Справа № 344/16230/21
Провадження № 2/344/893/22
10 травня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді Бабій О.М.,
секретарів Підхомної Н.М.,
за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича та державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керніцький Андрій Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
ОСОБА_1 звернулась в суд із зазначеним позовом, у якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 03 листопада 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрований за № 6594, про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вчинення виконавчого напису та звернення його до примусового виконання є неправомірним. Оскільки, 11.07.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитну угоду №IFIWG 100000239 про надання непоновлюваної кредитної лінії в розмірі 28 000 доларів США на купівлю квартири, а також в розмірі 7 875, 00 дол. США на сплату страхових платежів, з терміном повернення не пізніше 11.07. 2032 року (п.7.1 Договору). З метою забезпечення зобов'язань позичальника за вказаним Кредитним зговором між позивачкою та відповідачем 16.07.2007 року укладено Договір іпотеки, предметом якого є двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 . Зазначила, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності суми, що підлягає стягненню, суму обчислено за 11 років, що перевищує визначений законом строк в три роки. Між сторонами існує спір, який перебуває на розгляді в Івано-Франківському міському суді про звернення стягнення на предмет іпотеки на те ж нерухоме майно, за тим ж кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору. ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості у березні 2009 року, таким чином строк виконання зобов'язання було змінено в односторонньому порядку, а тому на підставі ст. 1050 ЦК України відсутні правові підстави для продовження нарахування штрафів та пені, що передбачені кредитним договором. Тому розмір заборгованості визначений в виконавчому написі не є безспірним.
У строк встановлений судом представник відповідача відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Від третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича на виконання ухвали суду надійшли належним чином завірені копії виконавчого напису, а також документів на підставі яких його було вчинено. Пояснень щодо позову відповідно до ст. 181 ЦПК України суду не надано.
Пояснень третьої особи державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керніцького А. В. а щодо позову відповідно до ст. 181 ЦПК України суду не надано.
Позивач та її представник на підготовчому судовому засіданні позов пітримали з підстав, зазначених в ньому. В подальшому в позивач та її представник у судове засідання не з'явились, подала до суду заяву в якій просила розгляд справи здійснювати без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечила, просила позов задоволити.
Представником позивачки адвокатом Бобик Ю.І. подано суду додаткові пояснення, за змістом яких заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу в розмірі 6000 гривень.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
11.07.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитну угоду №IFIWG 100000239 про надання не поновлюваної кредитної лінії в розмірі 28 000 доларів США на купівлю квартири, а також в розмірі 7 875, 00 дол. США на сплату страхових платежів, з терміном повернення не пізніше 11.07. 2032 року (п.7.1 Договору).
16.07.2007 року між сторонами з метою забезпечення зобов'язань позичальника за вказаним Кредитним укладено Договір іпотеки, предметом якого є двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 .
03 листопада 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем вчинено виконавчий напис № 6594, про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 . В виконавчому написі вказано, що майно було передано в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №IFIWG 100000239 від 11.07.2007 року.
Сума заборгованості - 109108 доларів США, що за курсом НБУ від 27.08.2018 року складає 3038659,75 гривень, та складається з: 28998,05 доларів США заборгованість за тілом кредиту, 42832,83 доларів США заборгованість за відсотками, 6402,64 доларів США заборгованість з комісії, 30874,55 доларів США заборгованість з пені. Вказано, що строк за який проводиться стягнення 4065 днів, за період з 11.07.2007 року по 27.08.2018 року.
27.09.2021 року постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську ПЗМ МЮ Керніцьким А.В. за заявою представника відповідача було відкрито виконавче провадження № 66938276 про примусове виконання виконавчого напису №6594 від 03.11.2018.
16 липня 2009 року Івано-Франківським міським судом відкрито провадження у справі за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, справа №2-3766/2009 року (0907/2-272/2011).
Вказана справа перебуває на розгляді, а також на розгляді в Івано-Франківському міському суді перебуває справа №344/7997/16-ц за позовом ПАТ "Приватбанк", до ОСОБА_1 .
Також позивачем подано до суду зустрічний позов про визнання недійсним кредитного договору №IFIWG100000239 від 11.07.2007 та договору іпотеки, який також перебуває на розгляді на даний час.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
В ст. 88 Закону України «Про нотаріат» вказано, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права сформульованому у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 84цс19) для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безпосередньо в виконавчому написі вказано, що розмір заборгованості складається з складається з: 28998,05 доларів США заборгованість за тілом кредиту, 42832,83 доларів США заборгованість за відсотками, 6402,64 доларів США заборгованість з комісії, 30874,55 доларів США заборгованість з пені. В свою чергу з матеріалів справи вбачається, що банк звернувся до суду ще в 2009 році, в свою чергу з заяви поданої приватному нотаріусу вбачається, що заборгованість за відсотками і пенею нараховано станом на 18.10.2018 року.
Однак позивачем заперечено заборгованість та вказано в позові, що вона не є безспірною.
Суд погоджується з аргументом позивачки про те, що в зв'язку з зверненням до суду з позовом банком змінено строк виконання зобов'язання в одностроньому порядку.
Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Відповідачем не доведено правових підстав для нарахування відсотків, штрафу та пені. Не надано відзив на позов, не спростовано доводів позивачки в цій частині.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.
У даному випадку факт безспірності заборгованості спростовано позивачкою, між сторонами існують спори щодо стягнення заборгованості та визнання кредитного договору недійсним, позивач заперечує факт підписання договору, заперечує розмір та склад заборгованості.
Велика палата Верховного суду в своїй постанові від 04 липня 2018 року (справа № 310/11534/13-ц) також зазначила, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Таким чином із наданих суду документів не встановлено що за період стягнення заборгованості, борг позивачки кредитному договору становив саме ту суму, яка запропонована нотаріусом до стягнення у виконавчому написі.
У відповідності до ст. 285 ЦК України загальна позовна давність встановлюється три роки.
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Отже, нотаріус не може вчиняти виконавчий напис після спливу більше трьох років та не переконавшись у безспірності заборгованості.
В свою чергу безпосередньо в оскаржуваному виконавчому написі вказано, що заборгованість стягується за період з 11.07.2007 року по 27.08.2018 року, тобто понад трьох річний строк.
В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже обов'язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.
В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов'язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов'язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.
Отже співвідношення строку користування кредитом та розмір вимоги з урахуванням наявності іншого спору щодо порушення зобов'язання в іншій частині вказує на не надання суду доказу щодо обґрунтування вимоги на час звернення до нотаріуса та на час вирішення спору. Так само у виконавчому написі відсутнє зазначення суми заборгованості за її видами із визначенням періодів і строків її формування та нарахування.
Отже за змістом рішення Верховного Суду у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 84цс19) на відповідача покладено обов'язок спростувати доводи позивача про те, що заборгованість не була безспірною.
Тому, відповідач зобов'язаний спростувати аргументи позивача про те, що розрахунок заборгованості, її склад та період нарахування є оспорюваними.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
В постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 137/1666/16-ц вказано, що для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Суд взагалі не надав жодної оцінки документам на підтвердження безспірності заборгованості, не перевірив факт надання стягувачем нотаріусу всіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, не перевірив дотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису всіх вищезазначених вимог закону. Більш того, в матеріалах справи узагалі відсутній примірник кредитного договору, а суд не встановив, на яку суму, строк та на яких умовах його було видано.
Отже відповідно до ст. 81 ЦПК України та змісту постанови Великої Палати Верховного Суду в справі № 137/1666/16-ц позивачу та відповідачу належить довести перед судом оцінку документів на підтвердження безспірності заборгованості, факт надання стягувачем нотаріусу всіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, дотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису всіх вимог закону, суму, строк, умови отримання позики.
Оскільки відповідачем не спростовано позов тому він підлягає задоволенню.
Відповідач не подав суду доказів на спростування доказів позивача.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому понесені позивачем витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 гривень, судового збору за подання заяви про забезпечення в розмірі 454 гривні, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Разом з тим ч. 3 ст. 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В ст. 15 ЦПК України вказано, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Матеріалами справи встановлено, що представником ОСОБА_1 у суді був адвокат Бобик Юрій Ігорович. Представництво інтересів здійснював на підставі договору про надання правової допомоги від 09.12.2021 року. Додатковою угодою №2 до договору встановлено розмір гонорару адвоката в сумі 6000 гривень.
Згідно фіскального чеку з системи Checkbox ОСОБА_1 сплачено за послуги з надання правової допомоги у справі 344/16230/21 04.02.2022 року 6000 гривень. Інших актів, квитанцій, станом на закінчення розгляду справи сторонами не підписано, представником не надано.
Понесення позивачкою витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. підтверджується: договором та квитанцією (фіскальним чеком).
Тому вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки в повному обсязі.
На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 12, 13, 15, 16, 524, Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 259, 263, 268, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича та державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керніцький Андрій Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 03 листопада 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрований за № 6594, про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 .
Стягнути із акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», місцезнаходження якого: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м.Дніпро код ЄДРПОУ - 14360570, на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , судовий збір за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 гривень заяви про забезпечення позову в розмірі 454 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бабій О.М.
Повний текст рішення складено та підписано 13 травня 2022 року.