Справа № 347/1693/15
Провадження № 11-кп/4808/174/22
Категорія пп.2,4,10 ч.2 ст.115 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
10 травня 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника-адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12015090190000229 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2022 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 громадянина України, інваліда третьої групи, раніше судимого 12 грудня 2018 року Косівським районним судом Івано-Франківської області за ч. 1 ст. 187 КК України до одного року позбавлення волі, 02 лютого 2010 року Косівським районним судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 187 КК України до п'яти років позбавлення волі, звільненого 18 травня 2012 року умовно-достроково на невідбутий термін один рік шість місяців десять днів,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 152, пп.2,4,10 ч.2 ст. 115 КК України, -
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 152, пп. 2, 4, 10 ч.2 ст. 115 КК України та призначено покарання:
- за ч. 3 ст. 15, ч.4 ст. 152 КК України - десять років позбавлення волі;
- за пп. 2, 4, 10 ч.2 ст. 115 КК України - довічне позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання - довічне позбавлення волі.
Запобіжний захід - тримання під вартою, залишено без зміни до вступу вироку в законну силу.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з 09 червня 2015 року, тобто з часу фактичного затримання.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України (в редакції КК України чинній на момент затримання особи та в редакції Законів України № 838-VІІІ від 26.11.2015 та № 2046-VІІІ від 18.05.2017) зараховано ОСОБА_8 в строк покарання за цим вироком попереднє ув'язнення з 09 червня 2015 року по час вступу вироку в законну силу, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив замах на зґвалтування малолітньої, що спричинило особливо тяжкі наслідки, який не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі і умисно заподіяв смерть - вбивство, малолітньої дитини, поєднане із зґвалтуванням, вчиненими із особливою жорстокістю.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
Так 07 червня 2015 року близько 12 год, обвинувачений ОСОБА_8 перебуваючи неподалік ринку в АДРЕСА_2 , побачив малолітню ОСОБА_10 , 2006 року народження, що вбачалося також із її зовнішніх ознак і розуміючи, що вона не зможе чинити йому належний опір, вирішив вступити з нею у статеві зносини, тобто зґвалтувати її. Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, обвинувачений захватом внутрішньої поверхні ліктьового суглобу лівої руки схопив Захарук ззаду за шию, а рукою та долонею правої руки закрив їй рот та затягнув в глиб чагарнику, що на відстані близько 40 метрів від ґрунтової дороги по АДРЕСА_2 .
Надалі, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, висловив намір вступити із потерпілою в статеві зносини та задовольнити свою статеву пристрасть природнім способом. Почувши відмову потерпілої, з метою доведення до кінця свого умислу направленого на зґвалтування, обвинувачений умисно, долаючи опір малолітньої потерпілої повалив її на землю та здавив руками шию, до припинення нею будь-якого опору, у результаті чого остання перестала рухатись. Проте свій злочинний умисел направлений на зґвалтування малолітньої потерпілої не зміг довести до кінця через фізіологічні причини, що не залежали від його волі.
В процесі нападу та подолання опору потерпілої, з метою зґвалтування, обвинувачений умисно, розуміючи протиправність своїх дій з наміром позбавлення життя потерпілої здавив пальцями рук її шию, внаслідок чого наступила механічна асфіксія, що спричинило смерть малолітньої ОСОБА_11 .
Переконавшись в смерті потерпілої, обвинувачений нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, проявляючи неповагу до потерпілої, з метою глумління над її трупом, стягнув штани та труси потерпілої та піднявши до шиї її футболку став мастурбувати над нею до настання еякуляції на труси потерпілої.
Не припиняючи злочинних дій обвинувачений увів у статеві органи потерпілої два пальці правої руки спричинивши їй рвані рани в ділянці піхви.
Продовжуючи свої злочинні дії, проявляючи при цьому особливу жорстокість обвинувачений за допомогою уламка шиферу наніс: не менше трьох ударів в ділянку шиї потерпілої та розбитою горловиною пляшки не менше семи ударів в область грудної клітки, не менше шести ударів в область голови та не менше трьох ударів в ділянку статевих органів потерпілої, а також множинні ріжучі удари зверху вниз по грудній клітці потерпілої.
Після вчинення вбивства з метою приховання слідів злочину, обвинувачений прикрив труп потерпілої гілками та травою і покинув місце вчинення злочину .
Не погоджуючись з вказаним вироком суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати вирок і ухвалити новий вирок, яким виправдати його в кримінальному правопорушенні, передбаченому п.п.2,4,10 ч.2 ст. 115 КК України.
Вважає, що вирок суду підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Зокрема, обвинувачений стверджує, що не вчиняв вбивства і прямих доказів його причетності до вчинення, судом не встановлено. Так, суд поклав в основу обвинувального вироку висновки судово-медичної експертизи №514 від 25-26.06.2015 року та висновки експерта №496 від 02-06 липня 2016 року, які допускають причетність всіх осіб, які мають групу крові В ізогемаглютиніном анти-А, за ізосерологічною системою АВО, і не вказують прямо на нього. Водночас жодною експертизою не виявлено слідів пальців його рук на ймовірних знаряддях злочину: розбитій пляшці та уламках шиферу. Також не виявлено жодних слідів злочину на його верхньому одязі, в якому він був одягнутий в той день та добровільно видав працівникам поліції. Вважає неналежним та недопустимим доказом власноручно написану нібито ним заяву в присутності лікаря-психіатра, в якій він, нібито щиро зізнається у скоєнні та вказує на обставини вчинення вбивства. Стверджує, що в силу своїх психічно-розумових вад та внаслідок психічного захворювання (має інвалідність ІІІ групи з дитинства внаслідок психічного захворювання з діагнозом, вказаним у висновку лікарської комісії) оговорив себе. Крім того, на думку обвинуваченого, не є належним та допустимим доказом тестова бесіда із застосуванням поліграфа, проведена старшим оперуповноваженим ОСОБА_12 та його свідчення про зізнання у вбивстві, оскільки в той момент до нього застосовувався психологічний тиск, а в силу його психічного здоров'я, він не міг дати цьому оцінку, а належної правової допомоги на той час він був позбавлений. Також вказує, що судом не усунуто протиріччя в показаннях свідка ОСОБА_13 , на яку він вказує, як на особу, причетну до злочину.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 підтримали вимоги апеляційної скарги;
- прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, просив вирок суду залишити без змін.
Потерпіла ОСОБА_14 в судове засідання апеляційного суду не з'явилася, хоча в установленому законом порядку повідомлялася судом про час і місце апеляційного розгляду, заяву про розгляд апеляційної скарги за її участю та про відкладення розгляду, до суду апеляційної інстанції не надходило, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути вказане кримінальне провадження за її відсутності.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, якою встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі.
Згідно доводів апеляційної скарги обвинувачений визнає свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 152 КК України, тобто замаху на зґвалтування малолітньої, що спричинило особливо тяжкі наслідки, який не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі. Проте, ОСОБА_8 не визнає себе винним у вбивстві малолітньої дитини, поєднаному із зґвалтуванням, вчиненим із особливою жорстокістю, тобто у вчиненні злочину, передбаченого пп.2,4,10 ч.2 ст. 115 КК України. Вказані доводи апеляційної скарги аналогічні доводам, які обвинувачений наводив в суді першої інстанції.
Суд першої інстанції перевіряв в судовому засіданні доводи обвинуваченого ОСОБА_8 щодо невинуватості у вчиненні вбивства малолітньої дитини, які свого підтвердження не знайшли та правильно розцінені як спосіб захисту та бажання ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчинені замаху на зґвалтування малолітньої, що спричинило особливо тяжкі наслідки, який не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі і умисному заподіянні смерті - вбивства малолітньої дитини, поєднаному із зґвалтуванням, вчиненими із особливою жорстокістю, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, які оцінені судом відповідно до положень ст. 94 КПК України.
Зокрема, в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_8 стверджував, що до вбивства ОСОБА_10 причетна свідок ОСОБА_13 .
Вказані доводи обвинуваченого щодо причетності до вчиненого злочину свідка ОСОБА_15 перевірялись судом першої інстанції, внаслідок чого було встановлено їх повну неспроможність.
Зокрема, в своїх показаннях свідок ОСОБА_15 зазначила, що 07 червня 2015 року о 09.00 год. вигнала на корову і прив'язала у певному місці. Тут же до неї під'їхав на велосипеді незнайомий хлопець, як зараз відомо обвинувачений і запитав як її звати і скільки їй років. Почувши, що шістнадцять, запропонував спільно випити вино чи пиво, проте вона відмовилася і пішла у магазин. Повернувшись відв'язала корову та повела пасти на зарінок біля ринку, де також випасали свої корови ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Через якийсь час туди знову під'їхав обвинувачений і став пропонувати вступити в статеві зносини за винагороду, говорив : "Пішли переспимо я тобі заплачу". Вона відповіла, щоб ішов геть, проте він не відставав і просив відійти вбік, щоб пастухи не чули. Після вони погнали корів до води і обвинувачений пішов за ними та приніс їй морозиво. Надалі він зустрівся із компанією хлопців, а потім о 12.30 год. вона погнала корову додому. Біля 14 год. була в центрі с. Рожнів і повертаючись звідти бачила обвинуваченого, який кликав її на річку, проте вона пішла додому. О 18 год. знову виганяла корову у те саме місце і бачила обвинуваченого, який уже був переодітий у чорні штани і таку ж футболку. До того був одітий у бріджі білого кольору, чорний батнік з капюшоном, чорну кепку та чорні сандалі, при собі мав чорний наплічник. Малолітню ОСОБА_10 знала, проте того дня не бачила.
Таким, свідок ОСОБА_15 надала суду першої інстанції достатньо детальні пояснення, які повністю спростовують доводи обвинуваченого та його захисника та повністю узгоджуються з іншими доказами, які доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочинів.
Вказані показання свідка повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_18 , яка в суді першої інстанції вказала, що того дня зранку випасала худобу. Те саме поряд робила і неповнолітня ОСОБА_13 за якою з самого ранку ходив з велосипедом обвинувачений у чорному одязі з капюшоном. Через якийсь час десь 10.20 - 10.30 год., коли ОСОБА_19 не було, запитував у неї де ОСОБА_19 живе і пішов у бік ринку. Ввечері почула, що родичі розшукують дитину ОСОБА_10 . Наступного дня дівчинку знайшли. Будучи у поліції, серед чотирьох чи п'яти осіб по голосу впізнала обвинуваченого. При цьому він уже був одітий по іншому. Там же довідалася і його прізвище.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції навів у вироку показання свідка старшого оперуповноваженого управління карного розшуку ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_12 , який зазначив, що в перші дні після події злочину у відповідності до Закону України "Про оперативно розшукову діяльність", проводив опитування обвинуваченого на поліграфі. Згоду на це обвинувачений дав у формі письмової заяви. Питання готував спеціаліст поліграфолог з урахуванням матеріалів справи. При даному обстеженні обвинуваченому ставилися питання у формі тестів, тобто, питання та декілька можливих відповідей, на які слід було відповідати «так» або «ні». Тестові питання були складені на основі поданої йому інформації про злочин (час, місце, знайдені на місці події речові докази, потерпілу). При проведенні опитування у нього були матеріали справи зокрема фототаблиці, які давали для перегляду підозрюваній особі і в процесі цього задавалися різні запитання. Питання будувалися таким чином, що відповідь на них через знання певної інформації могла дати тільки особа, яка була на місці злочину, або знає обставини. На питання чи здійснював зґвалтування та удушення в обвинуваченого відбувалися зміни психофізіологічного стану, варіант відповіді був "ні", але ця відповідь була обманом. Обманював він і у відповіді на питання де знаходився в момент вчинення злочину та в чому була одіта потерпіла. Відповідною була і реакція на питання чим спричинялися тілесні ушкодження - ногами, розбитою пляшкою чи ножем. Асоціація була на розбиту пляшку. Після четвертого тесту обвинувачений сказав, що більше проходити не буде і зізнався, що дійсно 07 червня 2015 року в с. Рожнів шляхом удушення позбавив життя дівчину, після чого розрізав її тіло пляшкою, засовував пальці в її статеві органи. Тоді він покликав слідчого і той уже оформляв інші процесуальні документи. Після зізнання слідчому обвинувачений власноручно дав і йому заяву з визнанням винуватості. Жодних скарг від обвинуваченого не поступало, тиску на нього не здійснювалося, було присутнє розкаяння.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи обвинуваченого про неналежність та недопустимість доказу - тестової бесіди із застосуванням поліграфа, проведеної старшим оперуповноваженим ОСОБА_12 , оскільки такий доказ не був взятий до уваги судом першої інстанції в обґрунтування доведеності його вини.
Вищевказані показання свідка старшого оперуповноваженого управління карного розшуку ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_12 стосуються обставин проведення досудового розслідування, не є достатньо вагомими і не мають вирішального значення щодо висновку суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, оскільки сукупність інших доказів, дозволила суду повно та об'єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду кримінального провадження.
Суд першої інстанції обґрунтовано на підтвердження встановлених фактичних обставин та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, послався на сукупність письмових доказів в кримінальному провадженні, які відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності доказів.
Зокрема, відповідно до протоколу огляду місця події від 08 червня 2015 року із фото таблицею, під час огляду ділянки чагарників, що знаходяться неподалік продовольчого ринку в с. Рожнів Косівського району виявлено труп малолітньої ОСОБА_11 з чисельними тілесними ушкодженнями. При цьому з місця події було вилучено одяг потерпілої різні речі та предмети, змиви речовини бурого кольору з-під тіла трупа дитини та мікрооб'єкти з рук трупа, які надалі було надано на експертне дослідження і згідно висновку експерта № 496 від 06 липня 2016 року, у плямі на відрізку марлі зі змивом з правої руки потерпілої була знайдена кров, яка за своїми груповими властивостями не виключає можливості належності крові обвинуваченому (т.2 а.с. 10-30, 198-199).
Згідно з даними протоколу додаткового огляду місця події від 10 червня 2015 року, під час додаткового огляду на ділянці чагарників загальним розміром 36 м на 25 м, що знаходиться неподалік продовольчого ринку в с. Рожнів, розпочатого від місця безпосереднього виявлення трупа, крім іншого було виявлено та вилучено жіночу туфельку (балетку) з лівої ноги білого кольору із рельєфним візерунком сірого кольору та шість уламків шифера (т.2, а.с. 40-47).
Згідно з протоколом додаткового огляду місця події від 09 червня 2015 року, під час додаткового огляду ділянки чагарнику, що знаходиться неподалік продовольчого ринку в с. Рожнів було виявлено та вилучено: пластикові та скляні пляшки від пива, в тому числі верхню частину розбитої скляної пляшки від пива "Львівське 1715" та недопалок сигарети з фільтром і паперову упаковку від морозива з написом "Пролісок"(т.2 а.с.60-85).
Дані вищевказаних протоколів огляду місця події свідчать про те, що саме ділянка чагарників, що знаходяться неподалік продовольчого ринку в с. Рожнів Косівського району є місцем злочину, вказують на знаряддя злочину та характер насильства, яке було заподіяно стосовно потерпілої.
Суд першої інстанції обґрунтовано послався на висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 № 66 від 09 червня 2015 року із додатками, яким встановлено, що смерть дитини, настала від механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї твердими тупими предметами, про що свідчить наявність крововиливів в м'які тканини шиї, поверхні серця, під плеврою легень, слизової оболонки лоханок, здуття легеневої тканини, перелом першого кільця трахеї, даними судово-гістологічної експертизи легень, вогнища спадіння легеневої тканини, гострої альвеолярної емфіземи з розривом міжальвеолярних перегородок, вогнищеві інтраальвеолярні крововиливи, бронхи з нерівномірним просвітом-спазмовані або паретично розширені. Експерт вказує про наявність рваних ран в ділянці піхви, виявлених на трупі, які були спричинені від дії твердого тупого предмета, яким міг бути палець руки, статевий член, або інший твердий тупий предмет. Далі вказує, що при судово-імунологічній експертизі біоматеріалу взятого з ротової порожнини, прямої кишки та піхви трупа, сперматозоїди не виявлені (дослідження взятого біоматеріалу згідно висновку № 477 здійснював судовий експерт імунолог) (т.2 а.с.123-131, т.2 а.с.139).
Відповідно до висновку судово-медико-криміналістичної експертизи № 145 від 02 липня 2015 року встановлено, що при експертному дослідженні шкіри з великою раною грудної клітки та живота, шкіри з ранами грудної клітки, шкіри з ранами обличчя від трупа потерпілої, - велика різана рана на шкірі грудної клітки та живота і рани на шкірі обличчя спричинені предметом, який має ріжучий край; рани на шкірі грудної клітки спричинені плоским колюче-ріжучим предметом. Характер ран не виключає, що вони могли бути спричинені одним предметом, що має ріжучий край (т.2 а.с.132-137).
Згідно з даними фотознімків доданих до висновку експерта судової медико-криміналістичної експертизи № 158 від 29 липня 2015 року з яких видно, що різана рана грудної клітки та експериментальне колото-різане пошкодження на пресованому пінопласті, що заподіяне виступом розбитого скла (верхньої частини зеленої пляшки з горловиною) мають подібні різані краї. Згідно пункту 5 даного висновку експерта: "Характер досліджених ушкоджень та результати експериментально-порівняльного дослідження не виключають можливості заподіяння досліджених колото-різаних ран виступаючою частиною розбитої пляшки темно-зеленого кольору без етикетки. При цьому визначена при експертизі трупа довжина ранових каналів ("По зонду раневий канал довжиною близько 4-5 см", та "При зондовому дослідженні довжиною раневих каналів 5-6 см") має відносне значення, так як не проведене вимірювання довжини раневих каналів пошарово, як вимагають діючі правила. Відсутність вістря на виступаючій частині розбитої пляшки темно зеленого кольору з етикеткою (виступ має П-подібну форму) дозволяє виключити можливість заподіяння колото-різаних ран зазначеним предметом. Наявність ріжучих країв на частинах обох пляшок, що подані на експертиз, не виключає можливості заподіяння ними і різаних ран обличчя та різаної рани грудної клітки і живота. Також, висновком судової медико-криміналістичної експертизи було встановлено, що на одязі потерпілої пошкоджень, крім дефектів на місці вилучених об'єктів імунологічного дослідження та слідів зношеності, не виявлено, тобто тілесні ушкодження не супроводжувались утворенням пошкоджень одягу. На передній поверхні футболки виявлені сліди множинних бризок крові, характер яких свідчить, що вони могли утворитись внаслідок множинних ударів по закривавленій поверхні обличчя та грудної клітки гострим предметом та при розмахуванні зазначеним предметом, на якому була кров, коли потерпіла перебувала у горизонтальному положенні та була повернута до підозрюваного передньою поверхнею тіла (т. 2, а.с. 136, 145-155).
Вищевказані висновки судових експертиз свідчать про характер застосованого до потерпілої ОСОБА_10 насильства, способу нанесення тілесних ушкоджень та локалізації нанесених ударів, використання в якості знаряддя злочину гострого ріжучого предмету (розбитої пляшки, уламка шиферу) та наслідків злочину у вигляді смерті.
Суд першої інстанції обґрунтовано послався на висновок судово-медичної експертизи обвинуваченого № 106 від 13 червня-08 липня 2015 року, який вказує, що в обвинуваченого було виявлено тілесні ушкодження: садна в ділянках другого та третього пальців лівої китиці та першого пальця правої китиці, які могли бути спричинені як від контактно-ковзаючої дії гострого краю твердого тупого предмета, можливо фрагменту шифера, так і від гострого ріжучого предмета, можливо фрагменту скла, і можуть відповідати терміну 5-6 діб до моменту освідування і відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.2 а.с.143-144).
Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи № 514 від 26 червня 2015 року, кров обвинуваченого, відноситься до групи В ізогемаглютиніном анти-А, за ізосерологічною системою АВО (т.2 а.с.197).
Відповідно до висновку експерта № 496 від 06 липня 2016 року, у плямі на відрізку марлі зі змивом з правої руки потерпілої була знайдена кров, яка може належати особі (особам) групи В з ізогемаглютиніном анти-А або групи АВ за ізосерологічною системою АВО, що не виключає можливості належності крові обвинуваченому (т.2 а.с.198-199).
Висновки вищевказаних експертиз повністю спростовують доводи обвинуваченого щодо його непричетності до вчиненого вбивства потерпілої ОСОБА_10 і прямо вказують на нього як на особу, яка вчинила цей злочин.
Крім того, не заслуговують на увагу доводи обвинуваченого про те, що він в силу своїх психічно-розумових вад та внаслідок психічного захворювання оговорив себе.
Так, згідно з даними висновку судово-психіатричної експертизи № 215 від 01 липня 2015 року та висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 199/2016 від 23 червня 2016 року, яка проводилася за клопотанням захисника, згідно яких обвинувачений психічними розладами не страждає і не страждав на період, що відноситься до інкримінованих йому протиправних дій перебував у стані і перебуває на даний час, при якому здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування заходів медичного характеру не потребує (т.3 а.с. 23-29, 134-143);
Відповідно до даних висновку стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 93 від 08 вересня 2020 року, яка призначалася судом за клопотанням захисника та обвинуваченого під час судового розгляду і проводилася спеціалістами Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні, згідно якого: на час проведення експертизи обвинувачений психічною хворобою не страждає, виявляє органічний розлад особистості та поведінки з емоційно-вольовим порушеннями, незначним інтелектуально-мнестичним зниженням та симулятивною поведінкою, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій, обвинувачений хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, виявляв органічний розлад особистості та поведінки з емоційно-вольовим порушенням, незначним інтелектуально-мнестичним зниженням міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом обвинувачений застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Враховуючи рівень і особливості розумового розвитку Ящевський міг правильно розуміти значення своїх конкретних дій та їх наслідки. Ящевському притаманне інтелектуально-мнестичне зниження органічного типу, але без ознак враженої розумової відсталості, а також органічне зниження особистості. Унаслідок підвищення асенізації, втомлюваності психічних процесів, у Ящевського, можуть посилюватися дратівливість та імпульсивність поведінки (т.7 а.с. 20-25).
Апеляційним розглядом встановлено, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, обставину, що обтяжує покарання, відсутність пом'якшуючих обставин, та дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкцій ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 152, пп.2,4,10 ч.2 ст. 115 КК України, у виді довічного позбавлення волі.
Колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_8 у виді довічного позбавлення волі відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання, оскільки враховуючи винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, передбаченого пп.2,4,10 ч.2 ст. 115 КК України та враховуючи дані, які характеризують обвинуваченого, останній становить підвищену небезпеку для суспільства і його виправлення неможливо шляхом застосування покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Окрім цього, під час апеляційного розгляду колегією суддів не виявлено даних які б давали підстави вважати, що в кримінальному провадженні допускалися істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування судового рішення, та які б перешкоджали чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2022 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5