Справа № 0426/11025/2012
Провадження № 6/0182/12/2022
Іменем України
16.05.2022 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої суддіБагрової А.Г.
за участю секретаря судового засідання Снєгульської В.М.
розглянувши в залі суду м. Нікополя заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строків пред'явлення виконавчого документу до виконання, -
ТОВ «ФК «Омега Фактор» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строків його пред'явлення до виконання.
В обґрунтування заяви посилається на те, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 21.10.2013 року у справі № 0426/11025/2012 частково задоволено позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
На виконанні Нікопольського ВДВС перебувало виконавче провадження № 51907044 з примусового виконання даного рішення, яке було завершено та повторно виконавчий лист по справі № 0426/11025/2012 до виконання не пред'являвся.
04.03.2020 року право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Омега Фактор» на підставі Договору про відступлення права вимоги № GL2N79737.
Враховуючи, що на даний час право вимоги заборгованості ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Омега Фактор», заявник просить замінити стягувача ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «ФК «Омега Фактор», видати дублікат виконавчого листа, який був втрачений, та поновити строк пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки заявник набув право вимоги до ОСОБА_1 лише 04.03.2020 року і строк пропущено з поважних підстав, які виникли не з вини правонаступника.
У судове засідання учасники не з'явилися.
ТОВ «ФК «Омега Фактор» у своїй заяві просило розглянути справу без їхньої участі (а.с.93).
ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_1 про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі (а.с.104,107,110,111). Жодних заяв, клопотань від них суду не надходило.
Від Нікопольського ВДВС надійшла заява про розгляд справи без участі їхнього представника (а.с.112).
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Згідно зі ст. 442 ЦПК України,у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
21.10.2013 року Нікопольським міськрайонним судом по справі № 0426/11025/2012 ухвалено рішення, яким частково задоволено позов ПАТ КБ «Надра» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість на загальну суму 210458,71 грн. та судові витрати у сумі 2104 грн. (а.с.86-88).
04.03.2020 року ПАТ КБ «Надра» своє право вимоги до ОСОБА_1 відступило ТОВ «ФК «Омега Фактор» за Договором про відступлення права вимоги № GL2N79737 (а.с.95-97).
Отже, враховуючи, що відповідно до договору № GL2N79737 від 04.03.2020 року статусу нового кредитора у відношенні ОСОБА_1 набуло ТОВ «ФК «Омега Фактор», суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви в частині заміни сторони виконавчого провадження.
Щодо вимоги про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд дійшов до наступного.
Пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час набрання рішенням законної сили) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
У пункті 1 частини 2 цієї статті зазначено, що строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
Тлумачення пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких не сплив на час набрання чинності Законом України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцевих та перехідних положень» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.
Згідно із пунктом 1 частиною 1 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Отже, в даному випадку слід виходити з необхідності дотримання трирічного строку пред'явлення виконавчих листів до виконання, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» 2016 року.
Згідно із частиною першою статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Тобто, якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, за результатами розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Рішення №0426/11025/2012 від 21.10.2013 року набрало законної сили 01.11.2013 року та з 02.11.2013 року почався строк пред'явлення його до виконання.
04.12.2013 року Нікопольським міськрайонним судом на адресу ПАТ КБ «Надра» направлена копія зазначеного заочного рішення та виконавчий лист по справі, які отримані адресатом 10.12.2013 року (а.с.89,90).
Згідно з результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП, на виконанні Нікопольського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження № 51907044, відкрите 10.08.2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «Надра». На даний час виконавче провадження завершено (а.с.98).
Суд приймає до уваги, що внаслідок укладання 04.03.2020 року Договору про відступлення права вимоги № GL2N79737 до заявника не надходив виконавчий лист по вказані справі, що унеможливлювало повторне звернення до виконавчої служби для примусового пред'явлення виконавчого документа для виконання (а.с.95-97).
Суду не надано доказів того, що виконавчі документи у виконавчому провадженні № 51907044 були повернуті стягувачу належним чином та отримано стягувачем. За таких обставин, слід виходити з того, що має місце втрата виконавчого документа, так як іншого не встановлено.
Втрата виконавчого документа є підставою для видачі дублікату виконавчого документа. Закон не покладає на стягувача обов'язку контролювати виконання, стягувач лише має звернутися до уповноважених державою на виконання судових рішень органів та осіб в порядку та строки, встановлені законом, а не контролювати хід виконання судового рішення.
Відповідно до п.17.4 Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) обмежується певними строками, які хоч чітко і не окреслюються законодавцем, але знову ж таки в рамках принципу, передбаченого п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» не є такими, що тривають безкінечно.
У той же час, законодавець дає змогу стягувачу звернутися до суду із заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання - відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Діюче законодавство не містить переліку обставин, що підлягають врахуванню судом при вирішенні питання поновлення пропущеного строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку має оцінити доводи, що наведені в обґрунтування заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, та зробити висновок щодо поважності чи не поважності причини пропуску строку.
Таким чином, основною підставою поновлення пропущеного строку є наявність поважних причин, пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до виконання.
У даному випадку причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання обумовлені втратою виконавчого документа не з вини стягувача, з огляду на що такі причини пропуску строку є поважними.
Згідно з ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997 року (п.40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».
Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1975 року, п.36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герін проти Франції» від 29.07.1998 року, п.37).
Суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст.129-1 Конституції України).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012).
За змістом визначеного статтею 18 ЦПК України імперативного припису судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно допуску до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуації, що суперечить принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язались поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі про Греції» (Hornsby v. Greece), рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Глоба проти України» №15729/07 від 5 липня 2012 року вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції серед іншого (inter alia) захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній із сторін. Відповідно виконанню судових рішень не можна перешкоджати, відмовляючи у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконує вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сукупність наявних у справі доказів свідчить про втрату оригіналу виконавчого листа, а тому враховуючи факт не виконання судового рішення, яке набрало законної сили, з 2013 року до теперішнього часу з причин, які не залежали від волі стягувача, видача дублікату виконавчого листв є виправданим та законним заходом, спрямованим на належне виконання рішення суду.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що є наявні підстави для поновлення строку та видачі дублікату виконавчого листа, оскільки необґрунтована відмова у цьому призвела б до порушення прав стягувача на виконання рішення суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.
Факт втрати виконавчого листа, та відсутність його пред'явлення повторно до органів виконавчої служби є достатньою правовою підставою для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання. Оригінал виконавчого листа втрачено, що унеможливлює виконання рішення суду, порушує принцип обов'язковості судових рішень та є підставою для видачі дубліката виконавчого документа.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги заяви ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» в частині поновлення строків для пред'явлення та видачу дубліката виконавчого документу підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 433,442, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор» - задовольнити.
Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор» (код ЄДРПОУ 42091357) у виконавчому листі по цивільній справі № 0426/11025/2012 (провадження № 2/0182/4201/2013) за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор» строк пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду від 21.10.2013 року по цивільній справі № 0426/11025/2012 (провадження № 2/0182/4201/2013) за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Видати дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 0426/11025/2012 (провадження № 2/0182/4201/2013) за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду (м. Кривий Ріг) протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвалу суду складено 16.05.2022 року.
Суддя: А. Г. Багрова