Справа № 349/255/21
Провадження № 22-ц/4808/315/22
Головуючий у 1 інстанції Гаврилюк О. О.
Суддя-доповідач Василишин
12 травня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Василишин Л.В.
суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д.
секретаря Мельник О.В.
за участю представника апелянта Рокетської С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Рогатинського районного суду від 18 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Гаврилюк О.О. в м. Рогатин, у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В лютому 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 21 грудня 2012 року відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач своєчасно не вносив кошти на погашення кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість.
14 січня 2019 року сторони підписали додаткову угоду, відповідно до умов якої банк здійснює анулювання частини заборгованості, яка зазначена в п. 1.2 додаткової угоди, якщо клієнт здійснить платежі в розмірі та в строки, вказані в п. 1.5.1 додаткової угоди. Строк повернення кредиту визначений в п. 1.3 додаткової угоди.
Відповідно до п. 1.6 додаткової угоди, ця угода згідно ст. 212 ЦК України укладалася під відкладальну обставину, а саме: у разі належного виконання клієнтом зобов'язань, передбачених договором та п. 1.5 угоди, вступають в дію умови про прощення заборгованості, визначені п. 1.2 угоди, та умова про зміну процентної ставки, передбачена п. 1.4 угоди. Пунктом 1.6.1 угоди встановлено, що в разі прострочення виконання клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених п. 1.5.2 угоди та/або будь-якого із зобов'язань, передбачених договором, на 31 день, умова про прощення частини заборгованості, передбачена п. 1.2, та умова про зміну процентної ставки, передбачена п. 1.4 угоди, не застосовується.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та додатковою угодою належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 04 січня 2021 року утворилася заборгованість в розмірі 121 571,30 грн, з яких 3 286,70 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 118 284,60 грн - заборгованість за пенею.
Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та судовий збір в розмірі 2 270 грн.
Заочним рішенням Рогатинського районного суду від 18 березня 2021 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 21 грудня 2012 року та додатковою угодою до договору № SAMDN52000075695227 від 14 січня 2019 року станом на 04 січня 2021 року - 3 286,70 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом та 3 286,70 грн заборгованості за пенею, всього на загальну суму 6 573,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2 270 грн.
АТ КБ «ПриватБанк» на рішення суду в частині відмови в задоволенні позову подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема апелянт зазначає, що з метою створення сприятливих умов для погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором б/н від 21 грудня 2012 року, сторонами 14 січня 2019 року укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої банк здійснює анулювання частини заборгованості, яка зазначена в п. 1.2 додаткової угоди, якщо клієнт здійснить платежі в розмірі та в строки, вказані в п. 1.5.1 додаткової угоди. Строк повернення кредиту визначений в п. 1.3 додаткової угоди. Отже, підписавши додаткову угоду, сторони узгодили суму наявного боргу, а також внесли зміни до кредитного договору, що сторонами не заперечувалося. Відповідач ознайомився з умовами, за яких можливе настання відкладальної обставини щодо прощення частини боргу, а також підписав графік погашення кредиту, однак вказані умови належним чином не виконував, у зв'язку з чим прощення боргу не відбулося. Факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань підтверджується випискою по рахунку, а також розрахунком заборгованості, які відповідачем не спростовано. Ухвалюючи рішення в частині відмови в задоволенні позову, суд зазначені обставини до уваги не взяв, що призвело до неправильного вирішення спору.
З цих підставапелянт просить рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволити, в іншій частині рішення залишити без змін.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України не скористався.
У засіданні апеляційного суду представник апелянта скаргу підтримала, просила її задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.
Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21 грудня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якої останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 5).
14 січня 2019 року сторони підписали додаткову угоду до договору № SAMDN52000075695227, в п. 1.1 якої погодили, що сума заборгованості, що виникла в період з дати укладення договору до дати підписання цієї угоди складає 142 903,37 грн.
В п. 1.2 угоди передбачено, що банк здійснює прощення (анулювання) частини заборгованості, що виникла в період з дати надання клієнтові кредиту, а саме здійснює прощення: відсотків на 3 286,70 грн, комісії на 0 грн, пені на 109 979,13 грн, штрафу на 6 334,13 грн.
Пунктом 1.3 угоди визначено строк повернення кредиту до 25 липня 2019 року.
Згідно п. 1.4 угоди відсоткова ставка за кредитом становить 0,01%.
В п. 1.5 угоди сторони погодили, що клієнт зобов'язується здійснювати погашення кредиту шляхом здійснення платежів на картку № НОМЕР_1 у такому порядку: клієнт зобов'язується здійснити платіж на погашення заборгованості по договору у розмірі не менше 3 500 грн у строк не пізніше 26 лютого 2019 року (п. 1.5.1); подальше погашення заборгованості здійснюється клієнтом шляхом здійснення платежів у розмірі 3 300,56 грн до 25 числа місяця протягом 6 місяців. Розмір останнього щомісячного платежу складає 3 300,61 грн (п. 1.5.2).
Відповідно до п. 1.6 угоди, ця угода згідно ст. 212 ЦК України укладається під відкладальну обставину, а саме: у разі належного виконання клієнтом зобов'язань, передбачених договором та п. 1.5 угоди, вступають в дію умови про прощення заборгованості, визначені п. 1.2 угоди, та умова про зміну процентної ставки, передбачена п. 1.4 угоди.
В п. 1.6.1 угоди сторони погодили, що в разі прострочення виконання клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених п. 1.5.2 угоди та/або будь-якого із зобов'язань, передбачених договором, на 31 день, умова про прощення частини заборгованості, передбачена п. 1.2, та умова про зміну відсоткової ставки, передбачена п.1.4 угоди не застосовується (а.с. 6-7).
Згідно наданого позивачем розрахунку, у відповідача наявна заборгованість за договором № SAMDN52000075695227 від 14 січня 2019 року, яка станом на 04 січня 2021 року становить 121 571,30 грн, з яких 3 286,70 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 118 284,60 грн - заборгованість за пенею (а.с. 4).
Частково задовольняючи позов АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неналежно виконував взяті на себе договірні зобов'язання, а тому позовні вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитом та пенею є обґрунтованими. При цьому, суд взяв до уваги ту обставину, що розмір пені значно перевищує розмір збитків та дійшов висновку, що розмір пені слід зменшити до розміру збитків в сумі 3 286,70 грн. Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 286,70 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом та 3 286,70 грн заборгованості за пенею, а всього 6 573,40 грн.
Однак, погодитися з таким висновком суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за пенею та загальної суми заборгованості не можна, враховуючи наступне.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Встановлено, що 14 січня 2019 року ОСОБА_1 було підписано додаткову угоду до договору № SAMDN52000075695227, за умовами якої сторони, з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, погодили суму заборгованості, визначили строк та порядок виконання кредитного договору.
Верховний Суд в постанові від 27 травня 2020 року у справі № 199/4115/16-ц вказав, що угода про реструктуризацію заборгованості є самостійним зобов'язанням між сторонами, направленим на реструктуризацію фіксованої суми заборгованості за кредитним договором і обов'язок виконання якого передбачений статтями 526, 1049 ЦК України.
Додатковою угодою від 14 січня 2019 року сторони погодили, що сума заборгованості за кредитним договором складає 142 903,37 грн (п. 1.1 угоди). В угоді не зазначено з чого складається вказана сума заборгованості. Разом з тим, в п. 1.2 угоди сторони визначили, що банк здійснює прощення (анулювання) частини заборгованості, що виникла в період з дати надання клієнтові кредиту, а саме здійснює прощення: відсотків на 3 286,70 грн, комісії на 0 грн, пені на 109 979,13 грн, штрафу на 6 334,13 грн.
Отже, підписавши додаткову угоду, ОСОБА_1 визнав, що у нього наявна заборгованість по відсотках в розмірі 3 286,70 грн, заборгованість по пені в розмірі 109 979,13 грн, а також йому нараховано штраф в розмірі 6 334,13 грн.
Згідно з п. 1.6.1 угоди в разі прострочення виконання клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених п. 1.5.2 угоди та/або будь-якого із зобов'язань, передбачених договором, на 31 день, умова про прощення частини заборгованості, передбачена п. 1.2, та умова про зміну відсоткової ставки, передбачена п. 1.4 угоди не застосовується.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач неналежно виконував умови додаткової угоди від 14 січня 2019 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 3 286,70 грн.
Рішення суду в зазначеній частині сторонами не оскаржується, а тому в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Переглядаючи спір в частині відмови в задоволенні позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.
Частиною 3 ст. 551 ЦПК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру пені до розміру збитків в сумі 3 286,70 грн з посиланням на те, що розмір пені значно перевищує розмір збитків, оскільки пеня, яку просить стягнути позивач, входить до складу заборгованості, яка в додатковій угоді від 14 січня 2019 року визнана відповідачем, з приводу якої відповідач не висловлював жодних заперечень та обов'язок погашення якої випливає зі змісту п. 1.6.1 додаткової угоди.
При цьому, колегія суддів вважає, що заявляючи вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за пенею в розмірі 118 284,60 грн, позивач не обґрунтував вказаний розмір заборгованості. Ставка пені за порушення строків розрахунків (0,24), яка вказана в розрахунку заборгованості, не передбачена ні анкетою-заявою від 21 грудня 2012 року, ні умовами додаткової угоди від 14 січня 2019 року. Тому колегія суддів приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за пенею в розмірі 109 979,13 грн - сума, яку визнав відповідач, підписуючи додаткову угоду від 14 січня 2019 року.
Отже, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за пенею та загальної суми заборгованості слід змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача 109 979,13 грн заборгованості за пенею, всього на загальну суму 113 265,83 грн (3 286,70 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом + 109 979,13 грн заборгованості за пенею).
Рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору слід залишити без змін.
Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст. 374, 376, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволити частково.
Заочне рішення Рогатинського районного суду від 18 березня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за пенею та загальної суми заборгованості змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) 109 979,13 грн заборгованості за пенею, всього на загальну суму 113 265,83 грн (3 286,70 грн + 109 979,13 грн).
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 травня 2022 року.
Суддя-доповідач: Василишин Л.В.
Судді: Максюта І.О.
Фединяк В.Д.