Справа № 194/342/22
Номер провадження 1-кп/194/29/22
16 травня 2022 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 січня 2022 року за № 12022041370000096 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алзамай Іркутської області, громадянина України, з технічною освітою, одруженого, маючого малолітню дитину, 2014 року народження, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 309 КК України,
В провадженні Тернівського міського суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 309 КК України, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 січня 2022 року за № 12022041370000096.
Прокурор у судовому засіданні заявив та надав суду клопотання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що на даний час строк дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу спливає, однак ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не відпали. Також просив суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Обвинувачений ОСОБА_4 просив суд змінити йому запобіжний захід на більш м'який ніж тримання під вартою, посилаючись на те, що злочин передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України він не вчиняв.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора заперечував та просив змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на більш м'який, посилаючись на те, що в клопотанні прокурора є недоліки, що унеможливлюють розгляд даного клопотання. Окрім того, у ОСОБА_4 є міцні соціальні зв'язки, він не здійснював тиску на потерпілого ОСОБА_6 , який суду показав, що злочин обвинувачений відносно нього не вчиняв.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Також судом враховано, що тяжкість обвинувачення також може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк» проти України).
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім цього, судом враховано, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року). Суд вважає виправданим продовження тримання під вартою.
Вирішуючи питання про наявність підстав для запобіжного заходу, суд виходить з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину з застосуванням насильства, який є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі, стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення. При цьому, обвинувачений не має офіційного джерела доходу, одружений, раніше не судимий. Однак, суд вважає, що у обвинуваченого не знаходиться на утриманні його малолітня дитина, оскільки він не має джерела доходів.
Також суд враховує тяжкість покарання, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому та стан алкогольного сп'яніння згідно пред'явленого обвинувачення, а також те, що обвинувачений знає свідка ОСОБА_7 , внаслідок чого може впливати на нього, свідчить про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є доведеними, вони не зменшились, та не зникли, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою. Водночас наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні та ґрунтується на припущеннях.
При цьому суд враховує, що у судовому засіданні жоден свідок не був ще допитаний та жоден доказ не був досліджений, окрім допиту потерпілого.
Отже, суд вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, його слід утримувати під вартою, оскільки, наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ст.177 КПК України не відпали.
Крім того, суд не ігнорує аргументи, які наводяться захисником, що обвинувачений раніше не судимий, одружений, має дитину, а тому має соціальні зв'язки, проте в даному конкретному випадку, суд оцінюючи вищевказані обставини, приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, у зв'язку з чим, клопотання захисника щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який задоволенню не підлягає.
При цьому, суд вважає що продовження обвинуваченим строку тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують ризики справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Таким чином, виходячи з діючих норм кримінально-процесуального кодексу України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити строк тримання під вартою.
Суд, також вважає, що з урахуванням п.5 ч.4 ст. 183 КПК України, та того, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, не визначати розмір застави.
Суд не бере до уваги посилання захисника про помилки зазначені в клопотанні прокурора з тих підстав, що прокурор усно підтвердив, що він просив продовжити запобіжний захід ОСОБА_4 вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 107, 110, 177, 183, 369, 371, 372 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23-59 години 14 липня 2022 року в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4».
Строк дії ухвали встановити до 14 липня 2022 р. включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_1