11 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судових засідань - ОСОБА_4
за участі сторін:
обвинуваченої - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві з застосуванням відеоконференцзв'язку апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_5 ,
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020100040004811 щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року обвинуваченій ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 28 січня 2022 року включно.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд першої інстанції врахував тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушень, конкретні обставини справи та дані про її особу, на підставі чого дійшов висновку, що інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не в змозі запобігти існуючим ризикам.
Не погоджуючись з рішенням суду обвинувачена ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та змінити їй запобіжний захід на більш м'який.
В обґрунтування своїх вимог обвинувачена посилається на помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для продовження її запобіжного заходу у виді тримання під вартою з огляну на відсутність належних доказів щодо існування у її поведінці ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також даних про її особу, зокрема те, що у неї на триманні перебуває малолітня дитина, вона має постійного місця проживання, до затримання була неофіційно працевлаштована.
Також, ОСОБА_5 посилається на не обґрунтованість підозри та обвинувачення, вважаючи, що вони ґрунтуються на неналежних і недопустимих доказах.
При цьому ОСОБА_5 просить врахувати, що вона перебуває під вартою з 20 серпня 2020 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вказана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020100040004811 щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року обвинуваченій ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 28 січня 2022 року включно.
Перевіривши ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року колегія суддів вважає її законною, а висновки суду щодо не достатності іншого запобіжного заходу для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої, обґрунтованими, зважаючи на наступне.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги закону при вирішенні питання про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою.
Так, хоча ОСОБА_5 в минулому не судима та має дитину, проте, враховуючи, що вона обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, характер дій, у вчиненні який обвинувачується ОСОБА_5 , які пов'язанні з застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров'я та мають підвищений рівень суспільної небезпеки, враховуючи обсяг судового слідства, який ще необхідно провести, а також дані про особу обвинуваченої, а саме її вік, стан здоров'я, соціальні зв'язки, спосіб життя взагалі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу наявності підстав для продовження обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки інший, більш м'який, запобіжний захід не в змозі забезпечити її належну процесуальну поведінку та запобігти існуючим ризикам.
Таке обмеження права ОСОБА_5 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Що стосується посилань обвинуваченої на ті обставини, що вона має дитину 2008 року народження та постійне місце проживання, то колегія суддів враховує ці обставини, проте вони не зменшують існуючих ризиків. Крім того, з наданих суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_5 заміжня, до затримання проживала разом зі свідком ОСОБА_6 з яким на даний час ніяких стосунків не підтримує.
Доводи апеляційної скарги про те, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є безпідставними, оскільки суд прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Матеріали провадження не містять переконливих доказів того, що існуючі у поведінці ОСОБА_5 ризики зменшилися, або, що запобігти їм в змозі інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Строк тримання обвинуваченої під вартою не виходить за межі визначені КПК України.
Що стосується посилань апелянта на необґрунтовану підозру і обвинувачення, то згідно вимог чинного законодавства, на даній стадії кримінального провадження, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, дані обставини судом не перевіряються.
Таким чином, за вказаних вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_5 , а відтак апеляційна скарга обвинуваченої задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_5 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
___________ __________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3