Справа № 308/9588/20
10 травня 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Бисага Т.Ю.
суддів: Джуги С.Д.,Куштана Б.П.,
за участі секретаря: Микуляк Є.В.,
за участі представників сторін - Роман М.М., Студеняк О.С., ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2021 року, головуюча суддя Лемак О.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва
ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до Ужгородської міської ради про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить будівля, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 .
Архітектурно-містобудівною радою при управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради було прийнято за основу ескізний проект реконструкції будівлі по АДРЕСА_1 під багатоквартирний будинок з комерційними приміщеннями та рекомендовано управлінню містобудування та архітектури Ужгородської міської ради надати містобудівні умови та обмеження на проектування багатоквартирного будинку з комерційними приміщеннями.
В процесі виконання ним вимог архітектурно-містобудівної ради щодо отримання висновку органу охорони культурної спадщини, йому стало відомо про те, що наказом управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації від 18 липня 2011 року № 01-05/106 про затвердження у Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави, належний йому будинок АДРЕСА_1 , взятий під охорону держави, як щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.
Оскільки вищевказаний наказ створював для ОСОБА_2 , як власника будинку, правові наслідки у вигляді обмежень, пов'язаних із забезпеченням охорони такої пам'ятки, якої насправді не існувало, та інших обмежень щодо володіння цим майном, він звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту культури Закарпатської ОДА про визнання протиправним та скасування наказу Управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації "Про взяття під охорону держави пам'яток культурної спадщини в Закарпатській області" від 18 липня 2011 року № 01-05/106 про затвердження у Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави, в частині взяття під охорону держави житлового будинку в АДРЕСА_1 . Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року по справі № 260/1796/19 його позов задоволено, вказане рішення набуло законної сили.
З питанням прийняття реконструйованого об'єкту до експлуатації та, відповідно, оформленням права власності, ОСОБА_2 звертався до управління ДАБК Ужгородської міської ради, де йому надали роз'яснення про неможливість прийняття в експлуатацію об'єкту та пояснили, що вказані дії можливо вчинити лише згідно «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» затвердженого постановою КМУ № 461 від 13.04.2011 р. шляхом реєстрації декларацій встановленої форми. Водночас зазначений Порядок не передбачає введення в експлуатацію будівель, які збудовані самочинно. Вирішення вказаного питання можливе лише після визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва в судовому порядку згідно ст.376 ЦК України.
Для визначення можливості чи неможливості надійної і безпечної експлуатації реконструйованого ним об'єкту нерухомого майна, в тому числі відповідності державним будівельним нормам щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільниих груп населення (для будинків і споруд цивільного призначення, у тому числі багатоквартирних житлових будинків незалежно від класу наслідків) останній звернувся до експерта в будівельній галузі ОСОБА_3 .
Відповідно до «Звіту про проведення технічного обстеження» від 02.09.2020 року експерт дійшов висновку, що при огляді об'єкта дослідження на предмет визначення можливості його надійної та безпечної експлуатації були оглянуті основні несучі та огороджувальні конструкції об'єкта за адресою АДРЕСА_1 , та встановлено їх готовність до експлуатації. Стан будівлі оцінюється як придатний до нормальної експлуатації, недоліків не виявлено, рекомендації не надаються.
Крім того, в позові ОСОБА_2 зазначає, що під час проведення будівельних робіт ним були дотримані будівельні, архітектурні, санітарні та екологічні норми. З початку будівництва ніяких заяв, претензій та скарг щодо реконструкції не надходило, вважає, що це свідчить про те, що ним не були порушені права інших осіб будівництвом зазначеного об'єкту.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2021 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на самочинно реконструйований багатоквартирний житловий будинок із вбудованими приміщеннями комерційного призначення (позначеному в технічному паспорті під літерою А) загальною площею 1375,7 кв.м, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду Закарпатська обласна прокуратура в інтересах держави в особі: Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та Виконавчого комітету Ужгородської міської ради подала апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 198375455 від 30.01.2020 року, будівля, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Також встановлено, що Архітектурно-містобудівною радою при управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради було прийнято за основу ескізний проект реконструкції будівлі по АДРЕСА_1 під багатоквартирний будинок з комерційними приміщеннями та рекомендовано управлінню містобудування та архітектури Ужгородської міської ради надати містобудівні умови та обмеження на проектування багатоквартирного будинку з комерційними приміщеннями.
В процесі виконання ОСОБА_2 вимог архітектурно-містобудівної ради щодо отримання висновку органу охорони культурної спадщини, йому стало відомо про те, що наказом управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації від 18 липня 2011 року № 01-05/106 про затвердження у Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави, належний йому будинок АДРЕСА_1 , взятий під охорону держави, як щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.
Оскільки вищевказаний наказ створював для ОСОБА_2 , як власника будинку, правові наслідки у вигляді обмежень, пов'язаних із забезпеченням охорони такої пам'ятки, та інших обмежень щодо володіння цим майном, останній звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту культури Закарпатської ОДА про визнання протиправним та скасування наказу Управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації "Про взяття під охорону держави пам'яток культурної спадщини в Закарпатській області" від 18 липня 2011 року № 01-05/106 про затвердження у Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави, в частині взяття під охорону держави житлового будинку в АДРЕСА_1 .
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 року по справі № 260/1796/19 позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Управління культури Закарпатської ОДА «Про взяття під охорону держави пам'яток культурної спадщини в Закарпатській області» від 18 липня 2011 року № 01-05/106 про затвердження у Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави, в частині взяття під охорону держави житлового будинку в АДРЕСА_1 .
Як слідує із вказаного рішення, - суд дійшов висновку, що будівля (розташована у АДРЕСА_1 ) неправомірно включена під порядковим номером 20 Додатку № 1 до наказу відповідача від 18.07.2011 року за № 01-05/106 до Переліку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення, які беруться під охорону держави м. Ужгород, оскільки ця будівля не набула відповідного правового статусу.
З питанням прийняття реконструйованого об'єкту до експлуатації та, відповідно, оформленням права власності, ОСОБА_2 звертався до управління ДАБК Ужгородської міської ради, де йому надали роз'яснення про неможливість прийняття в експлуатацію об'єкту та пояснили, що вказані дії можливо вчинити лише згідно «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» затвердженого постановою КМУ № 461 від 13.04.2011р. шляхом реєстрації декларацій встановленої форми. Водночас зазначений Порядок не передбачає введення в експлуатацію будівель, які збудовані самочинно.
За порушення вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Управлінням ДАБК Ужгородської міської ради Протоколом від 26.11.2020 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності.
У відповідності до наданого позивачем «Звіту про проведення технічного обстеження» від 02.09.2020 року експерт дійшов висновку, що при огляді об'єкта дослідження на предмет визначення можливості його надійної та безпечної експлуатації були оглянуті основні несучі та огороджувальні конструкції об'єкта за адресою АДРЕСА_1 та встановлено їх готовність до експлуатації. Стан будівлі оцінюється як придатний до нормальної експлуатації, недоліків не виявлено, рекомендації не надаються.
Сторонами рішення суду не оскаржено.
Подаючи апеляційну скаргу на рішення прокурором вказано, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Департамент культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації, якого не залучено до участі у справі в якості відповідача і які не брали участі у даній справі, та який не забезпечили належний захист інтересів держави шляхом оскарження незаконного судового рішення від 10.02.2021 року.
Прокурором також зазначено, що у відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Закарпатською обласною прокуратурою повідомлено Департамент культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації про подання в їх інтересах апеляційної скарги на дане рішення.
Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Частиною четвертою статті 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом/скаргою у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18).
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194 гс 19).
У даній постанові Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
Таким чином у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора, у цьому випадку, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в інтересах держави в особі уповноваженого органу, який не брав участі у справі.
Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.
Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Прокурор в апеляційній скарзі, зазначивши органи до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, як на підставу для здійснення ним представництва, посилався на те, що вказані ним органи не забезпечили захист інтересів держави, шляхом оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10.02.2021 року , а тому прокурор вступає в указану справу в їх інтересах.
В підтвердження підстав представництва і вступу прокурора у дану справу прокурором до апеляційної скарги долучено листи (повідомлення) від 11.06.2021 року, які адресовані Виконавчому комітету Ужгородської міської ради та Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації, із змісту яких вбачається, що прокурор повідомляє дані органи, що прокуратурою області в інтересах держави в особі цих органів подано апеляційну скаргу на рішення суду від 10.02.2021 року у даній справі.
Вказані листи даним органам направлено одночасно із складенням та поданням апеляційної скарги, яка складена прокурором 11.06.2021 року №15-742вих-21.
Таким чином наведені обставини свідчать, що прокурором не дотримано принципу попереднього повідомлення суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, яке повинно передувати такому зверненню до суду, що прямо суперечить вимогам зазначеним в ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», та фактично не надано можливість даному органу відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання апеляційної скарги або аргументованого повідомлення про відсутність такого порушення.
За вказаних обставини, доводи апеляційної скарги, що дані органи не оскаржили судове рішення протягом розумного строку є безпідставними.
Прокурором також не подано доказів, які б підтверджували факт невиконання або неналежного виконання указаними органами, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави, пов'язаних із здійсненням державного контролю у сфері охорони культурної спадщини, містобудування та архітектури.
Таким чином, оцінивши фактичні обставини справи щодо представництва, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про наявність у прокурора підстав представляти інтереси держави у цій справі є передчасними.
На момент подання апеляційної скарги прокурор не довів свого права на представництво інтересів держави в особі Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації та виконавчого комітету Ужгородської міської ради.
Згідно з частиною першою статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 р. у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194 гс 19) дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
Відповідно до ч.1 п.2 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, висновків Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194 гс 19), з врахуванням того, що після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора в інтересах держави, встановлено відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою підлягає закриттю з тих підстав, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати.
Керуючись ст. ч.1 п.2, ч.2 ст. 362, ст.381 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації та виконавчого комітету Ужгородської міської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст рішення суду складено 16 травня 2022 року.
Головуючий
Судді