Справа № 344/2683/22
Провадження № 22-ц/4808/628/22
Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В.
Суддя-доповідач Девляшевський
16 травня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,
суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду, постановлену головуючим суддею Шамотайлом О.В. 23 лютого 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей,
В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на її користь на утримання двох неповнолітніх дітей, в розмірі 1/3 з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2022 року у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 відмовлено з підстав порушення вимог статті 163 ЦПК України щодо форми та змісту заяви.
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вказує, що приписами частини 3 статті 163 ЦПК України від заявника не вимагається подавати до суду примірник відповідної заяви з додатками для боржника. Також при обранні способу стягнення аліментів в частці від заробітку стягувач не повинен подавати докази про офіційне працевлаштування боржника. Так, статтею 195 СК України визначено, що розрахунок аліментів, присуджених у частці від доходу не працевлаштованому боржнику, здійснюється, виходячи з середньої заробітної плати для відповідної місцевості, що спростовує відповідні доводи суду про неможливість визначення частки стягуваних аліментів. Отже, на думку апелянта, наявність або відсутність обставини офіційного працевлаштування боржника жодним чином не впливає на обрання стягувачем способу стягнення аліментів.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно положень статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши законність ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку про скасування судового рішення з огляду на наступне.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у видачі судового наказу належить відмовити, оскільки стягувачем у вимозі ставиться питання про стягнення аліментів у частці від заробітку платника, проте не надано доказів його офіційного працевлаштування, а також не додано копію заяви про видачу судового наказу з долученими до нього документами, що є порушенням статті 163 ЦПК України.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на її користь на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дати реєстрації заяви у суді і до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст. 163 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Отже, виходячи з аналізу п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, закон не вимагає від заявника додавати до заяви про видачу судового наказу її копії разом з доданими до неї документами.
Зазначення в оскаржуваній ухвалі, що не надання заявником копії заяви та додатків до неї унеможливлює виконання судом вимог ст. 169 ЦПК України, якою визначено, що після видачі судового наказу суд надсилає його копію боржникові одночасно з копією заяви стягувача про видачу судового наказу, не свідчить про те, що заявник не дотримався вимог ст. 163 ЦПК України, якою визначено вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу. Стаття 169 ЦПК України не покладає на стягувача обов'язку з надання копії заяви з додатками.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Пунктами 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано: якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ненадання доказів офіційного працевлаштування боржника є підставою для відмови у видачі судового наказу, оскільки зі змісту норм ст. 181 СК України вбачається, що спосіб стягнення аліментів не залежить від наявності офіційного працевлаштування боржника, а визначається судом за вибором того з батьків, хто звертається до суду з позовом (із заявою) про стягнення аліментів.
Навіть якщо платник аліментів не має працевлаштування, то аліменти для нього будуть розраховуватися державним або ж приватним виконавцем виходячи з середньої заробітної плати для області, в якій проживає боржник.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що подана ОСОБА_1 заява про видачу судового наказу відповідає вимогам ст. 163 ЦПК України.
Ураховуючи викладене, ухвалу про відмову у видачі судового наказу судом постановлено з порушенням норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 374, 379, 381- 384, 389, 390 ЦПК України ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2022 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: І.В. Бойчук
О.О. Томин