вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 362/734/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/2756/2022Головуючий у суді першої інстанції - Ковбель М.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
23 лютого 2022 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Андрієнко А.М., Вербова І.М.,
секретар Ольшевська Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку в натурі,
У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, виходячи із висновків судової будівельної-технічної експертизи, просила виділити в натурі ОСОБА_2 належну її на праві спільної часткової власності 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 52,9 кв.м., житловою площею 28,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію за відступ від ідеальної частки на домоволодіння в розмірі 38 391,00 грн.
Позов обґрунтовувала тим, що без згоди відповідача ОСОБА_2 не має можливості вільно володіти та розпоряджатись своєю часткою будинку. Така невизначеність в розподілі спірного будинку, тягне за собою спори щодо володіння і користування земельною ділянкою навколо будинку та під ним, оскільки постає просте запитання де юридично чия частина будинку і яка конкретно частина земельної ділянки підлягає приватизації кожною із сторін, тому на підставі ст. 367 ЦК України, просила задовольнити позов. (т. 1 а.с. 4-7).
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.02.2020 позов задоволено. Виділено в натурі ОСОБА_2 належну її на праві спільної часткової власності 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 52,9 кв.м., житловою площею 28,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , в складі: приміщення 1 площею - 11.6 кв.м., приміщення 1-1 - площею 5.3 кв.м., приміщення1-2- площею - 18.6 кв.м., приміщення 1-3 - площею 9.4 кв.м., приміщення 2 площею - 8.0 кв.м., допоміжні приміщення - сарай, літ. «Б», літня кухня літ. «В», погріб літ. «Г», хвіртка, Ѕ частина огорожі. Припинити право спільної часткової власності та визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 52,9 кв.м., житловою площею 28,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , в складі: приміщення 1 площею - 11.6 кв.м., приміщення 1-1 - площею 5.3 кв.м., приміщення1-2- площею - 18.6 кв.м., приміщення 1-3 - площею 9.4 кв.м., приміщення 2 площею - 8.0 кв.м., допоміжні приміщення - сарай, літ. «Б», літня кухня літ. «В», погріб літ. «Г», хвіртка, Ѕ частина огорожі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за відступ від ідеальної частки на домоволодіння в розмірі 38 391,00 грн.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі. Вказує, що оскаржуване рішення ухвалено до неналежного відповідача, про що суду було повідомлено, однак не взято до уваги під час ухвалення судового рішення (т. 3 а.с. 2-8).
29.12.2021 ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що відповідач, по суті, не вважає рішення суду першої інстанції незаконним, оскільки не наводить будь-яких правових підстав для його скасування, за винятком того, що суд не замінив відповідача у справі, оскільки у грудні 2019 року ОСОБА_1 подарувала належну їй частину спірного домоволодіння іншій особі. Однак, про вказані обставини відповідач у встановленому порядку та строки не повідомила ні суд, ні позивача (т. 3 а.с. 29-34).
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заперечувала проти поданої апеляційної скарги та просила її відхилити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_2 являється власником 1/2 частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 з відповідною часткою надвірних будівель, про що свідчить Свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.02.2005, посвідченого державним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Бобковим О.В. (а.с. 11).
Крім позивача співвласником 1/2 частини вказаного житлового будинку являється ОСОБА_1 , про що свідчить Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 18.05.2006 (а.с. 12).
Фактично, станом на даний момент між співвласниками склався усталений умовний порядок користування спільним будинком, що також може бути підтверджено технічним паспортом на будинок (а.с. 88).
Згідно Висновку експерта КНДІСЕ № 18363/18-43/21120/19-43 від 19.08.2019, у відповідності до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва існує технічна можливість розподілу житлового будинку на дві квартири та розподіл господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , відповідно до Додатку № 2 до висновку.
Разом із тим, 19.02.2020 представником відповідача було подано заяву, в якій зазначено, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у даній справі, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, в якому зазначено, що запис про право власності в Реєстрі прав на нерухоме майно погашено 13.12.2019 на підставі внесення відомостей до ДРРП розділ № 1986395332214 (т. 1 а.с. 207-208).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 2 ст. 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).
Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частини 1, 2 та 3 статті 51 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 705/3876/18 (провадження № 61-697св20).
Апеляційним судом встановлено, ОСОБА_2 в лютому 2016 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про виділення в натурі Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами.
У вересні 2019 року ОСОБА_1 , через свого представника, подала відзив на позов, а у жовтні 2019 року ОСОБА_2 уточнила свою позовну заяву (т. 1 а.с. 151, 162).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.10.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження на 18.12.2018.
В подальшому, судові засідання неодноразово відкладались за клопотанням сторін.
У судовому засіданні від 19.02.2020 представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, а представником відповідача ОСОБА_1 подано заяву про те, що його довіритель не є співвласником спірного майна, і тому не може бути відповідачем за пред'явленим ОСОБА_2 позовом.
13.12.2019 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно міститься запис про погашення права власності на нерухоме майно на підставі внесення відомостей до ДРРП, розділ № 1986395332214 (т. 1 а.с. 208).
Вказану заяву, інформаційні листи з державних реєстрів та довіреність від 12.02.2020, подано представником ОСОБА_1 в її інтересах та долучено до матеріалів справи, про що зазначено у протоколі судового засідання від 19.02.2020 (т. 2 а.с. 212).
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції ніяким чином не відреагував на подані представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , документи, і не надав їм ніякої правової оцінки у своєму рішенні.
З наведеного випливає, що оскільки до закінчення розгляду справи по суті, суду було відомо про те, що ОСОБА_1 не є особою, яка повинна відповідати за пред'явленим до неї позовом, після припинення її права власності на Ѕ частину спірного нерухомого майна, оскаржуване рішення підлягає скасуванню і ухваленню нового про відмову у задоволенні позову.
Усунуть зазначене процесуальне порушення шляхом притягнення до участі у справі іншу особу, тобто, належного відповідача, на стадії апеляційного перегляду справи не можливо, у зв'язку з відсутністю у суду апеляційної інстанції необхідних для цього повноважень.
Відповідно до п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2020 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку в натурі відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді А.М. Андрієнко
І.М. Вербова