Київський апеляційний суд
12 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12016110200001495 щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Києва, громадянина України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.6, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.289 КК України,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2021 року,
Бориспільським міськрайонним судом Київської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 12016110200001495 щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.6, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.289 КК України.
Як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що 23 квітня 2016 року близько 3 години він, ОСОБА_6 та дві невстановлені досудовим розслідуванням особи, за попередньою змовою між собою, діючи з корисливим мотивом, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, умисно позбавили життя ОСОБА_7 , за таких обставин.
Після того, як ОСОБА_7 припаркував належний ОСОБА_8 автомобіль “Geely Emgrand” д/н НОМЕР_1 біля будинку АДРЕСА_2 , знаходячись у салоні вказаного автомобіля, реалізовуючи спільний умисел, невстановлена особа застосувала до потерпілого фізичне насильство, небезпечне для життя та здоров'я, яке полягало у здавлюванні шиї руками, а інша невстановлена особа та ОСОБА_5 утримували потерпілого, щоб подолати його опір, однак ОСОБА_7 вирвався та вибіг з автомобіля. Продовжуючи спільні дії, ОСОБА_6 , який спостерігав за навколишньою обстановкою, невстановлена особа та ОСОБА_5 наздогнали ОСОБА_7 , якому невстановлена особа завдала близько 19 ударів предметом, схожим на ніж, в шию, грудну клітку та живіт, у той час як ОСОБА_5 утримував потерпілого, після чого інша невстановлена особа завдала потерпілому близько 20 ударів предметом, схожим на ніж, у шию, грудну клітку та живіт. Від отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер в Київській обласній клінічній лікарні.
Після цього ОСОБА_6 сів на сидіння водія автомобіля “Geely Emgrand” д/н НОМЕР_1 , за допомогою наявного в замку запалювання ключа запустив двигун, ОСОБА_5 та двоє невстановлених осіб також сіли в автомобіль, після чого ОСОБА_6 рушив з місця. Тим самим всі вони незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом вартістю 177 100 гривень, яким в подальшому розпорядились на власний розсуд.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області 20.12.2021 ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 24 години 14.02.2022.
Зі змісту апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 вбачається, що він просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нову ухвалу, якою змінити йому запобіжний захід на більш м'який. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає про порушення розумних строків розгляду кримінального провадження, оскільки він утримується під вартою без вироку суду більше ніж п'ять з половиною років. ОСОБА_5 стверджує, що прокурор не довів наявність ризиків, а саме, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків у цьому кримінальному провадженні.
Клопотання прокурора йому до теперішнього часу не вручено, і таке порушення його прав відбувається протягом років систематично. Крім того, вважає, що твердження в обвинувальному акті про вчинення ним кримінальних правопорушень не відповідають презумпції невинуватості. У той же час доводи сторони захисту, показання потерпілого і свідків спростовують вказані прокурором ризики і дають підстави для зміни запобіжного заходу, оскільки тримання під вартою не є виправданим за відсутності ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, і суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку апеляційного провадження, поважність причин пропуску якого обвинувачений мотивує тим, що копію ухвали отримав в Державній установі “Київський слідчий ізолятор” 31.12.2021, а відправка пошти не здійснювалась на Різдвяні свята.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи клопотання та апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог п.11 ч.2, ч.3 ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Матеріали судового провадження не містять даних про дату вручення ОСОБА_5 копії ухвали. Разом з тим, в судовому засіданні 20.12.2021 суд обмежився оголошенням вступної та резолютивної частини ухвали, а повний текст судового рішення суд оголосив 22.12.2021, у зв'язку з чим не довіряти твердженням обвинуваченого про отримання копії ухвали в Державній установі “Київський слідчий ізолятор” 31.12.2021 немає підстав.
Апеляційну скаргу, датовану 06.01.2022, ОСОБА_5 подав до адміністрації установи 09.01.2022, тобто з пропуском встановленого законом строку. Враховуючи те, що строк апеляційного оскарження випав на Новорічні та Різдвяні свята, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.
Згідно з ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, і більш м'який запобіжний захід не зможе їм запобігти. При цьому зазначив, що суспільний інтерес, який полягає у забезпеченні правопорядку та відправленні кримінального судочинства, має превалююче значення над принципом поваги до свободи особистості та виправдовує продовження обвинуваченому запобіжного заходу, який не виходить за межі розумного строку.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримано, викладені в ухвалі висновки є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа “Панченко проти Росії”).
Ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа “Бекчиєв проти Молдови”).
Суд першої інстанції вірно врахував, що ОСОБА_5 обізнаний про тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, адже він обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі відповідно на строк від 10 до 15 років або довічного позбавлення волі та від 7 до 12 років. Обвинувачений офіційно не працевлаштований, не одружений, не має дітей, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Вказані обставини в сукупності з обставинами кримінальних правопорушень, викладеними в обвинувальному акті, на думку колегії суддів, переконливо свідчать, що ОСОБА_5 з високим ступенем ймовірності може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни ними показань, відмови давати показання або давати завідомо неправдиві показання. Такі ризики не зменшилися і виправдовують подальше його тримання під вартою, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків та не запобігатиме спробам вчинити вказані дії.
В розпорядженні суду апеляційної інстанції відсутні дані про недотримання прокурором або судом процедури вручення стороні захисту клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою в передбачений ч.2 ст.184 КПК України строк, тобто не пізніше ніж за три години до початку його розгляду. Разом з тим, вказана обставина не є передбаченими ч.ч.1, 2 ст.194 КПК України підставами для відмови в задоволенні клопотання.
Що стосується тверджень, що інкриміновані йому дії згідно з обвинувальним актом не відповідають принципу презумпції невинуватості, то вони є безпідставними, оскільки, складаючи та затверджуючи обвинувальний акт і підтримуючи державне обвинувачення в суді, прокурор та слідчий діють в межах наданих їм законом повноважень, і це не свідчить про недотримання цієї загальної засади кримінального провадження.
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, тому підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 4221 КПК України, колегія суддів
Поновити обвинуваченому ОСОБА_5 строк апеляційного оскарження ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2021 року.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2021 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3