Справа №756/10593/17 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1987/2022 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
Київський апеляційний суд
12 травня 2022року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участю:
прокурора- ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12017100050004219 від 03.05.2017 щодо ОСОБА_10 , обвинуваченого з ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України, повернуто прокурору,-
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року, обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12017100050004219 від 03.05.2017 року відносно ОСОБА_10 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України повернуто прокурору Київської міської прокуратури.
Ухвала суду мотивована тим, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить чітко викладених фактичних обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення, а саме: в обвинувальному акті зазначено, що предметом викраденого майна є ювелірні вироби, що належать ОСОБА_11 , на загальну суму 2 212 867,59 грн., але не зазначено назви ювелірних виробів, їх перелік, кількість, виробник тощо, що вказує на недотриманння вимог ст.91 КПК України, яка передбачає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Крім того, судом зазначено, що з обвинувального акту, у кримінальному провадженні 120117100050004219 слідує, що його складено та затверджено ОСОБА_12 31 липня 2017 року, а зі змісту отриманого ОСОБА_10 обвинувального акту встановлено, що його затверджено ОСОБА_12 01 серпня 2017 року. Таким чином, затвердження обвинувального акту містить різні дати, що позбавляє можливість суд визначити реальну дату вчинення даної процесуальної дії та вказує на невідповідність обвинувального акту вимогам кримінально-процесуального закону.
В поданій апеляційній скарзі прокурор, просить ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акту в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Зазначає, що висновки суду про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України є передчасними, оскільки вимоги до обвинувального акту, передбачені ст. 291 КПК України дотримані повністю.
Так, прокурор вказує, що всупереч висновків суду першої інстанції, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017100050004219 містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статтю (ч. 4 ст. 187 КК України) та формулювання обвинувачення, в якому зазначено час, місце його вчинення, а також інші фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими.
Також прокурор зазначає, що обвинувальний акт складено і затверджено 31.07.2017 року, а дата затвердження обвинувального акту 01.08.2017, який надав обвинувачений ОСОБА_10 є механічною помилкою.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Зазначає, що судом першої інстанції обгрунтовано встановлено невідповідність обвинувального акту у кримінальному провадженні вимогам КПК України, які порушують права обвинуваченого та перешкоджають дослідженню обставин кримінального правопорушення судом.
Так, захисник зазначає, що дії ОСОБА_10 кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК України, а саме розбій спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах. Предметом вчинення злочину, згідно обвинувального акту є майно, а саме ювелірні вироби, що належать ОСОБА_11 , якій спричинено майнову шкоду на загальну суму 2 212 867, 59 гривень.
Разом з тим, ні формулювання обвинувачення, ні інші частини обвинувального акту не містять інформації про конкретні назви ювелірних виробів, їх перелік, кількість, виробника, пробу, а також інформації про вартість цього майна за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, що, на думку захисника, вказує про недотримання стороною обвинувачення вимог ст. 91 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримку вимог та доводів апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.
У відповідності до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.42 КПК України обвинувачений має право знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.
Так, частиною 4 ст. 110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. При цьому, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та правової кваліфікації кримінального правопорушення.
Відповідно до положень п. (а) ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.З огляду на це, обвинувачений має право знати у чому він обвинувачується, а тому обвинувальний акт повинен бути конкретним за своїм змістом, а правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не лише для аргументації висновків слідчого, а й для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.
Відповідно до ст. 337 КПК України,судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунете обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків передбачених цією статтею, а тому відсутність формулювання обвинувачення в обвинувальному акті унеможливлює призначення кримінального провадження до судового розгляду та зміни обвинувачення в порядку ст.338,339,341 КПК України.
Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 25, ч. 4 ст. 187 КК України не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить чітко викладених фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення відповідно до положень закону.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно обвинувального акту предметом викраденого майна є ювілірні вироби, що належать ОСОБА_11 , на загальну суму 2 212 867,59 грн., але не зазначено назви ювелірних виробів, їх перелік, кількість, виробник тощо, що свідчить про недотриманння вимог ст.91 КПК України, яка передбачає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Відсутність належно викладених фактичних обставин кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та розмір шкоди позбавляє можливості обвинувачених розуміти зміст обвинувачення, оскільки не відомий конкретизований перелік викраденого майна ( з переліком вартості кожного виробу), що є порушенням вимог п.5ч.2ст. 291 КПК України.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акту положенням ст. 291 КПК України та необхідність його повернення прокурору обгрунтованими.
Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора, які зводяться до того, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. 291 КПК України, є безпідставними. Висновки суду щодо наявних в обвинувальному акті недоліків, з огляду на його зміст, як вважає колегія суддів, відповідають фактичним обставинам провадження, а невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України, за наведених в оскаржуваній ухвалі мотивах прийняття такого рішення, є законними підставами для повернення цього процесуального документа прокурору.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вимогам закону, у зв'язку із чим залишає дану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12017100050004219 від 03.05.2017 щодо ОСОБА_10 , обвинуваченого з ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України, повернуто прокурору - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: