Справа № 199/7186/21
(2/199/437/22)
іменем України
17.05.2022
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Подварченко А.Ю.,
за участі представника позивача адвоката Омелян О.О., відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Трайдук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди,
Згідно з поданим позовом в останньому заявлено вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_1 , а у випадку відсутності в нього майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, про стягнення з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , на користь позивача на відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, 28 765,80 грн.
Як зазначається позивачем при зверненні до суду, 25.04.2021 р. мала місце дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був пошкоджений належний позивачу транспортний засіб «Volkswagen Passat» р/н НОМЕР_1 . Для встановлення характеру та розміру шкоди була замовлена автотоварознавча експертиза, відповідно до висновку якої матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Volkswagen Passat» р/н НОМЕР_1 становить 38 765, 80 грн. (без урахування втрати товарної вартості). Витрати позивача також становлять 2 500,00 грн. та 500,00 грн. додаткові витрати при проведенні авто товарознавчої експертизи в розмірі 500,00 грн. за зняття та установку бампера та передніх фар.
Позов обґрунтований тим, що постановою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2021 р. (справа №932/3751/21) провадження у справі відносно ОСОБА_3 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу передбаченого ст. 124 КУпАП правопорушення, у зв'язку з чим, на переконання позивача, саме на ОСОБА_1 та його батьків, оскільки він неповнолітній, має бути покладений обов'язок з відшкодування завданої позивачу шкоди.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві, та просив суд позов повністю задовольнити.
Разом з тим, відповідно до пояснень представника позивача в судовому засіданні 07.02.2022 р. автомобіль «Volkswagen Passat» р/н НОМЕР_1 позивачем відремонтований та використовується позивачем за призначенням.
Відповідач ОСОБА_4 не скористалася правом брати участь у судових засіданнях.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (батьки ОСОБА_1 ) позов не визнали.
Згідно з відзивом відповідачів на позовну заяву (а.с. 56-57), наданий ОСОБА_3 при розгляді справи про адміністративне правопорушення диск із відеозаписом не є неналежним доказом, окрім того, постанова судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2021 р. не доводить вину ОСОБА_1 .
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву також заперечували проти характеру та кількості пошкоджень, вказаних у схемі місця ДТП до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №134874 від 25.04.2021 р. та зазначених у висновку експерта. Зокрема, в схемі місця ДТП вказано, що на правій передній та правій задній дверях пошкоджено тільки лакофарбове покриття, а в товарознавчій експертизі нараховується ремонт ізломів та вм'ятин цих дверей. Також, в автотехнічній експертизі №0807/21 від 06.07.2021 р. немає вказівки на те, що цей автомобіль був придбаний в дуже пошкодженому стані зі страхового акціона США, відповідно до історії пошуку системи Google за vinномером кузова НОМЕР_2 містяться реальні фото цього автомобіля, а це в свою чергу впливає на характер і кількість пошкоджень, заданих цьому автомобілю раніше. Згідно відомостей пошукової системи Google цей автомобіль був придбаний 17.04.2019 р. за 3 300,00 дол. США, що за курсом НБУ станом на 17.04.2019 р. становило (1 долар США 26,72 грн.) 88 176,00 грн., тоді як з автотоварознавчої експертизи №0807/21 від 06.07.2021 р. його ціна вставлена в 353 285,64 грн.
Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 25.04.2021 р. о 19.52 год. в м. Дніпро по вул. Глінки, 2, на майданчику ТРЦ «Мост Сіті» водій ОСОБА_3 керував автомобілем марки «Фольксваген Пасат» НОМЕР_1 , не надав переваги в русі велосипеду «Benetti» піді керуванням ОСОБА_1 , який наближався з правого боку та скоїв з ним зіткнення, від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 10.11 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 р., тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.
Відповідно до зазначеної постанови судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кіпчарського О.М. від 10.06.2021 р. (а.с. 7-9) судді дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 складу передбаченого ст. 124 КУпАП правопорушення на підставі даних відеозапису з камер відеоспостереження, розташованих на території ТРЦ «Мост Сіті»: автомобіль під керуванням водія ОСОБА_3 рухається із достатньо невеликою швидкістю по ділянці дороги з одностороннім рухом. Вказана ділянка дороги є фактично виїздом з паркувального майданчика ТРЦ «Мост Сіті». По ходу руху автомобіля з правого боку від нього припарковані інші транспортні засоби. На відеозаписі зафіксовано, зокрема, це чітко видно на файлі «Парковка 2», як з правого боку по ходу руху автомобіля ОСОБА_3 на великий швидкості, що добре простежується у порівнянні із швидкістю руху інших автомобілів, і не лише учасників пригоди, рухається велосипедист. При цьому, він рухається зі сторони пішохідної зони, перед виїздом на ділянку дороги, по якій рухався ОСОБА_3 , не гальмував, а перед припаркованим іншим автомобілем виїхав на ділянку дороги з одностороннім рухом, при цьому, ділянку дороги не перетинав, а мав намір рухатись у напрямку проти дозволеного руху. Перетинати дорогу він фактично і не міг, оскільки прямо по ходу його руху бордюр і автобусна зупинка, де проїзду не має.
Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» особи, які керують велосипедами без двигунів, мають право їздити по спеціальних велосипедних доріжках, а в разі їх відсутності - по краю проїзної частини дороги, вулиці чи узбіччю, чого не було дотримано велосипедистом.
Окрім цього, останній, як учасник дорожнього руху, повинен дотримуватись швидкісних режимів, в залежності від дорожньої обстановки, тим більше в ситуації виїзду на ділянку дороги, по якій рухаються автомобілі.
Згідно положень 6.5. ПДР навіть за умови, якщо велосипедна доріжка перетинає дорогу поза перехрестям, велосипедисти зобов'язані дати дорогу іншим транспортним засобам, що рухаються по дорозі.
В даному випадку доріжка відсутня, однак це не надає жодної переваги велосипедисту та не надає йому права перетинати проїжджу частину у місці, в якому йому заманеться.
Суддя у справі про адміністративне правопорушення дійшов до висновку, що ОСОБА_3 не було порушено вимоги п. 10.11 ПДР та в його діях відсутня об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 9).
Позивач сплатив 06.07.2021 р. 2500,00 грн. за складання висновку експерта №0807/21 товарознавчої експертизи з визначення суми матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу (а.с. 11), що підтверджується відповідною квитанцією, виданою судовим експертом Дроздовим Ю.В.
Згідно з висновком експерта №0807/21 (товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ), даний висновок складено 06.07.2021 р., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу автомобіль «Volkswagen Passat» р/н НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 38 765 грн. 80 коп. (а.с. 16-21).
Відповідно до замовлення від 16.06.2021 р. №116152 (а.с. 12) ОСОБА_3 є замовником послуги зі зняття та встановлення бамперу перед. і фари на суму 500,00 грн. Строк виконання вказаної послуги 16.06.2021 р., дата видачі замовлення 16.06.2021 р.
На цьому на цьому аркуші міститься копія квитанції про сплату 16.06.2021 р. через термінал ПриватБанк з картки, останні цифри якої 3804, 500,00 грн. (а.с. 12).
Відповідно до пояснень представника позивача адвоката Омелян О.О. в судовому засіданні 07.02.2022 р. автомобіль «Volkswagen Passat» р/н НОМЕР_1 позивачем відремонтований та використовується позивачем за призначенням.
Докази про вартість відновлювального ремонту а/м «Volkswagen Passat» р/н НОМЕР_1 суду не надані.
Процесуальні дії у справі:
-ухвалою суду від 20.01.2022 р. (а.с. 87) судом задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_5 адвоката Трайдук А.С. про витребування доказів, витребувано з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська справу про адміністративне правопорушення №932/3751/21 відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП;
-ухвалою суду від 20.01.2022 р. (яка занесена до журналу судового засідання (а.с. 89 звор.) задоволено клопотання представника відповідача адвоката Трайдука А.С. про виклик експерта Дроздова Ю.В .
Спірні правовідносини виникли із зобов'язань, що виникають із відшкодування майнової шкоди, завданої неповнолітньою особою, та регулюються ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 14, ст.ст. 15-16, п. 1 ч. 2 ст. 22, а також ст.ст. 1179, 1188 ЦК України.
Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до норм ст.ст. 11, 629 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір, який є обов'язковим для виконання, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ч. 1 ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини (ч. 2 ст. 1179 ЦК України).
За змістом ст.ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.
За ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до висновку, що у справах даної категорії однією з необхідних і обов'язкових умов для задоволення позову є встановлення вини відповідача у завданні шкоди, а також розміру завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди (відповідно до пояснень представника позивача адвоката Омелян О.О. в судовому засіданні 07.02.2022 р., автомобіль «Volkswagen Passat» р/н НОМЕР_1 позивачем відремонтований та використовується позивачем за призначенням, фактичних витрат, понесених позивачем для відновлення пошкодженого транспортного засобу).
Протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП був складений лише відносно ОСОБА_3 (позивача).
Протокол щодо порушення відповідачем -1 Правил дорожнього руху в момент дорожньо-транспортної пригоди не складався, постанов про притягнення відповідача - 1 до адміністративної відповідальності або про відсутність складу адміністративного правопорушення не виносилось.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за протоколом, складеним відносно ОСОБА_3 (позивача), судова автотехнічна експертиза не призначалась.
Преюдиційного судового рішення, яке набрало законної сили, та встановлювало би вину відповідача - 1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, суду не надано.
Постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.
За судового розгляду даної цивільної справи заяв про призначення судової автотехнічної експертизи учасниками справи не було подано.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частина друга статті 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Таким чином, передбачений ст. 1166 ЦК України обов'язок доведення, що шкоди завдано не з вини відповідача -1, не виконаний.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить з того, що положеннями ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги та заявлений розмір завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоди, а отже і розмір пред'явлених до відповідачів вимог майнового характеру, позивач надав суду постанову судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2021 р. Кіпчарського О.М. (а.с. 7-9) та висновок експерта №0807/21 від 06.07.2021 р., який був виконаний за замовленням позивача.
Разом з тим, потребує врахуванню, що за ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу: відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
За ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Отже, виходячи зі змісту приписів чинного ЦК України, саме на кредитора (позивача) покладається тягар доказування розміру збитків, утім, позивач в особі представника, пояснюючи, серед іншого, про відновлення пошкодженого транспортного засобу, не надав на підтвердження розміру відновлювального ремонту транспортного засобу жодного доказу.
Разом з тим, позивачем не усунуто протиріччя у механічних пошкодженнях, яких зазнав належний позивачу транспортний засіб під час дорожньо-транспортної пригоди 25.04.2021 р., та тих, які не пов'язані із даною дорожньо-транспортною пригодою та мали місце до її настання, що підтверджується протоколами огляду від 16.06.2021 р. та від 25.04.2021 р. (останній міститься у справі про адміністративне правопорушення №932/3751/21, 3/932/2177/21).
Наведені позивачем витрати, а саме в розмірі, визначеному висновком від 06.07.2021 р., віднесені до ймовірних витрат, вони не є тими збитками, на відшкодування яких у розумінні ст. 22 ЦК України має право особа за умови порушення її цивільного права за встановлених вище судом фактів.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів сформульовані у статтях 77-80 ЦПК України.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, розпорядившись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, не надав суду доказів в порядку ст.ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, та інші обставини, що мають значення для справи, зокрема, щодо розміру фактичних витрат, понесених ним для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Наданий позивачем доказ (висновок від 06.07.2021 р.) відноситься до ймовірних витрат позивача, тоді як в даній справі з урахуванням встановлених судом фактів, підлягає доведенню розмір фактичних витрат, яких зазнав позивач.
Що стосується іншого наданого позивачем письмового доказу (а.с. 12), то останній не відповідає вимогам ст.ст. 76-80 ЦПК України: наданий доказ свідчить про сплату 16.06.2021 р. 500,00 грн. нібито за замовленням від 16.06.2021 р. №117162, втім, з доказу неможливо встановити особу, яка понесла такі витрати, та чи пов'язані такі витрати із дорожньо-транспортною пригодою 25.04.2021 р.
Джерела отримання доказів вичерпані.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з підстав недоведеності заявлених позовних вимог.
Щодо заперечень відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , викладених у відзиві на позовну заяву, що наданий ОСОБА_3 при розгляді справи про адміністративне правопорушення диск із відеозаписом не є неналежним доказом, то вказані заперечення не є слушними при розгляді даної цивільної справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відтак, оцінка доказів є прерогативою органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, тоді як суд у цивільній справі розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Щодо посилання відповідачів на те, що постанова судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2021 р. не доводить вину ОСОБА_1 , то посилання є слушними: протокол у справі про адміністративне правопорушення був складений не відносно ОСОБА_1 , а відносно іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ( ОСОБА_3 ), та постанова суду про відсутність в діях водія ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, оскільки наявне преюдиційне судове рішення, яке набрало законної сили, та ним встановлена відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, усі судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивача.
Керуючись ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст. 76-80, 89, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 274-275 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди відмовити повністю.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Дата складення повного судового рішення 16 травня 2022 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї