Справа № 943/993/21 Головуючий у 1 інстанції: Шендрікова Г.О.
Провадження № 22-ц/811/4145/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
16 травня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Ванівського О.М.
суддів:Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Івасюти М.В.,
з участю: представника апелянта ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 та її представників - адвоката Арутюнової Н.Ф., Франків А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Буського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи Буська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Ганич Н.І. про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-
В жовтні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи Буська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Ганич Н.І. про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що померла його сестра ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 , який є братом померлої (2-га черга спадкування), не зміг у шестимісячний термін прийняти спадщину. Причиною цього стала його хвороба, оскільки позивач є інвалідом І групи, велика відстань між спадкоємцем та спадковим майном, та введенням на території України карантину. Спадкове майно складається, з трьох земельних ділянок та житлового будинку, які знаходяться в межах Буського району Львівської області. Дане спадкове майно успадкувала ОСОБА_2 , яка є племінницею померлої ОСОБА_4 , та входить до п'ятої черги спадкоємців. Відповідач ОСОБА_2 була обізнана про хворобу позивача та знала про його право бути спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , не повідомила та не уточнила про його намір прийняти спадщину після смерті сестри.
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_3 , подавши апеляційну скаргу.
Вважає, рішення суду незаконним.
Зазначає, що у 2011-2012 році незаконно було переписано все майно його покійних батьків на ім'я старшої сестри ОСОБА_5 , тільки за те, що сестра постійно проживала з батьками. Після смерті сестри ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , його сестра ОСОБА_7 , не згадуючи у нотаріуса його імені, подала заяву в односторонньому порядку на прийняття спадщини.
А після трьох місяців померла і сама ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким чином не могла юридично успадкувати батьківське майно, і не могла оформити своїх спадкових прав. Вважає, що нотаріус Ганич Н.І. не витримала строку прийняття спадщини - шість місяців.
Вказує, що 13.09.2019 року звертався до голови сільської ради Яворського В.Я. , проте останній підписавши його заяву про те, що він є єдиним власником батьківського майна, не сказав про рішення сільської ради у 2011 - 2012 р., яким батьківське майно передали у власність хворої сестри ОСОБА_6 . Вважає, що з вини голови сільської ради ОСОБА_8 та приватного нотаріуса Ганич Н.І. він пропустив строки прийняття спадщини.
Просить скасувати рішення Буського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_2 та її представників - адвоката Арутюнової Н.Ф., Франків А.В. на її заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої прийшов до висновку що у ОСОБА_3 відсутні поважні причини щодо пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки ні позивачем, ні його представниками не представлено суду доказів, що після спливу шести місяців існували вагомі переконливі обставини які б перешкоджали зверненню до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Встановлено, що позивач ОСОБА_3 заявляє права на спадщину, яку складається з земельної ділянки площею 0, 25 га, житлового будинку загальною площею 60, 4 кв.м., земельної ділянки площею 0,1812 га, земельної ділянки площею 0, 3582 га, яке знаходиться на території Новосілківської сільської ради Буського району Львівської області.
Згідно відповіді сільського голови Новосілківської сільської ради Буського району Львівської області Яворського В.Я. від 19.06.2020 року № 127/02-18 (а.с. 68) на письмовий запит позивача ОСОБА_3 вбачається, що у житловому будинку в АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ) разом з ними проживала від дня народження донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Орієнтовно з 1967 року ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала одна разом з батьками та залишилась у батьківському будинку після їх смерті, вела домашнє господарство, доглядала будинок. Відповідно до звернення ОСОБА_4 рішенням виконкому Новосілківської сільської ради № 22 від 23.05.2011 року надано дозвіл на реєстрацію житлового будинку в АДРЕСА_1 на ім'я заявника.
Спадщина на вказане майно відкрилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях ;1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Як роз'яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів та заперечень учасників справи та врахувавши її фактичних обставин.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах: від 04 листопада 2015 року 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298 св 18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
ОСОБА_3 , як на підставу поважності пропуску строку на прийняття спадщини зазначає хворобу, велику відстань між спадкоємцем і спадковим майном та введення на території України карантину.
Проте, суд першої інстанції правильно вважав, що медичні документи, що підтверджують інвалідність позивача, яка встановлена у 2008 році (а.с. 70) і проходження медичного чергового обстеження, яке датоване 01.10.2020 роком (а.с. 9, 73) не вказують на пряму перешкоду для звернення до нотаріуса, оскільки періодичне обстеження було проведено 01.10.2020 року, коли строк був вже пропущеним, а інших медичних документів позивачем суду не представлено.
Варто зазначити, що строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 розпочався з дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та тривав 6 місяців до 12.02.2020 року.
А тому посилання ОСОБА_3 на встановлений карантин, як на підставу поважності пропуску строку до уваги братись не може, оскільки карантин був встановлений з березня 2020 року, вже після спливу встановленого строку.
Окрім цього, встановлено, що ОСОБА_3 13.09.2019 року звертався з заявою до сільського голови про те, що він має намір здійснити приватизацію будинку в с. Новосілки Буського району Львівської області, тобто після смерті ОСОБА_4 (а.с. 67).
Також ОСОБА_3 була надана довіреність на представлення інтересів в суді, яка була посвідчена приватним нотаріусом 07.10.2020 року за місцем проживання ОСОБА_3 .
Вказані обставини підтверджують те, що ОСОБА_3 достеменно було відомо про смерть своєї сестри 11 серпня 2019 року та що непереборних перешкод звернутись до нотаріуса в строк в нього не існувало.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наданих позивачем документів не вбачається, що протягом серпня 2019 - лютого 2020 року він не міг виходити з дому чи був обмежений постільним режимом.
У відповідності до вимог ст..76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 6 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц.
Отже, доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими, не підлягають задоволенню та не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального чи процесуального права під час розгляду даної справи, а тому оскаржуване рішення суду належить залишити без змін.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Буського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 17 травня 2022 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.