Справа № 405/1560/22
1-в/405/182/22
06 травня 2022 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кропивницький клопотання засудженого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Михайлівка Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого; раніше судимого:
?05.06.1998 Михайлівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст. 140, ч.2 ст. 215-3, ст. 42 КК України до 02 років позбавлення волі, з конфіскацією Ѕ частини особистого майна. Звільнений 23.03.2000 по відбуттю строку покарання;
?15.08.2001 Михайлівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст. 81, ст. 44; ст. 45 КК України до 01 року 06 місяців позбавлення волі, з іспитовим строком на 01 рік;
?14.10.2002 Михайлівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ст. 71 КК України до 03 років позбавлення волі. Звільнений 23.07.2004 на підставі ст. 81 КК України умовно - достроково на 04 місяці 21 день;
?15.02.2007 Михайлівським районним судом Запорізької області за ч.1 ст. 309, ст.75 КК України до 01 року позбавлення волі, з іспитовим строком на 01 рік;
?17.03.2009 Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст. 309, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 70, ст. 71 КК України до 02 років 02 місяців позбавлення волі. Звільнений 22.11.2010 по відбуттю строку покарання;
?12.07.2012 Михайлівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст. 309; ст. 75 КК України до 02 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 02 роки;
?10.02.2014 Михайлівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст. 309, ст. 75 КК України до 03 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 02 роки;
?12.10.2017 Михайлівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст. 185, ст. 75 КК України до 03 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 03 роки. Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 10.01.2020 скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено засудженого для відбування призначеного покарання за ч.3 ст. 185 КК України у вигляді 03 років позбавлення волі, -
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
встановив:
засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України.
Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на недоведеність засудженим поведінкою та ставленням до праці свого виправлення на протязі всього часу відбування покарання.
Засуджений в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду клопотання повідомлений завчасно та належним чином, надав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання своє підтримав та просив його задовольнити (а.с. 14). Представник ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)» в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду клопотання повідомлений завчасно та належним чином, надав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, залишив вирішення клопотання засудженого ОСОБА_5 про його умовно-дострокове звільнення на розсуд суду ( а.с. 13). Клопотань про відкладення судового розгляду до суду не надходило, що відповідно до вимог ч.5 ст.539 КПК України не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та матеріали особової справи засудженого ОСОБА_5 за № 77-Б-22, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно положень ч.2 ст.81, п.1 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин.
В силу положень частини 2 зазначеної статті головною умовою прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
В судовому засідання встановлено, що вироком Михайлівського районного суду Запорізької області від 12.10.2017 ОСОБА_5 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 03 роки, з іспитовим строком на 3 роки. Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 10.01.2020 року ОСОБА_5 вважати засудженим до 03 років позбавлення волі (а.о.с. 5-11, Т.1 ч.1).
Початок строку покарання - 12.02.2020, кінець строку - 12.02.2023. На момент розгляду клопотання засуджений відбув 02 роки 02 місяці 24 дні строку покарання, призначеного судом за вчинення злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості. На момент розгляду клопотання залишилося до відбуття - 09 місяців 06 днів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 в місцях позбавлення волі перебуває з 12.02.2020 року. За час перебування в ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» порушень встановленого режиму утримання не допускав. Заохочень не мав. З 08.02.2021 відбував покарання в державній установі «Оріхівська виправна колонія (№ 88)». За час перебування в установі порушень встановленого порядку відбування покарання не допускав. Заохочень не мав. З 16.03.2022 відбуває покарання в ДУ «Кропивницька виправна колонія (№6)». За час відбування покарання в установі порушень встановленого порядку відбування покарання не допускав. Заохочень не має. Стосовно скоєного злочину розкаюється, але робить це з метою отримати поблажливість. Міру покарання призначену судом вважає надто суворою. Підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику на свою адресу. Підтримує стосунки із засудженими різної спрямованості. Правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом дотримується не завжди. Намагається утримувати у чистоті та порядку спальне місце та при ліжкову тумбочку, не завжди має охайний зовнішній вигляд. Не приділяє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користується, здійснення за ними належного догляду, використання їх тільки за призначенням. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не сумлінно через особисту неорганізованість. Намагається виконувати роботи із самообслуговування, але достатніх навичок для самостійного їх виконання не має. До виконання робіт з благоустрою установи ставиться безвідповідально, перекладає їх виконання на інших засуджених. Участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, не бере. Участь у роботі самодіяльних організацій не приймає, соціально корисну активність не проявляє. Не бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу, так, як не вбачає в цьому суспільної необхідності та особистої користі. Підтримує зв'язки з рідними шляхом телефонних розмов. Згідно вироку суду має позов на суму 197 гривень 74 коп. Виконавчі листи до установи не надходили. Засуджений під час відбування покарання на профілактичному обліку установи не перебуває.
Відповідно до оцінки вчинення повторного кримінального правопорушення засуджений має «середній рівень» (а.п. 9).
З особової справи засудженого ОСОБА_5 вбачається, що на засіданні адміністративної комісії ДУ Оріхівська ВК (№88) розглядалося питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання ст. 81 КК України по відбуттю 2/3 частини строку покарання, де ОСОБА_5 було відмовлено в застосуванні ст.81 КК України, як такому, що не став на шлях виправлення (протокол № 09 від 18.02.2022).
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» під час розгляду питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання суд ретельно з'ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Однак, клопотання засудженого ОСОБА_5 та матеріали особової справи останнього за № 77-Б-22 не містять відомостей про те, що засуджений приймає активну участь у суспільному житті в установі виконання покарань та сумлінно виконує громадські доручення у процесі відбування покарання, прагне своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин, що свідчить про те, що останній на шлях виправлення не став.
Відповідно до ч.1 ст. 118 КВК України засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Адміністрація зобов'язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.
Згідно наданих суду довідок засуджений ОСОБА_7 згідно п. 5 ст. 118 КВК України залучався до двохгодинних відпрацювань без оплати праці по благоустрою місць позбавлення волі та за весь час відбування покарання відпрацював всього 2 години (а.п. 11).
При оцінці поведінки засудженого, суд виходить з того, що сумлінна поведінка, як передумова умовно-дострокового звільнення, - це не тільки пасивна форма поведінки засудженого під час відбування покарання, яка полягає у стримуванні від порушень режиму, порушень правил внутрішнього розпорядку, вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, азартних ігор, неухильне додержання загальноприйнятих норм і правил поведінки, а й активна участь у суспільному житті та сумлінне виконання громадських доручень у процесі відбування покарання, підвищення свого загальноосвітнього рівня, прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин, тощо.
Так, суд відмічає, що пасивна поведінка засудженого не засвідчує виправлення та перевиховання останнього. ОСОБА_5 хоча й не допускав порушення режиму, однак його пасивна поведінка не була позитивним прикладом для інших засуджених.
З урахуванням сукупності викладених обставин, суд вважає, що засуджений, який раніше відбував покарання у виді позбавлення волі за умисні злочини і до погашення або зняття судимості знову вчинив умисний злочин, за який його було засуджено до позбавлення волі, відбув половину строку покарання, призначеного йому судом, за вчинення умисного тяжкого злочину, не має позитивного ставлення до праці та його поведінка, як процес виправлення та перевиховання, не є взірцевою.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КВК України виправлення засудженого процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
За таких обставин, судом не встановлено необхідних та достатніх підстав для застосування до засудженого ОСОБА_5 положень ст. 81 КК України, а отже, в задоволенні клопотання останнього слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 336, 369, 537, 539 КПК України, суд -
постановив:
в задоволенні клопотання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.
Копію ухвали суду направити до Державної установи «Кропивницька виправна колонія (№6)» для відома та вручення засудженому ОСОБА_5 .
Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 7 днів із дня проголошення, а засудженим в той самий строк з моменту вручення копії ухвали суду.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда ОСОБА_8