16 травня 2022 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 759/7266/20
Номер провадження 22-ц/824/1489/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Вербової І.М., суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадженняв місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Петренко Н. О., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошиснького району м. Києва», треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,
У травні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 вересня 2019 квартину № 14 , співвласницею якої є позивач, залито гарячою водою з вини відповідача, як власника квартири № 38 , розташованої двома поверхами вище над квартирою позивача, в результаті чого останній завдано матеріальну шкоду.
Позивач зазначає, що намагалася вирішити спір шляхом домовленостей з відповідачем, проте останній категорично заперечував свою вину і відмовлявся відшкодувати витрати на ремонт квартири.
При цьому, в ході огляду квартири АДРЕСА_3 комісією ЖЕД № 4 від 07 жовтня 2019 року встановлено, що причиною залиття зазначеної квартири є прорив різьби до вентеля на трубопровід гарячого водопостачання у квартирі № 38 .
Факт завданої шкоди майну підтверджується актом комісії ЖЕД № 4 від 07 жовтня 2019 року та звітом суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «АЕЛЄКОН» від 03 грудня 2019 року.
Відповідно до вищевказаного звіту, розмір матеріального збитку, завданий позивачу складає 37 264 грн. За послуги експерта для оцінки вартості завданої шкоди майну внаслідок залиття квартири позивачем було витрачено 2 700 грн.
Позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача, останній було завдано моральну шкоду, що проявлялась у негативних емоціях й переживаннях щодо пошкодженого майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідністю докладання для його нормалізації. Зазначену моральну шкоду позивач оцінює у 10 000 грн.
Протокольною ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року (а.с. 119-120) залучено до участі у справі у якості співвідповідача Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошиснького району м. Києва».
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року (а.с. 172-173) позов ОСОБА_3 , задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 шкоду завдану внаслідок залиття у розмірі 37 264 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., кошти витрачені на експертні послуги оцінки вартості шкоди, завданої внаслідок залиття квартири у розмірі 2 700 грн. та судовий збір у розмірі 2 942 грн. 80 коп., а всього 47 906 грн. 80 коп. В частині позовних вимог до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 22 листопада 2021 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 направив апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на користь позивача шкоду, завдану внаслідок залиття квартири, моральну шкоду, кошти витрачені на експертні послуги оцінки вартості шкоди та судовий збір.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 26 вересня 2019 року відповідач-1 виявив протікання води з труби гарячого водопостачання зупинити який, у останнього не було можливості. Таким чином, відповідачем-1 зателефонував до Оперативно-диспетчерської служби Святошинського району та повідомив про аварійну ситуацію. У зв'язку з неприбуттям аварійної бригади, відповідач-1 зателефонував до слюсара ЖЕД № 4, який прибув до його квартири лише через 40 хв. після дзвінка. За вказаний час відповідач-1 прикладав всі необхідні зусилля для мінімізації наслідків витоку гарячої води.
На думку скаржника, порив труби гарячого водопостачання в його квартирі стався не з вини останнього.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції було задоволено його клопотання про виклик та допит у якості свідків співробітників ЖЕД № 4, при цьому, письмове клопотання до матеріалів справи долучено не було. В подальшому, судом було відмовлено у допиті зазначених свідків, чим порушено засади змагальності сторін. Крім того, судом невмотивовано було відмовлено у долучені до матеріалів справи відповіді на додатковий адвокатський запит.
Скаржник зазначає, що відповідно до Порядку обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, за труби внутрішньо будинкової мережі до першої арматури на відгалуженні від стояків у межах житлового приміщення, де й стався порив в трубі, відповідає КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва».
На думку скаржника, акт комісії ЖЕД № 4 від 07 жовтня 2019 року складено з порушенням форми його складення, а звіт про оцінку розміру матеріальних збитків не є належним доказом по справі. Крім того, позивач є власником ј частини квартири АДРЕСА_3 , проте на її користь судом стягнуто кошти на відшкодування шкоди в повному розмірі при цьому, доручення від інших співвласників квартири на представництво їх інтересів позивачем, матеріали справи не містять.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 січня 2022 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.
02 лютого 2022 року від КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з відповідними підтвердженнями про направлення його усім учасникам справи.
З вказаного відзиву вбачається, що відповідач-2 не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідач-2 зазначає, що під час судового засідання скаржник визнав те, що за два роки до залиття квартири він самостійно купував та замінював запірну арматуру на відгалуженні до стоякової труби, на різьбі якої, стався порив.
На думку відповідача-2, скаржник хибно стверджує про порушення строків прибуття слюсаря житлово-експлуатаційної дільниці до його приміщення. Крім того, скаржник не наводить доказів того, о котрій годині прибув слюсар та не вказує час його прибуття.
Відповідач-2 зазначає, що відповідно до акту про залиття від 07 жовтня 2019 року, наявне пошкодження трубопроводу ГВП на різьбі вентиля в квартирі скаржника. Таким чином, порив стався в зоні відповідальності власника квартири.
03 лютого 2022 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу з відповідними підтвердженнями про направлення його усім учасникам справи.
З вказаного відзиву вбачається, що позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення, без змін.
Зазначений відзив обґрунтовано тим, що апеляційна скарга не містить обґрунтування наявності передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного рішення.
На думку позивача, долучені до апеляційної скарги докази не можуть бути досліджені судом апеляційної інстанції, оскільки скаржником не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції. Проти виклику свідків, позивач заперечує, та вважає його недоцільним.
Позивач зазначає, що скаржник не спростував тієї обставини, що 26 вересня 2019 року у приміщенні квартири АДРЕСА_4 , стався витік гарячої води, який є причиною завдання шкоди її майну. Заперечення щодо змісту експертного висновку, викладені в апеляційній скарзі, не варті уваги, оскільки скаржник не володіє спеціальними знаннями, а інший висновок експерта в матеріалах справи відсутній.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача коштів на відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиттям квартири, суд першої інстанції виходив з того, що сантехнічне обладнання, яке вийшло з ладу та спричинило залиття квартири позивача, розташоване всередині квартири відповідача та обслуговує тільки його квартиру, а відтак, відповідальність за спричинену шкоду повинен нести власник цього майна.
Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 належать на праві власності по ј частини квартири АДРЕСА_3 (а.с. 56).
ОСОБА_2 є власником квартира АДРЕСА_4 .
Із акту комісії ЖЕД № 4 від 07 жовтня 2019 року вбачається, що комісією ЖЕД № 4 було обстежено квартиру АДРЕСА_3 . Під час візуального обстеження квартири виявлено її пошкодження. Причина залиття квартири - у квартирі № 38 стався порив різьби до вентеля на трубопроводі гарячого водопостачання у квартирі (а.с. 55).
Відповідно до звіту про оцінку розміру матеріального збитку, завданого квартирі АДРЕСА_3 розмір матеріального збитку становить 37 264 грн. (а.с. 07-50).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8, 9, ч. 2, ст. 16 ЦК України).
Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до ч.1 ст.10 ЖК Української РСР громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства
Статтею 151 ЖК Української РСР встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом Української РСР.
Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» №572 від 08 жовтня 1992 року, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримувати правил пожежної безпеки, проводити за власні кошти ремонт квартири
Утримання та ремонт (своєчасна заміна) внутрішньоквартирних мереж є обов'язком власника квартири, що передбачено п.7 вищевказаних Правил, п.п. 3.7, 5.3 наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» №76 від 17 травня 2006 року, ст.151 ЖК України, ст.10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду».
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207, передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).
В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно п. 1 ч. 1 вказаної статті, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 вказав на те, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що 26 вересня 2019 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_3 , співвласником якої є позивач.
Причиною залиття зазначеної квартири став порив різьби до вентеля на трубопроводі гарячого водопостачання у квартирі АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності відповідачу-1. Вказані обставини сторонами не заперечується.
Таким чином, враховуючи, що пошкодження трубопроводу гарячого водопостачання відбулося на різьбі вентиля в квартирі скаржника, то саме останній, як власник квартири, є відповідальним за наслідки спричинені у зв'язку з таким пошкодженням.
Згідно звіту про оцінку розміру матеріального збитку, завданого квартирі АДРЕСА_3 , наданого позивачем, розмір матеріального збитку становить 37 264 грн. За складення вищевказаного звіту, позивачем були сплачені кошти у сумі 2 700 грн. Інших доказів на підтвердження розміру завданих позивачу збитків у зв'язку із залиттям її квартири, матеріали справи не містять.
Враховуючи наведене, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача-1 на користь позивача шкоду завдану внаслідок залиття квартири у сумі 37 264 грн. та кошти витрачені на експертні послуги оцінки вартості шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, у сумі 2 700 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, що стосуються відповідача-2, суд першої інстанції виходив з відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження не виконання відповідачем-2 своїх обов'язків щодо проведення ремонту внутрішньо-будинкових мереж водопостачання, які б перебували в прямому причинному зв'язку з фактом залиття квартири позивача.
Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, причиною залиття квартири, співвласником якої є позивач, став порив різьби до вентеля на трубопроводі гарячого водопостачання у квартирі, яка належить на праві власності відповідачу-1. В свою чергу, утримання та ремонт (своєчасна заміна) внутрішньоквартирних мереж є обов'язком власника квартири.
Таким чином, в даному випадку, саме на відповідача-1, як власника квартири, покладається обов'язок по відшкодуванню збитків завданих позивачу внаслідок залиття квартири, співвласником якої вона являється.
Крім того, доказів на підтвердження не виконання відповідачем-2 своїх обов'язків щодо проведення ремонту внутрішньо-будинкових мереж водопостачання, які б перебували в прямому причинному зв'язку з фактом залиття квартири позивача, матеріали справи не містять. Таким чином, відповідальність за завдані позивачу збитки внаслідок залиття квартири покладається в повній мірі на відповідача-1.
Частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-1 моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача душевних страждань у зв'язку з пошкодженням майна та відсутності волі відповідачів на врегулювання спору.
Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст.. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача-1 на користь позивача моральної шкоди, суд першої інстанції врахував, як тяжкість та тривалість моральних страждань позивача, так і суттєвість змін у її житті, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача-1 на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.
Посилання скаржника на прикладання ним зусиль для мінімізації наслідків витоку гарячої води до приходу слюсара, не є підставою для звільнення його від відповідальності за завдані позивачу збитки внаслідок залиття квартири.
Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що порив труби гарячого водопостачання у його квартирі стався не з вини останнього; за труби де стався порив в трубі, відповідає КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», оскільки в даному випадку саме на скаржника, як власника квартири, покладається обов'язок по утриманню та ремонту (своєчасної заміни) внутрішньоквартирних мереж водопостачання (п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 572 від 8 жовтня 1992 року, пунктів 3.7, 5.3 наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» № 76 від 17 травня 2006 року, статті 151 ЖК України, статті 10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що звіт про оцінку розміру матеріальних збитків не є належним доказом у справі, оскільки вказаний звіт є повним та обґрунтованим. Крім того, у разі незгоди скаржника з вказаним звітом, останній не був позбавлений можливості надати до суду першої інстанції звіт складений на його замовлення. Разом з тим, такий звіт скаржником до суду надано не було. Інших доказів на підтвердження розміру заявлених позивачу збитків внаслідок залиття квартири, матеріали справи не містять.
Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що акт комісії ЖЕД № 4 від 07 жовтня 2019 року складено з порушенням форми його складення, оскільки вказаний акт містить всю необхідну інформацію щодо залиття квартири та її наслідків для сторін.
Посилання скаржника на те, що позивач є власником ј частини квартири, проте на її користь судом стягнуто кошти на відшкодування шкоди в повному розмірі, не спростовує висновки суду першої інстанції, оскільки інші співвласники квартири залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які проти задоволення позовних вимог, не заперечували.
У апеляційній скарзі скаржником було порушено питання про виклик свідків: слюсара-сантехніка ОСОБА_8 ; інженера ОСОБА_9 ; майстра ремонтної дільниці ОСОБА_10 ; майстра технічної дільниці ОСОБА_11 , для дачі пояснень щодо неприбуття на усунення аварії в квартирі відповідача-1та складення акту обстеження квартири позивача. Разом з тим, колегія суддів вважає, що пояснення які останні можуть надати, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, не є необхідними для правильного вирішення даного спору. Несвоєчасне прибуття на усунення аварії, не є підставою для звільнення відповідача-1 від відповідальності за шкоду, завдану позивачу унаслідок залиття квартири. Щодо акту обстеження квартири, слід зазначити, що він містить інформацію щодо причин залиття квартири та наслідки для сторін, та не потребує додаткового роз'яснення. Таким чином, колегія суддів не вбачає з доцільне викликати та допитати в якості свідків вищевказаних осіб.
Посилання скаржника на відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання про виклик свідків, не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, враховуючи те, що пояснення які останні можуть надати, не є необхідними для правильного вирішення даного спору.
Посилання скаржника на те, що останнім було своєчасно повідомлено відповідача-2 про ситуацію, яка склалася у нього в квартирі та викликав аварійну бригаду на її усунення, на підтвердження чого останнім долучено лист КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» від 18 жовтня 2021 року (а.с. 189), не спростовує висновки суду першої інстанції, оскільки в даному випадку, залиття квартири позивача відбулося у зв'язку з поривом різьби до вентеля на трубопроводі гарячого водопостачання, що знаходиться у квартирі скаржника. При цьому, обов'язок по утриманню та ремонту (своєчасної заміни) внутрішньоквартирних мереж водопостачання покладається саме на відповідача-1, як власника квартири, а відтак, відповідальним за завдану шкоду внаслідок залиття квартири, є відповідач-1.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: Т.О. Невідома
В.А. Нежура