Справа № 202/5671/21
Провадження №2/202/520/2022
27 квітня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.
за участю секретаря - Калантаєнко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про звільнення майна з-під арешту, -
І. Стислий виклад позиції позивача.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, за результатами розгляду якого просив суд звільнити майно з-під арешту, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира), накладеного постановами Індустріального ВДВС у місті Дніпрі Північно-Східного МУ МЮ (м.Дніпро) у виконавчому провадженні №252/3 від 14 березня 2011 року, №33175155 від 12 червня 2012 року, у виконавчому провадженні №23687052 від 22 лютого 2011 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 грудня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11277683000, за умовами якого, відповідачу було надано кредит (грошове кошти) в іноземній валюті у сумі 40 000,00 доларів США по 25 грудня 2014 року, в забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом від 26 грудня 2007 року, за умовами якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: вказану вище квартиру. 13 лютого 2012 року між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ були укладені Договір факторингу та Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, згідно яких право вимоги за вищевказаним кредитним договором та договором іпотеки перейшло до ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ. Зобов'язання за кредитним договором №11277683000 відповідачем не виконані. Позивачу з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором накладені арешти в зв'язку із чим, представник позивача просив їх скасувати, оскільки відповідне обтяження має наслідком заборону відчуження арештованого майна, чим порушується право іпотеко держателя, в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Саном на дату звернення з даною заявою, майно залишається під арештом.
Додатково представником позивача вказано, що в інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданих суду в підтвердження наявності обтяжень на нерухомому майні, відсутня інформація про стягувачів у виконавчих провадженнях в межах яких винесено постанови про арешт іпотечного майна, з цих підстав позивачем не зазначено відомостей про осіб, в інтересах яких було накладено оскаржувані арешти. Клопотань щодо витребування відповідної інформації заявлено/подано не було.
Відповідачі та третя особа (представники) в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, відзиву, заяв, заперечень до суду не надали, у зв'язку з чим, враховуючи, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 26 грудня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11277683000, за умовами якого, відповідачу було надано кредит (грошове кошти) в іноземній валюті у сумі 40 000,00 доларів США по 25 грудня 2014 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором з банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом від 26 грудня 2007 року, за умовами якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Договором іпотеки визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитними договорами Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок Предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами та у разі порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за Кредитними договорами, а у разі невиконання Іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на Предмет іпотеки.
Згідно Договору факторингу №2, укладеного 13 лютого 2012 року та Договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В., 27 лютого 2012 року за реєстровим №649-650, право вимоги за вищевказаним Кредитним договором та Договором іпотеки, укладеними з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 перейшло до ТОВ Кей-Колект.
У відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №246638024 від 02 березня 2021 року, на нерухомий об'єкт, а саме: квартиру АДРЕСА_2 накладено наступні обтяження:
18 серпня 2011 року, реєстраційні номери обтяження 11518056, 11518073; реєстратор: Дніпропетровська філія державного підприємства Дніпропетровської області, обтяжувач: Індустріальний відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, підстава обтяження: постанова про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження від 22 лютого 2011 року, ВП 23687052;
14 березня 2011 року, реєстраційний номер обтяження 10933375, реєстратор: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» МЮУ, обтяжувач: Індустріальний відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження від 14 березня 2011 року, ВП 252/3;
25 червня 2012 року, реєстраційний номер обтяження 12658407, реєстратор: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» МЮУ, обтяжувач: Індустріальний відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, підстава обтяження: постанова про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження від 12 червня 2012 року, ВП 33175155;
ІІІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно ст. 1 Закону України Про іпотеку, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 3 ст. 3 Закону України Про іпотеку ).
Суть порушеного права позивача полягає в тому, що Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
За змістом ст. 3 Закону України Про іпотеку, у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Відповідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору - заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.
Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст. 14 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.
Положеннями ч. 1, 3ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 36 Закону України Про іпотеку передбачено право іпотекодержателя на задоволення кредиторських вимог в позасудовому порядку за умови наявності окремого договору про задоволення вимог або застереження, що міститься в іпотечному договорі та прирівнюється до окремого договору. Проте наявний арешт на іпотечному майні фактично не дає можливості іпотекодержателю скористатись своїм правом на позасудове врегулювання, гарантованим законодавством.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що іпотекодержатель наділений правом на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна, оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Такий правовий висновок було викладено у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17, від 31.10.2018 у справі №923/1105/17 (ЄДРСРУ № 77586100), від 19 червня 2019 року у справі №825/1764/16 (ЄДРСРУ №82473109), від 17.10.2019 у справі №822/1426/16 (ЄДРСРУ № 84987811).
В той же час, відповідно до п.2 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 03.06.2016 року Про судову практику у справах про зняття арешту з майна, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику. Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.
Згідно зі ст.175 ЦПК України позивач формулює позовні вимоги і зобов'язаний зазначити належний склад відповідачів у позові.
Статтею 51 ЦПК України урегульовано питання залучення до участі у справі співвідповідача, заміна неналежного відповідача. Так, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
В той же час, позивач вказаним вище правом не скористався, осіб в інтересах яких було накладено арешт в якості відповідачів не залучив, суду відповідних відомостей (ПІП, адреса) не надав, чим позбавив суд залучити відповідних осіб принаймні у якості третіх осіб.
Сторона позивача посилалась на те, що з інформаційної довідки не вбачається (не зазначено) відомостей про осіб в інтересах яких було накладено оскаржувані арешти чим і обмежились. Клопотання про витребування відповідних доказів суду не надала Натомість суд вважає, що задоволення позовних вимог та зняття оскаржуваних арештів без участі осіб, в інтересах яких накладались такі обтяження очевидно порушить права таких осіб (стягувачів), що є не припустимим. Таким чином, суд вражає, що наразі позовні вимоги не можуть бути задоволені.
Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 4, 11, 76-78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус «В», поверх 4, кабінет 402, РНОКПП 37825968) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (адреса: 49051, м.Дніпро, вул.Богдана Хмельницького, 11) про звільнення майна з-під арешту.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 27.04.2022 року.
Суддя Г.О. Кухтін