреність №43 від 21.01.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області матеріали заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» про визнання грошових вимог по справі №903/1041/21 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність,
17.12.2021 ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.
Разом із заявою подав до суду заяву арбітражного керуючого про участь у справі про банкрутство ОСОБА_2 , в якому останній просить розглянути його кандидатуру на призначення керуючим реструктуризацією боржника.
Ухвалою суду від 12.01.2022 заяву фізичної особи ОСОБА_1 прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 25.01.2022 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 .
У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 25.01.2022 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
02.02.2022 на електронну адресу суду надійшов лист Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» №6-1/134/2022 (.с.138-141) в якому зазначено, що з метою належного виконання даної ухвали в частині накладення заборони відчуження майна боржником (п.5) рекомендуємо заінтересованій стороні по справі звернутись до департаменту ЦНАП у місті Луцьку, уповноваженого суб'єкта державної реєстрації прав особисто. При собі необхідно мати документ, що посвідчує особу, та належним чином засвідчену копію ухвали суду.
17.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ПРОФКАПІТАЛ” надіслало на адресу заяву про грошові вимоги, в якій просить суд визнати кредиторські вимоги ТОВ “Фінансова компанія “ПРОФКАПІТАЛ” до ОСОБА_1 в сумі 46292797,47 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, а саме: 46287835,47 грн. основного боргу - вимоги другої черги, 4962,00 грн. судовий збір - позачергово (а.с.142-175).
Ухвалою суду від 22.02.2022 прийнято заяву ТОВ “Фінансова компанія “ПРОФКАПІТАЛ” про визнання грошових вимог до боржника до розгляду та призначено в судовому засіданні (а.с.178).
20.02.2022 Головне управління ДПС у Волинській області надіслало до суду лист №1129/5/03-20-12-02-05 від 09.02.2022 на виконання п.9 ухвали Господарського суду Волинської області від 25.01.2022 в якому надало інформацію з бази даних ДРФО ДПС станом на 03.02.2022 про суми виплачених доходів громадянину ОСОБА_1 за період з 4-го кварталу 2018 по 3-й квартал 2021 (а.с.180-185).
09.03.2022 керуючий реструктуризацією подав до суду повідомлення про результати розгляду заяви ТОВ “Фінансова компанія “ПРОФКАПІТАЛ” з грошовими вимогами до боржника, в якому визнає їх повністю в сумі 46292797,47 грн., в т.ч. витрати по сплаті судового збору в розмірі 4962,00 грн. та зазначив, що вимога підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів в наступній черговості: 46287835,47 грн. - друга черга, 4962,00 грн. - позачергово (а.с.187).
Представник ТОВ “Фінансова компанія “ПРОФКАПІТАЛ” в призначене судове засідання не з'явився,11.03.2022 на електронну адресу суду надіслав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із військовими діями на більш пізній термін (а.с.191).
Ухвалою суду від 15.03.2022 відкладено попереднє засідання суду, заяву кредитора ТОВ “Фінансова компанія “ПРОФКАПІТАЛ” про визнання грошових вимог на 17.05.2022 о 10:30 год. (а.с.198).
27.04.2022 ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» подав до суду заяву з грошовими вимогами до боржника, в якій просить суд визнати та включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 за кредитним договором №20/08-1/02 від 20.02.2008, а саме: основний борг (що включає кредит та проценти) у розмірі 115042982,15 грн, з яких вимоги у розмірі 1113500,00 грн забезпечено заставою майна боржника; три проценти річних згідно статті 625 ЦПК України у розмірі 13 299 710,81 грн, які нараховано на основний борг; пеню в розмірі 116 131 031,85 грн за несвоєчасне погашення основного боргу; пеню в розмірі 3 266 392,14 грн згідно рішення суду від 17.03.2011 у справі № 2-1346/11 (а.с.211-232).
Ухвалою суду від 28.04.2022 прийнято заяву ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» про визнання грошових вимог до боржника ОСОБА_1 до розгляду та призначено в судовому засіданні (а.с.178).
Представник банку в судовому засіданні заяву з грошовими вимогами підтримав.
Керуючий реструктуризацією в судовому засіданні зазначив, що визнаються вимоги банку в розмірі 131609085,10 грн., з яких: 1113500,00 грн. вимоги забезпечені заставою, 127229192,96 грн. заборгованість по кредиту та відсотках та 3266392,14 грн. пеня.
Заслухавши керуючого реструктуризацією та представника кредитора, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до наступного.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Так, згідно з умовами статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 25.01.2022 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що 27.04.2022 ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» подав до суду заяву з грошовими вимогами до боржника, в якій просить суд визнати та включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 за кредитним договором №20/08-1/02 від 20.02.2008, а саме: основний борг (що включає кредит та проценти) у розмірі 115042982,15 грн, з яких вимоги у розмірі 1113500,00 грн забезпечено заставою майна боржника; три проценти річних згідно статті 625 ЦПК України у розмірі 13 299 710,81 грн, які нараховано на основний борг; пеню в розмірі 116 131 031,85 грн за несвоєчасне погашення основного боргу; пеню в розмірі 3 266 392,14 грн згідно рішення суду від 17.03.2011 у справі № 2-1346/11 (а.с.211-232).
Як слідує з матеріалів справи, 20.02.2008 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №20/08-1/02 (а.с.212-214).
Відповідно до п. 1.1. котрого банк надає позичальнику кредит, в сумі 1400000 доларів США на строк з 20.02.2008 по 19.02.2013, або по день визначений в п. 3.3.11. цього договору, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 12,5 % річних.
Згідно з п. 1.4. кредитного договору, кредит надається на задоволення споживчих потреб позичальника.
У відповідності до п. 3.3.1. кредитної угоди, позичальник зобов'язався здійснювати повернення кредиту, сплатити проценти за його використання у передбачені цим договором строки.
Пунктом 3.3.3 договору від 20.02.2008р. №20/08-1/02 сторони погодили, що повернення кредитних коштів позичальник зобов'язався здійснювати щомісячно, з 1-го по 10-те число кожного місяця, починаючи з четвертого місяця наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/57 від суми отриманого кредиту, що становить 24 561,40 доларів США.
Відповідно до п. 3.3.4. договору, позичальник зобов'язувався щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 10-го числа місяця наступного за місяцем користування кредитом (окрім останнього місяця користування кредитом) та в день закінчення строку, на який надано кредит у відповідності до п.1.1. та п.1.6. цього договору, або в день дострокового розірвання цього договору, з врахуванням п.4.1 цього договору, сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки зазначеної в п.1.1. цього договору на рахунок банку.
Пунктом 3.1.10. договору передбачено, що на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом проценти нараховувати, виходячи із процентної ставки зазначеної у п.1.1. збільшеної на 1%, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.
Згідно п. 5.3. угоди, за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності.
В якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави № 20-08/02-4 від 15.01.2009 (а.с.215-217), згідно якого в заставу банку було передано рухоме майно, а саме: два вантажні самоскиди марки ТЕRЕХ заставною вартістю 1113500,00 грн.
Позичальник свої зобов'язання перед банком належним чином не виконав, що призвело до виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором і порушення майнових прав та інтересів банку.
ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» керуючись частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.03.2011 у справі № 2-1346/11 задоволено позовні вимоги банку та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» 1782141,63 доларів США заборгованості за кредитним договором та 3266392,14 грн пені (а.с.218-221).
Відповідно до описової частини рішення заборгованість сформована в розмірі 1782141,63 доларів США заборгованості з кредитним договором та 3266392,14грн. пені за прострочення сплати кредиту та відсотків, з яких:
689 809,33 дол. США - строкова заборгованість за кредитом;
661 067,15 дол. США ~ прострочена заборгованість за кредитом;
10 864,89 дол. США - строкова заборгованість по відсотках;
420 400,26 дол. США - прострочена заборгованість по відсотках;
3266392,14 грн. - пеня за простроченими кредитом та відсотками.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є обов'язковість судового рішення.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 120 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника строк виконання всіх грошових зобов'язань боржника вважається таким, що настав.
Станом на 25.01.2022 (день проведення нарахувань) сума боргу становить 128342692,96 грн., що включає кредит та проценти, яка підлягає до задоволення вимог кредитора.
Разом з тим, вимоги в розмірі 1113500,00 грн. за заочним рішенням суду №2-1346/11 є вимогами забезпеченими заставою, а отже підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо.
Статтею 572 та частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 3 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.
Положеннями статті 19 Закону України "Про заставу", які кореспондуються з приписами ч. 2 ст. 589 Цивільного кодексу України визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Частиною 8 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
Отже, грошові вимоги заставних кредиторів включаються в реєстр вимог кредиторів автоматично, незалежно від факту подання такими кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника. У зв'язку з цим на вимоги кредиторів, які забезпечені заставою, не розповсюджуються передбачені ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства наслідки пропуску тридцяти денного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Заявлені вимоги на суму 1113500,00 грн. є забезпечені заставою, відповідно до заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.03.2011 у справі № 2-1346/11.
Так, майновий поручитель за договором застави несе відповідальність перед заставодержателем за невиконання боржником (боржниками) основного зобов'язання як боржник, а заставодержатель має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (статті 553, 554 Цивільного кодексу України). У разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає перед заставодержателем в межах взятих на себе зобов'язань, тобто заставодержатель може задовольнити свої вимоги виключно за рахунок предмета застави. Таким чином, відповідальність боржника майнового поручителя за цим зобов'язанням обмежується вартістю предмета застави.
На етапі первісного формування реєстру вимог кредиторів боржника, суд має право включити до вимог, які забезпечені заставою, усі фактично існуючі вимоги на момент подання заяви з кредиторськими вимогами, на які поширюється забезпечення заставою, згідно договорів застави та незалежно від вартості предметів застави, яка визначена у таких договорах.
Законодавство про банкрутство не пов'язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави. Дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави. Включення до реєстру вимог кредиторів окремо, як таких що забезпечені майном боржника, з посиланням виключно на визначену в договорі іпотеки (застави) вартість предмету іпотеки (застави) не відповідають положенням статей 3, 19 Закону України "Про заставу", які не пов'язують обсяг заставного забезпечення з договірною вартістю предмету застави. Договірна вартість предмета застави має значення як істотна умова договору застави при оцінці судами самого договору застави на предмет його укладення та дійсності його умов.
Відповідно до ст.19 ЗУ “Про заставу” за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Правомірність та обґрунтованість грошових вимог забезпеченого кредитора до боржника та наявність у боржника предмета забезпечення, перевіряє суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок заставного кредитора у випадку подання ним заяви з грошовими вимогами полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами. Також, у розпорядника майна існує обов'язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, які виражаються у грошовій формі та випливають із розміру цивільних зобов'язань, за якими боржник здійснив забезпечення, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
З врахуванням положень Кодексу України з процедур банкрутства, суд вважає, що вимоги ПАТ АБ “УКРГАЗБАНК” на суму 1113500,00 грн. є такими, що забезпечені заставою, відтак підлягають окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів, як такі, що погашаються в позачерговому порядку за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення. При цьому до реєстру вимог кредиторів керуючим реструктуризацією повинні бути внесеними відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Суд дійшов висновку, що вимоги є обґрунтованими та підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів у сумі 113929482,15 грн. заборгованість по кредиту - вимоги другої черги.
Щодо вимог кредитора в частині нарахування 3% річних в розмірі 13299710,81 грн. суд зазначає, що зазначена вимога є підставною та підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів в другу чергу.
Стосовно вимог кредитора в частині нарахування пені в розмірі 3 266 392,14 грн., суд зазначає, що підставною є пеня в розмірі:
- 3 266 392,14 грн., постановленої до стягнення з боржника у відповідності до заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.03.2011 у справі №2-1346/2011 - вимоги третьої черги.
Вимога ПАТ АБ "Укргазбанк" про визнання грошових вимог, а саме пені за період після пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, відхилена судом в розмірі 116131031,85 грн.
Судом враховано пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховною Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 зазначене таке:
“ 6.17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13, про неправильне застосування якої судами попередніх інстанцій зазначено в касаційній скарзі, дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
6.18. У постанові від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов'язання Велика Палата Верховного Суду вказала на таке.
Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору депозиту і невиконання відповідачем обов'язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.
6.19. У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
6.20. Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
6.21. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
6.28. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.”
Згідно з нормами частини 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Суд також встановив, що Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк “Украгазбанк” понесло витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність в розмірі 4962,00 грн. судового збору.
При цьому судом враховано, що кредиторські вимоги були розглянуті керуючим реструктуризації, що підтверджується відповідним повідомленням від 04.05.2022.
Згідно зі ст. 22 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
Участь кредиторів у зборах кредиторів, визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу та учасників зборів кредиторів з правом дорадчого голосу здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно зі ст. 22 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
Участь кредиторів у зборах кредиторів, визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу та учасників зборів кредиторів з правом дорадчого голосу здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Керуючись статтями 2, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Укргазбанк” про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Укргазбанк” до фізичної особи ОСОБА_1 в наступній черговості:
- 127 229 192,96 грн. - заборгованість за основним боргом, що включає кредит та проценти (вимоги другої черги);
- 3 266 392,14 грн. - пеня згідно рішення суду (вимоги третьої черги).
3. Окремо внести до реєстру вимоги кредитора Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Укргазбанк” на суму 1113500,00 грн. - як такі, що забезпечені заставою.
4. У визнанні решти грошових вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Укргазбанк” до фізичної особи ОСОБА_1 відмовити.
5. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору ПАТ АБ “Укргазбанк” в розмірі 4962,00 грн. (за подачу відповідної заяви).
6. Зобов'язати керуючого реструктуризацією Темчишина В.П. включити визнані судом вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Укргазбанк” до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
7. Керуючому реструктуризацією Темчишину В.П. провести збори кредиторів в порядку п. 4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства.
8. Засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначити на "14" червня 2022 р. о 10:30 год.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно з моменту її прийняття відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ.
Ухвала суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.9 КУзПБ, ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Ухвала суду підписана 17.05.2022.
Суддя І. О. Гарбар