Справа № 318/2243/20
Провадження № 1-кп/206/110/22
16 травня 2022 року в залі суду у м. Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючий, суддя ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора Кам'янсько-Дніпровського відділу Василівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080260000455, відомості про яке внесені 14.09.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
На розгляді Самарського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження № 12020080260000455, відомості про яке внесені 14.09.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
13.05.2022 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання прокурора Кам'янсько-Дніпровського відділу Василівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080260000455, відомості про яке внесені 14.09.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 3 ст. 187 Кримінального кодексу України.
Прокурор вважає за доцільне продовження тримання обвинуваченого від вартою на 60 днів, оскільки на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час застосування даного запобіжного заходу, а саме залишаються актуальними ризики переховування обвинуваченого від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просили обрати запобіжний захід обвинуваченому, не пов'язаний з триманням під вартою.
Вислухавши думку прокурора, захисника, позицію обвинуваченого, суддя вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як вбачається з ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час розгляду питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.
Отже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 суддя враховує, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що ОСОБА_4 усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органів внутрішніх справ, прокуратури та суду. Окрім цього, ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, не одружений, не має стійких соціальних зв'язків, раніше судимий, що свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень та його не бажання стати на шлях виправлення, що вказує на можливість вчинення ним нових кримінальних правопорушень, у разі не продовження йому дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вказані обставини дають суду підстави стверджувати, що ризики, зазначені прокурором, як підстава для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, існують, обрання іншого, більш м'якого виду, суд вважає не доцільним і буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, а тому відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Отже суд вважає за недоцільне змінювати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки судом встановлено, що наведені прокурором ризики заслуговують на увагу, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 197, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України,
Клопотання прокурора задовольнити .
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 14 липня 2022 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1