Справа № 215/1568/22
1-кп/215/532/22
16 травня 2022 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 ч. 1 КК України,
Під час досудовою розслідування ухвалою від 27.04.2022 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, ОСОБА_4 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 17.05.2022 р..
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обвинувачений заперечує проти клопотання прокурора, впливати на свідка він не може, так як він є працівником поліції, а переховуватися не бажає.
Захисник ОСОБА_5 заперечує проти клопотання прокурора, так як клопотання не обґрунтоване, не підтверджено доказами, ризики є припущеннями прокурора.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, ухвалу суду від 27.04.2022 р. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, виходячи з наступного.
Дійсно, згідно ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведене, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з'ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Стороною обвинувачення доведено підстави, що свідчать про наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.
Тобто, оскільки обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженні строку дії тримання під вартою, а також прокурор у своєму клопотанні, не змінилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, так як він судимий, обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі від 4 до 8 років, не працює, неодружений, за місцем реєстрації не проживає, у відношенні нього в Тернівському районному суду м. Кривого Рогу, перебуває на розгляді кримінальне провадження за ст. 162 ч. 1 КК України, тому він може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вказані ризики, на які посилався слідчий суддя при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженні його дії, та посилається прокурор у клопотанні, продовжують існувати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315 КПК України, суд, -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по 14.07.2022 р..
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії.
Суддя: