03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/2323/2022
17 лютого 2022 року м. Київ
Справа № 761/20061/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року, постановлену у складі судді Фролової І.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальвілайн Транс Груп», третя особа - Державна реєстраційна служба України про припинення трудових відносин,
встановив:
У червні 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальвілайн Транс Груп», третя особа: Державна реєстраційна служба України про припинення трудових відносин.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Вказує, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позов було подано фізичною особою до ТОВ «Сальвілайн Транс Груп» (як роботодавця) про визнання припиненими між сторонами трудових відносин. У той же час у позовній заяві відсутні будь-які посилання на порушення корпоративних прав позивача. Крім того, наведений спір безпосередньо не пов'язаний з управлінням ТОВ «Сальвілайн Транс Груп», а також не стосується відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) посадової особи.
Таким чином, вважає, що спір між сторонами виник з трудових правовідносин, а відтак, такий спір не відноситься ні до господарських, ні до корпоративних, ні до спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи.
Звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду по справі № 145/1885/15-ц та постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 510/456/17 предметом розгляду яких є законність звільнення члена виконавчого органу на підставі ст. 99 ЦК України та п.5 ст. 41 КЗпП України, натомість предметом розгляду даної справи є захист конституційних прав позивача щодо права вибору місця роботи в рамках своєї трудової діяльності та звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України.
Вважає, що в даному випадку предметом розгляду даної справи є саме припинення трудових відносин на підставі ст. 38 КЗпП України, а тому застосування в даному випадку вищезазначеної практики є недоцільним.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду скасувати.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження ухвалою від 02 червня 2021 року, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку спір про припинення трудових відносин директора товариства з обмеженою відповідальністю віднесено до компетенції господарського суду, тобто спір має розглядатись за правилами господарського судочинства.
З висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується враховуючи наступне.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить визнати припиненими трудові відносини між ТОВ «Сальвілайн Транс Груп» та директором ОСОБА_1 на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 15 квітня 2021 року з внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Звертаючись до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства, позивач посилався на те, що відповідно до протоколу №1 від 31.03.2010 року загальних зборів засновників ТОВ «Сальвілайн Транс Груп» його обрано директором товариства.
Згідно з наказом №1 ТОВ Сальвілайн Транс Груп від 16.04.2010 року ОСОБА_1 прийнято на посаду директора з 16.04.2010 року на підставі протоколу №1 загальних зборів засновників ТОВ «Сальвілайн Транс Груп» від 31.03.2010 року.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) ТОВ «Сальвілайн Транс Груп» є три особи: ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_3 та ОСОБА_4
31.03.2021 року позивач направив засновникам (учасникам) ТОВ «Сальвілайн Транс Груп» ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) заяву про звільнення з посади директора в порядку ст. 38 КЗпП України та повідомлення про звільнення директора та про скликання позачергових загальних зборів учасників товариства.
На загальні збори прибули два засновники, позивач з кількістю 45 % голосів та ОСОБА_4 з кількістю 5 % голосів, що у сукупності 50% голосів. ОСОБА_3 не з'явилась та не повідомила про причини неявки. Відповідно до протоколу засідання позачергових зборів учасників товариства від 12.04.2021, два засновники не заперечують проти звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Сальвілайн Транс Груп» з 15.04.2021 року.
Однак, звільнення позивача з посади директора ТОВ «Сальвілайн Транс Груп» є неможливим у зв'язку з відсутністю кворуму на загальних зборах товариства, оскільки ОСОБА_3 , яка є одним із засновником товариства та володіє 50 % статутного капіталу, на збори не прибула, хоча була повідомлена належним чином про їх проведення. З огляду на вище позивач змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з вимогами ст. 186 ЦПК України до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 186 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 , який є одним із засновників ТОВ «Сальвілайн Транс Груп» та володіє часткою 45% статутного капіталу, також є директором цього товариства, згідно статуту якого директор товариства є виконавчим органом, що призначається учасниками товариства. Питання обрання, звільнення та відкликання одноосібного виконавчого органу товариства відноситься до компетенції загальних зборів учасників товариства.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі ст. 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У статті 21 КЗпП України вказано, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 404/1255/21 у спорі, що виник з аналогічних правовідносин, припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
У зв'язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів") зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Встановивши, що ОСОБА_1 , який є одним із засновників ТОВ «Сальвілайн Транс Груп», перебуває на посаді директора цього товариства, тобто є членом виконавчого органу товариства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Вказане узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 .
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови необґрунтовано врахував правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 145/1885/15, правовідносини у якій не є подібними з тими, що виникли у даній справі, - колегія суддів відхиляє, оскільки суть правовідносин у зазначених справах є аналогічною - реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні.
Такі ж висновки викладені у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 та у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 404/1255/21, відповідно до яких реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
Отже, суд першої інстанції правильно визначив предметну юрисдикцію спору, обґрунтовано вважав, що цей позов підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки стосується вимоги позивача про припинення його повноважень як виконавчого органу юридичної особи приватного права.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на їх правильність не впливають та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375-379, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 16 травня 2022 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Махлай Л.Д.
Немировська О.В.