Справа № 761/17947/21 Головуючий у 1 інстанції: Савицький А.О.
Провадження № 22-ц/824/3591/2022 Доповідач: Шебуєва В.А.
11 травня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Верланова С.М., Мельника Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Ковальчука Степана Миколайовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
В травні 2021 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини. Зазначила, що з 15 вересня 2015 року по 27 лютого 2019 року вона і відповідач ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2019 року вона з дочкою проживає окремо від ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_1 у добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, позивачка просила стягнути з нього аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше, ніж 100 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше, ніж 100 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 травня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 908,00 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить змінити рішення суду, стягнувши з на утримання дитини аліменти в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше, ніж 100 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Посилається на те, що відповідач добровільно приймає участь у вихованні та утриманні дитини. Майновий стан позивачки ОСОБА_2 дозволяє частково утримувати дитину, а також вона має нерухоме майно. Суд не врахував, що відповідач має на утриманні неповнолітню дитину, яка народжена у якого іншому шлюбі.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 15 вересня 2015 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваний.
Сторони проживають окремо, а їх спільна дитина проживає разом з позивачкою.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 і стягнув з ОСОБА_1 на користь позивачки аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше, ніж 100 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 травня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше, ніж 100 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і відхиляє посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 приймає добровільну участь у вихованні і утриманні дитини, а майновий стан позивачки дозволяє самостійно утримувати дочку. Наведені апелянтом обставини не виключають наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки за рішенням суду.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває неповнолітня дитина, яка народжена у іншому шлюбі. ОСОБА_1 не надав суду першої інстанції відповідних доказів. Крім того, сама по собі наявність у відповідача інших дітей не може бути підставою для зменшення визначеного судом розміру аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження свого майнового стану, та на підтвердження того, що він не має можливості сплачувати аліменти на утримання дочки у визначеному судом розмірі.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Відтак, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Ковальчука Степана Миколайовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Верланов С.М.
Мельник Я.С.