Справа № 154/3187/21
Провадження № 2/931/52/22
12 травня 2022 року смт Локачі
Локачинський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Масляної С.В.,
за участю: секретаря - Марчук Н.Я.,
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Локачах в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та моральної шкоди,
02 вересня 2021 року позивач звернулась до Володимир-Волинського міського суду Волинської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу та моральної шкоди. 05 січня 2022 року вказана справа надійшла з Володимир-Волинського міського суду до Локачинського районного суду Волинської області з ухвалою про передачу справи за підсудністю. ОСОБА_1 позов мотивує тим, що 14.08.2021 року з вини ОСОБА_2 трапилося ДТП. В той день вона рухалася на власному автомобілі по автошляху із с. Шельвів до смт. Локачі. В с. Марковичі Володимир-Волинського району біля дороги випасалася корова, яка належить відповідачу, потім корова різко почала переходити дорогу на іншу сторону та зіткнулася з автомобілем, належним їй. Автомобіль зазнав суттєвих пошкоджень. ОСОБА_2 по приїзду поліції попросила врегулювати дане питання шляхом оплати коштів на ремонт автомобіля і запропонувала написати розписку, в якій зобов'язалася повернути їй 500 доларів США до 21.08.2021 року, і відповідно таким чином обійтися без участі поліції у цьому ДТП. Після чого, вона, в присутності поліції, написала заяву про відсутність претензій до ОСОБА_2 , а відповідач в свою чергу, написала розписку про зобов'язання повернути 500 доларів США, під чим підписалися два свідки. Позивач неодноразово зверталась до відповідача з вимогою повернути борг. Однак, відповідач по закінченню терміну розписки відмовилася повністю від виконання зобов'язань. Позивач за власний кошт придбала необхідні запчастини для ремонту авто на суму 300 доларів.
Крім того, в ситуації, що склалася, вона пережила психологічні страждання, тривогу, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривалу невизначеність та інші негативні переживання, чим завдано їй моральної шкоди.
Просить стягнути з відповідача борг в сумі 500 доларів (13440 грн), судові витрати у вигляді сплаченого судового збору і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн та моральну шкоду в розмірі 20000 тис грн.
Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 01.02.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала із зазначених в ньому підстав, зазначила, що вона грошей у борг ОСОБА_2 не передавала, розписка була написана відповідачем в рахунок відшкодування шкоди, внаслідок зіткнення належної їй корови та автомобіля, внаслідок чого автомобіль зазнав ушкоджень. На вимогу пред'явити оригінал розписки, зазначила, що оригінал розписки знаходиться у неї вдома, а тому пред'явити оригінал розписки суду не може.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, хоча своєчасно та належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового засідання у відповідності до вимог до ст. 128 ЦПК України. Будь-яких клопотань, заяв до суду, відзиву на позов не подала.
Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 14 серпня 2021 року ОСОБА_2 написала розписку в якій зазначила, що зобов'язується віддати 500 дол. США до 21.08.2021 року ОСОБА_1 . Під розпискою наявні підписи двох свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.13).
В підтвердження досудового врегулювання спору позивач надала скріншоти переписки з відповідачем з вимогою повернути борг (а.с.14,15).
23.08.2021 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до Луцького РУП ГУНП у Волинській області, в якій просить повпливати на ОСОБА_2 , оскільки вона відмовляється повертати кошти, які взяла у неї в борг згідно розписки від 14.08.2022 року, що стверджується заявою та талоном повідомленням єдиного обліку №36505 (а.с.16-18).
Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Зі змісту розписки вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зобов'язалась віддати 500 доларів до 21.08.2021 року позивачу ОСОБА_1 , розписка не містить відомостей щодо отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів у позику в сумі 500 доларів, тобто не підтверджує самого факту передачі позивачем та отримання відповідачем коштів у позику в такому розмірі.
З пояснень позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні, а також зі змісту поданої нею позовної заяви вбачається, що насправді розписка відповідачем написана не внаслідок отримання у борг грошових коштів в сумі 500 доларів США і ці кошти позивачем відповідачу не передавалися, при її написанні насправді сторони домовлялися про відшкодування шкоди внаслідок ДТП.
За таких обставин правова природа дослідженої у справі розписки аж ніяк не свідчить про боргові зобов'язання відповідача перед позивачем у відповідності до ст.1046 ЦК України.
Інших доказів на підтвердження існування між сторонами таких правовідносин позивач суду не надала.
При цьому, суд приходить до висновків, що між сторонами виникли правовідносини з приводу відшкодування завданої майнової шкоди. Вимоги про повернення боргу і вимоги про відшкодування завданої майнової шкоди становлять собою різний предмет позову. До початку розгляду справи і під час її розгляду, позивач не заявляла клопотань про зміну предмета позову в порядку ст. 49 ЦПК України.
Таким чином, встановивши, що позивачем ОСОБА_1 не передавались відповідачу ОСОБА_2 у борг кошти в сумі 500 доларів, суд приходить до висновку, що позивач і не може вимагати повернення цих коштів, як боргу, а тому позов безпідставний і не підлягає до задоволення.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у сумі 20000 грн., суд бере до уваги те, що спірні правовідносини випливають з договірних відносин сторін, договором не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі порушення грошового зобовязання та такого не передбачає чинне законодавство, а томусуд відмовляє у задоволенні і цієї позовної вимоги.
Що стосується розподілу судових витрат, то вони відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови у позові покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,76-89,141,258,259,263-265,268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
у хв ал ив:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий.
Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна