16 травня 2022 року місто Київ
справа № 761/41690/20
провадження №22-ц/824/3358/22
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - АТ «Універсал Банк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кірюшиним Артемом Андрійовичем,
на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 15 листопада 2021 року, ухвалене у складі судді Андрійчука Т.В.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У грудні 2020 року позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що 8 червня 2018 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 8 червня 2018 року.
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку зазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконати його умови.
Згідно з укладеним договором банк видав відповідачеві платіжну картку, відкрив картковий рахунок та надав кредит в сумі 75000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, тобто свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі. Пільгова процента ставка за користуванням кредиту становить 0,00001% річних, базова - 3,2% річних на місяць, а збільшена 6,4% річних на місяць. Повернення кредиту повинно було здійснюватись шляхом сплати щомісячного обов'язкового платежу у розмірі 5% від заборгованості ( не менше 100 грн., але не більше залишку заборгованості). Обов'язковий платіж формується 1 числа місяця, наступного за звітним місяцем, і очікує погашення до першого числа наступного місяця.
Відповідач за вказаним договором свої зобов'язання не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору ( не сплатив щомісячні мінімальні платежі, у зв'язку з чим має заборгованість, яка станом на 17 березня 2020 року становить 215659,79 грн., у тому числі заборгованість за тілом кредиту у сумі 98131,41 грн., неустойка в сумі 117528,38 грн.
Отже банк просив суд стягнути з позичальника заборгованість за договором про надання банківських послуг monobank від 8 червня 2018 року у сумі 134629,28 грн., що складається з тіла кредиту в сумі 98131,41 грн. та неустойки в сумі 36497,87 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 15 листопада 2021 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг Monobank від 8 червня 2018 року у сумі 134629 грн.28 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Кірюшин А.А. подав апеляційну скаргу, в який просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 суму тіла кредиту в межах кредитного ліміту в розмірі 75000 грн. В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, не відповідність його вимогам ст.263 ЦПК України. Зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції у своєму рішенні належним чином не оцінив доводи відповідача щодо безпідставності позовних вимог, а саме те, що позивачем не доведено, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. В анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і Правил банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують можливість нарахування штрафів. Крім того, ОСОБА_1 у своєму відзиві на позовну заяву серед іншого посилався на те, що за рахунок штучного підвищення кредитного ліміту АТ «Універсал Банк» було списано кошти на погашення нарахованих відсотків із тіла кредиту, чим штучно збільшено розмір заборгованості по тілу кредиту, хоча відповідач такі умови договору не погоджував шляхом проставлення підпису в анкеті - заяві та інших документах, що додано до позову.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач АТ «Універсал Банк» не скористався.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 травня 2022 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 8 червня 2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг monobank. В анкеті-заяві вказано, що відповідач погоджується з тим, що ця анкета-заява з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, які були наданы йому для ознайомлення. Також ОСОБА_1 погодився з тим, що банк має право в односторонньому порядку змінювати розмір кредитного ліміту.
У п.6 анкети - заяви до договору про надання банківських послуг Monobank відповідач надав згоду вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги ( у тому числі його електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті ОСОБА_1 . Відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем НОМЕР_1 , яка використовуватиметься для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення дій ОСОБА_1 згідно з договором.
Умови і правила надання банківських послуг, Тарафи, Таблицю обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту були надані банком ОСОБА_1 через мобільний додаток та підписані ним шляхом накладання електронного цифрового підпису.
Відповідно до п.2.1 розділу I Умов банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов договору, в тому числі платіжної картки Master Card, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно - правових актів Національного банку України.
У п.п.4.3, 4.8 п.5 розділу I Умов визначено, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій.
Для надання послуг банк видає клієнту картку (платіжну картку). Платіжна картка передається клієнту не активованою, активується банком при додаванні інформації з картки на мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. З метою ідентифікації клієнта при проведенні операцій з використанням картки при активації картки встановлюється ПІН-код ( п.п.3.1, 3.4, 3.5 розділу II Умов).
П.п.5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5 розділу II Умов передбачено, що ліміт кредитування та строк його дії встановлюється згідно умов зазначених в цьому договорі та відповідному додатку до нього. Ліміт до використання розраховується та встановлюється банком виходячи з внутрішніх процедур банку та зазначається клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування. Сторони домовилися, що банк має право, на власний розсуд, переглядати ліміт до використання в межах суми ліміту кредитування, що зазначена в договорі. Інформація щодо зміни ліміту до використання (новий розмір ліміту та строки уведення у дію) зазначаються клієнту текстовим повідомленням в електронному вигляді на номер мобільного телефону клієнта та/або у мобільному додатку. Клієнт шляхом розрахунку за товари та послуги та/або отримання готівкових коштів з використанням платіжної картки після встановлення або зміни ліміту до використання, підтверджує факт згоди з встановленням ліміту до використання. Форма надання кредиту: поновлювальний кредитний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги.
За умовами укладеного між ПАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг monobank від 8 червня 2018 року, банк емітував та видав відповідачеві платіжну картку № НОМЕР_2 , відкрив картковий рахунок № НОМЕР_3 та надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. Пільгова процентна ставка за користування кредитом становила 0,00001% річних, базова -3,2% річних на місяць, а збільшена - 6,4% річних на місяць. Повернення кредиту повинно було здійснюватись шляхом сплати щомісячного обов'язкового платежу у розмірі 5% від заборгованості (не менше 100,00 грн., але не більше залишку заборгованості). Обов'язковий платіж формується 1 числа місяця, наступного за звітним місяцем, і очікує погашення до першого числа наступного місяця.
Кредитні кошти були надані АТ «Універсал Банк» відповідачеві ОСОБА_1 .
Однак ОСОБА_1 систематично не виконував взяті на себе за договором про надання банківських послуг monobank від 8 червня 2018 року зобов'язання щодо своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту, відсотків за його користування, станом на 17 березня 2020 року допустив заборгованість за тілом кредиту у сумі 98131,41грн.
Пунктом 5.16 розділу II Умов та Тарифами передбачено, що у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення клієнтом зобов'язань). На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із Тарифами, але не більше 50% від суми одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001% річних.
У випадку, якщо істотне порушення клієнтом зобов'язань не буде усунуто протягом 120 календарних днів ( з моменту порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу), кредит стає «на вимогу», а банк не пізніше наступного робочого дня за допомогою мобільного додатку направляє клієнту вимогу про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом ( з урахуванням відсотків) та нарахованих штрафних санкцій. З моменту направлення вимоги і до повного погашення на залишок суми заборгованості нараховується штраф у розмірі 100,00 грн., та пеня у розмірі 6,4% на місяць за кожен день прострочення виконання (п.5.19 розділу II Умов).
Згідно з наданим банком розрахунком, позивачем нараховано неустойку у сумі 117528,38 грн., проте заявлено до стягнення неустойку у сумі 36497,87 грн.
Позивач реалізував своє право на дострокове стягнення усієї заборгованості за договором про надання банківських послуг monobank від 8 червня 2018 року, пред'явивши позов до суду.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами справи укладений договір про надання банківських послуг Monobank від 8 червня 2018 року, який за своєю природою є змішаним договором та містить елементи різних договорів, зокрема, договорів банківського рахунку та договору про споживчий кредит, банк і позичальник досягли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Банк свої зобов'язання за договором виконав, емітував та видав відповідачеві платіжну картку, відкрив картковий рахунок та надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. Проте, останній систематично не виконував взяті на себе за договором зобов'язання щодо своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту, відсотків за його користування, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню, в сумі, заявленій банком.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ст.6, ч.1 ст.627 та ч.1 ст.628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За приписами ч.1, ч.2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагається. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису (при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або сім-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Судом установлено, що між сторонами був укладений кредитний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Банк свої зобов'язання виконав, надавши можливість позичальнику користуватися кредитними коштами. Однак, ОСОБА_1 систематично не виконував взяті на себе за договором зобов'язання щодо своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту, відсотків за його користування, станом на 17 березня 2020 року допустив заборгованість за тілом кредиту у сумі 98131,41 грн.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
Отже, встановивши, що ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо сплати щомісячного обов'язкового платежу систематично не виконує, у зв'язку з чим має заборгованість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги кредитора про дострокове стягнення всієї заборгованості є обґрунтованими та підставними.
Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, він повинен сплатити неустойку, право на нарахування якої належить кредитору і таке право передбачено умовами укладеного з відповідачем договору.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що при укладені договору сторонами не було досягнуто згоди щодо розміру неустойки та порядку її нарахування спростовуються наданими позивачем до позовної заяви документами, зокрема, анкетою-заявою, паспортом споживчого кредиту, Умовами та Правилами та Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту, згоду з якими боржник висловив в електронному вигляді у мобільному застосунку monobank шляхом застосування електронного підпису при першому вході у застосунок «monobank».
Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, на які посилається апелянт, не може бути застосовані при розгляді цієї справи, оскільки «monobank», банк у смартфоні, має свої особливості та відмінності, банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень, відповідно банком використовуються електронні договори.
Оскільки позивачем доведений загальний розмір заборгованості відповідача, що підтверджується розрахунком заборгованості, випискою про рух коштів на рахунку, підстав для стягнення лише суми щодо відповідає розміру встановленого на момент укладення договору кредитного ліміту немає. Крім того, у пункті 3 Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, підписання якої не заперечується відповідачем, зазначено про те, що підписанням договору боржник беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку збільшувати/зменшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. За таких обставин посилання в апеляційній скарзі на те, що за рахунок збільшення кредитного ліміту банк штучно збільшив розмір заборгованості по тілу кредиту, є безпідставними.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність, не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кірюшиним Артемом Андрійовичем, залишити без змін.
Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 15 листопада 2021 року залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус