Справа № 442/9181/21 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.
Провадження № 22-ц/811/707/22 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
16 травня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Цяцяка Р.П.,
суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О.,
за участю секретаря Івасюти М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 лютого 2022 року,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області (в подальшому - «гімназія», «відповідач»), у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ № 105к від 08.11.2021 року, виданий директором гімназії, та зобов'язати відповідача негайно допустити її до виконання обов'язків вчителя історії, а також стягнути з відповідача на користь позивачки заробітну плату, яка була незаконно не нарахована та не виплачена за час відсторонення відповідачки від роботи і до дати ухвалення судом рішення.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивачка працює у гімназії вчителем історії і у жовтні-листопаді 2021 року відповідачем було грубо порушено її конституційні права на роботу, що полягало у постійному незаконному вимаганні у неї медичної інформації щодо її вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
11.10.2021 року позивачка подала відповідачеві обґрунтовану заяву про її відмову від участі в медичних експериментах пов'язаних із щепленням від СОVID-19, оскільки жодна із вакцин не пройшла четвертої фази досліджень - вивчення побічних ефектів і протипоказань.
Однак, відповідач 01.11.2021 року вручив позивачці повідомлення за № 251 «Про обов'язкове профілактичне щеплення від СОVID-19», яке позивачка відмовилася підписувати.
08.11.2021 року відповідачем наказом №105к позивачку було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України (в подальшому - «МОЗ») від 04.10.2021 року № 2153 з посиланням на відсутність у позивачки щеплення від респіраторної хвороби СОVID-19. Від підпису про ознайомлення з наказом позивачка також відмовилася, про що було складено Акт.
Вважає, що наказ від 08.11.2021 року про відсторонення її від роботи є грубим порушенням Конституції України, законодавства про працю та міжнародних нормативних актів, які ратифіковані в Україні та мають обов'язкову юридичну силу (а.с. 1-8).
Оскаржуваним рішенням позов частково задоволено.
Визнано незаконним і скасовано наказ №105к від 08.11.2021 року, виданий директором Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області Гевком Ярославом Йосиповичем, про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати.
Стягнуто з Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу від №105к від 08.11.2021 в сумі 35 433 грн. 60 коп.
Стягнуто з Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області в дохід держави судовий збір у сумі 922 грн. 40 коп. (а.с. 111-117).
Дане рішення оскаржив відповідач.
Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права (а.с. 119-121).
Сторони, будучи своєчасно належним чином повідомленими про апеляційний розгляд справи 16 травня 2022 року (а.с. 134-143), в судове засідання не з'явилися. При цьому позивачка про причини своєї неявки в судове засідання суд не повідомила, а відповідач (апелянт) надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
За наведених обставин суд вважає можливим апеляційний розгляд справи за відсутності сторін та їхніх представників - на підставі наявних у ній даних та доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний наказ винесено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому такий підлягає скасуванню, і оскільки цим наказом позивачку незаконно відсторонено від роботи.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77).
Виходячи з предмету спору та заявлених позовних вимог, саме позивачкою належними та допустимими доказами мало би бути доведеним те, що:
-нею станом на 08.11.2021 року (дата наказу, що оскаржується) пройдено щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2;
або
-у неїє наявними протипоказання до вакцинації проти COVID-19;
або
-наказ по гімназії № 105к від 08.11.2021 року про відсторонення її від роботи порушує певні конкретні норми права або суперечить їм.
Як вбачається з доводів позовної заяви, позивачка, оскаржуючи наказ по гімназії №105к від 08.11.2021 року про відсторонення її від роботи,визнає ту обставину, що станом на день написання позовної заяви (датованої 25.11.2021 року) нею не пройдено щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а відтак ця обставина (в силу положень, передбачених частиною 1 статті 82 ЦПК України) доказуванню не підлягає.
Позовна заява також не містить доводів стосовно того, що у позивачкиє наявними протипоказання до вакцинації проти COVID-19, та доказів про наявність таких протипоказань.
При цьому всі доводи позовної заяви зводяться до того, що оскаржуваний позивачкою наказ не відповідає положенням чинного законодавства та суперечить цим положенням, оскільки вакцинація від COVID-19 не відноситься до переліку обов'язкових щеплень, постанова Кабінету Міністрів України № 1096 і наказ МОЗ від 04.10.2021 року №2153 не передбачають обов'язку проходження працівниками закладів освіти профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 саме до 08 листопада 2021 року.
Згідно зі ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
До інших передбачених законодавством випадків належить, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов'язковим.
Відсторонення працівника від роботи є призупинення з ним трудових відносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов'язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов'язку забезпечувати працівника роботою.
Тимчасове увільнення працівника від виконання трудових обов'язків в порядку відсторонення від роботи, на умовах та з підстав, встановлених законодавством, є особливим заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.
Пунктами а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» передбачено обов'язок громадян піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до частин 1-2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні, є обов'язковими. Обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.
Підпунктами 1-2 пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 (в редакції, чинній на 08 листопада 2021 року) «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я.
За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров'я, а також здоров'я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об'єктивні підстави, та є виправданим.
Відтак, працівники гімназії, як працівники закладу загальної середньої освіти, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 на період дії карантину.
Оскільки переліком професій не конкретизовано найменування посад, на яких працюють працівники, що підлягають обов'язковій вакцинації, то всі працівники гімназії підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти COVID-19 на період дії карантину, в тому числі і позивачка, як вчителька гімназії.
Разом з тим, наказ МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники які підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» передбачає, що щеплення проводиться в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 року № 595.
Відповідно до п. 3 вказаного Переліку… протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем, який вирішує питання щодо проведення вакцинації відповідно до рекомендацій, викладених у цьому Переліку та інших національних настановах, а у п.4 Переліку… визначені абсолютні протипоказання до ведення вакцини.
02 листопада 2021 року наказом МОЗ № 2394 затверджено форму довідки №028-1/о «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19».
Наказом МОЗ від 5.02.2020 року за N 521 Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, розділ «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» доповнено пунктом 39 такого змісту: «COVID-19».
За вищенаведеного відповідач, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, для забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, в тому числі і учнів, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», підпунктів 1-2 пункту 41-6 постанови КМ України від 09.12.2020 року №1236, якими на керівників покладено обов'язок забезпечити відсторонення від роботи працівників, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком, правомірно прийняв рішення про відсторонення від роботи позивачки, як вчителя гімназії, а відтак оскаржуваний наказ, який прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236, відповідає вимогам законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Колегія суддів вважає, що держава, встановивши педагогам, які не мають профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, заборону працювати, реалізує свій обов'язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров'я всього колективу працівників закладу освіти, а також учнів, які в ньому навчаються, тому право позивачки на працю тимчасово обмежене з огляду на суспільні інтереси, оскільки вона не вакцинувалася проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, яке є обов'язковим, та не надала медичну довідку належної форми про абсолютні протипоказання для вакцинації, відсторонення позивачки від роботи має об'єктивне та розумне обґрунтування.
Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов'язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.
Примушування до вакцинації чинним законодавством України не передбачене, навіть якщо вакцинація проти окремих хвороб є обов'язковою, а тому змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, і з огляду на це чинне законодавство надає право керівникам підприємств, установ, організацій відсторонювати від роботи певних працівників без збереження за ними заробітної плати.
Слід зазначити, що ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей» передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, і роботодавець може бути притягнений до адміністративної відповідальності за бездіяльність щодо невиконання контролю за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов'язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, діяв у межах своїх повноважень і відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 року № 2153, ст. 26 Закону України «Про освіту» та ст. 46 КЗпП, а відтак правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили відсторонення.
У зв'язку з відсутністю правових підстав для скасування наказу та встановленням судом обставин, які вказують на правомірність відсторонення позивачки від роботи, не вбачається також і правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ст. 235 КЗпП України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області задовольнити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог до Гімназії № 17 Дрогобицької міської ради Львівської області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 16 травня 2022 року.
Головуючий: Цяцяк Р. П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.