справа № 757/45235/17-ц
головуючий у суді І інстанції Підпалий В.В.
провадження № 22-ц/824/3339/2022
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
16 травня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Мостової Г.І.,
суддів Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Луценка Віталія Петровича, в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року
у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів, -
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Печерського районного суду міста Києва із позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів.
Представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у цій справі, з посиланням на те, що Оболонським районним судом міста Києва розглядається кримінальне провадження № 756/13855/17-к за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 4 статті 191, частиною 3 статті 358, частиною 2 статті 28, частиною 4 статті 358 КК України, а також ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 4 статті 191, частиною 3 статті 358 КК України.
Представник відповідача також зазначив, що в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні розтрати чужого майна, яке було їй ввірено та перебувало у її віданні - коштів, що підлягали виплаті, зокрема, позивачам.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року клопотання представника відповідача Сироватської О.М. про зупинення провадження у справі задоволено, провадження у справі № 757/45235/17-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ПАТ «Державний ощадний банк України», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів, зупинено до набрання законної сили судового рішення у кримінальній справі № 756/13855/17-к.
Задовольняючи клопотання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції посилаючись на вимоги п. 6 частини 1 статті 251 ЦПК України дійшов висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для зупинення провадження.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Луценко В.П. , в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не наведено мотивів прийняття оскаржуваної ухвали, окрім цитування правової норми, ухвала є незаконною та необґрунтованою, а також порушує права позивачів на розгляд справи впродовж розумного строку. На думку апелянта розгляд Оболонським судом міста Києва зазначеної кримінальної справи не матиме жодного преюдиційного значення для цієї справи, а судом першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали не дотримано вимог пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України.
Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційноїінстанції без повідомлення учасниківсправи.
Відповідно до частини 1 п. 14 статті 353ЦПК України окремо відрішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодозупинення провадження у справі.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Від відповідача та третьої особи відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції апеляційним судом.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Звертаючись з позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів, позивачі обґрунтовували свої позовні вимоги тим, що між позивачами та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договори банківського вкладу (депозиту) та договори банківського рахунку. Співпраця між позивачами та банком здійснювалася з 2013 року.
В подальшому АТ «Дельта Банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних банків та розпочато процедуру виведення банку з ринку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Фондом гарантування вкладів фізичних осіб позивачів було включено до Переліку та Загального реєстру вкладників АТ «Дельта Банк» на підставі яких здійснюються виплати.
Однак, звернувшись за отриманням грошових коштів, позивачам було повідомлено, що кошти позивачів були виплачені відповідачем ПАТ «Державний ощадний банк України» невстановленим особам за підробленими документами у відділенні банку у місті Києві 27 грудня 2015 року.
Позивачі вказують, що саме 27 грудня 2015 року, відповідачем порушено інтереси позивачів, оскільки саме ПАТ «Державний ощадний банк України» який допустив помилковий переказ та всупереч вимог чинного законодавства України порушив свій обов'язок щодо здійснення переказу належному отримувачу на рахунок власних коштів
Отже, апеляційним судом встановлено, що між сторонами у справі склалися правовідносини щодо неналежного виконання саме відповідачем ПАТ «Державний ощадний банк України» зобов'язань, що виникли на підставі договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку з урахуванням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
З матеріалів справи вбачається, що кримінальна справа № 756/13855/17-к стосується обвинувачення за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 4 статті 191, частиною 3 статті 358, частиною 2 статті 28, частиною 4 статті 358 КК України, а також ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 4 статті 191, частиною 3 статті 358 КК України.
В цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні розтрати чужого майна, яке було їй ввірено та перебувало у її віданні, а саме коштів, що підлягали виплаті, зокрема позивачам у цій справі
№ 757/45235/17-ц.
Проаналізувавши вищевикладене у позовній заяві, колегія апеляційного суду встановила, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі не посилалися на порушення їх цивільних прав внаслідок вчинення кримінального правопорушення працівником відповідача, а вважали, що їх права порушено саме відповідачем, банківською установою.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України щодо стягнення коштів за договором банківського вкладу, якими заволоділи працівники банку, визначивши, що в разі пред'явлення позову про стягнення коштів за договорами банківського вкладу, у тому числі відсотків та інфляційних втрат, які не були повернуті вкладнику внаслідок злочину (кримінального правопорушення), вчиненого службовими особами банку, застосуванню до спірних правовідносин між вкладником та банком підлягають норми цивільного законодавства, які регулюють договірні (статті 625, 1058-1060 ЦК України), а не деліктні зобов'язання (статті 1172, 1192 ЦК України), оскільки вчинення працівниками банку злочину (кримінального правопорушення) із-за володіння внесеними на депозит коштами не впливає на договірні правовідносини вкладника і банку, не спростовує їх снування та не припиняє їх (постанова Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц).
Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду враховує, що ухвалення вироку в межах кримінальної справи, що розглядається Оболонським районним судом міста Києва безпосередньо не вплине на предмет судового розгляду та правовідносини між відповідачем та позивачами у цій справі, що розглядається Печерським районним судом міста Києва, враховуючи також, що процесуальний статус позивачів в рамках кримінального провадження змінено з потерпілих на свідків.
Також колегія апеляційного суду враховує, що відповідачу у цій справі ПАТ «Державний ощадний банк України» визначений статус - потерпілого в рамках кримінального провадження, тому обставини встановлені у вироку суду за наслідками розгляду кримінальної справи, матимуть важливе значення для відповідача при з'ясування наявності правових підстав для цивільно-правовоївідповідальності працівника банківської установи ОСОБА_4 , дії абобездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини.
Таким чином, доводи апелянта щодо незаконності та безпідставності зупинення провадження у цій цивільній справі судом першої інстанції, знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції.
В контексті інших доводів заявника апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок про наявність підстав для зупинення провадження у цивільній справі № 757/45235/17-ц до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі № 756/13855/17-к, оскільки відсутня об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії апеляційним судом не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу адвоката Луценка Віталія Петровича, в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська