Номер провадження: 22-ц/813/6575/22
Справа № 522/2132/22
Головуючий у першій інстанції Науменко А.В.
Доповідач Заїкін А. П.
14.04.2022 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 522/2132/22
Номер провадження: 22-ц/813/6575/22
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),
- суддів - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідачі - 1) Одеська обласна організація політичної партії «Партія Шарія», 2) Політична партія «Партія Шарія»,
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору - Одеська районна територіальна виборча комісія Одеської області,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської обласної організації політичної партії «Партія Шарія», Політичної партії «Партія Шарія», третя особа,яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору - Одеська районна територіальна виборча комісія Одеської області, про визнання протиправним та скасування рішення Одеської обласної організація політичної партії, визнання протиправним та скасування рішення керівного органу політичної партії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Науменка А.В. 07 лютого 2022 року, про відмову у відкритті провадження у справі,
встановив:
2. Описова частина
2.1 Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Одеської обласної організації політичної партії «Партія Шарія» від 21 грудня 2021 року щодо відкликання ОСОБА_1 , як депутата Одеської міської ради VIIІ скликання від Політичної партії «Партія Шарія»; 2) визнати протиправним та скасувати рішення керівного органу Політичної партії «Партія Шарія» від 24.12.2021 року щодо відкликання депутата Одеської районної ради Нагаткіна Олега Миколайовича від Політичної партії «Партія Шарія», прийнятого на підставі протоколу Одеської обласної організації політичної партії «Партія Шарія» від 21 грудня 2021 року.
Позов обґрунтовано тим, що 21 грудня 2021 року відбулася конференція Одеської обласної організації політичної партії «Партія Шарія», на якій серед іншого розглядалось питання щодо відкликання депутата Одеської районної ради Одеської області за народною ініціативою місцевою організацією політичної партії - ОСОБА_1 , якого обрано депутатом від Одеської обласної організації Політичної партії «Партія Шарія». За результатами розгляду цього питання було вирішено внести пропозицію щодо відкликання депутата Одеської районної ради Одеської області за народною ініціативою, обраного від Одеської обласної організації політичної партії «Партія Шарія», - ОСОБА_1 за пунктами 2 та 5 ст. 37 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». При цьому, Одеською обласною організацією політичної партії «Партія Шарія» зазначене рішення було прийнято з численними порушеннями норм діючого законодавства, зокрема норм статей 37 - 41, 48 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».
На підставі оскаржуваного рішення конференції Одеської обласної організації політичної партії «Партія Шарія» від 21 грудня 2021 року, оформленого протоколом Одеської обласної організації ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «ПАРТІЯ ШАРІЯ» від 21.12.2021 року, політичною партією «Партія Шарія» було прийнято рішення № 2/ХІ позачергового XI з'їзду політичної партії «Партія Шарія» від 24 грудня 2021 року про відкликання депутата Одеської районної ради, обраного від Одеської обласної організації політичної партії «Партія Шарія», - ОСОБА_1 , на підставі пунктів 2 та 5 ст. 37 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Зазначене рішення також було прийнято з порушеннями норм Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», зокрема з порушенням прав позивача, тому, з метою захисту він звертається до суду з даною позовною заявою (а. с. 1 - 8).
2.2 Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі за вищевказаним позовом ОСОБА_1 .
Ухвала суду мотивована тим, що вирішення питань, які є предметом цього спору, належить до внутрішньо-організаційної діяльності політичної партії та є виключною компетенцією відповідного статутного органу. Тому, такі відносини не можуть бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства(а. с. 26 - 28).
2.3 Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Справу направити для вирішення питання про відкриття провадження у справі до суду першої інстанції.
2.4 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що: 1) помилковим є посилання суду на рішення Конституційного суду України від 23.05.2001 року, оскільки на теперішній час ст. 248-3 ЦПК України, на яку посилався суд першої інстанції, відсутня; 2) відносини, про які йде мова у позовній заяві, не стосуються внутрішньо-статутної діяльності та виключної компетенції партії; 3) апелянт входить до депутатської фракції «Разом», яка сформована від Одеської обласної організації політичної партії «Шарія». ОСОБА_1 не є членом вказаної політичної партії. Правовідносини по справі регулюються Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» (а. с. 33 - 39).
2.5. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.03.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2022про відмову в у відкритті провадження у справі (а. с. 48).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.03.2022 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін в приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 52).
Учасники у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційни33м судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань, колегія суддів вважає за можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
3.2 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вищевказаним вимогам законодавства, з огляду на наступне.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами процесуального права, які підлягають застосуванню. Повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
3.3 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу
Доводи апелянта щодо помилкових висновків суду про відсутність юрисдикції на вирішення спору щодо відкликання депутата місцевої ради колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що предметом позову є, зокрема, визнання протиправним та скасувати рішення Одеської обласної організації політичної партії «Партія Шарія» від 21 грудня 2021 року щодо відкликання ОСОБА_1 , як депутата Одеської міської ради VIIІ скликання від Політичної партії «Партія Шарія», а також визнання протиправним та скасувати рішення керівного органу Політичної партії «Партія Шарія» від 24.12.2021 року щодо відкликання депутата Одеської районної ради Нагаткіна Олега Миколайовича від Політичної партії «Партія Шарія», прийнятого на підставі протоколу Одеської обласної організації політичної партії «Партія Шарія» від 21 грудня 2021 року.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про політичні партії в Україні» політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
За змістом статті 3 указаного Закону, політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку. Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про політичні партії в Україні» втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
Порядок державного контролю за діяльністю політичних партій визначений розділом V указаного закону, статтями 18 - 24. До переліку випадків можливого втручання суду у діяльність політичної партії, передбачених Законом України «Про політичні партії в Україні», заявлені позовні вимоги не відносяться.
Оскаржувані дії та рішення належать до внутрішньо-організаційної діяльності політичної партії і є її виключною компетенцією, а втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється законом, за винятком передбачених Законом України «Про політичні партії в Україні» випадків, і суди не належать до органів, які відповідно до цього Закону можуть здійснювати контроль за діяльністю політичних партій, у тому числі й стосовно дотримання ними вимог їх статуту, то заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові від 23.03.2021 року Великої Палати Верховного Суду (справа № 761/3540/20, провадження № 14-17цс21).
Судовий спір, що виник між позивачем та відповідачами не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і взагалі не підлягає судовому розгляду, оскільки стосується внутрішньо-організаційної діяльності політичної партії. Заявлені позовні вимоги стосуються статутної діяльності політичної партії та суд не наділений повноваженнями щодо скасування рішень політичних партій та їхніх обласних, міських і районних організацій, первинних осередків або інших структурних утворень. Таким чином, усі свої заперечення стосовно діяльності партії позивач вправі вирішувати в порядку, визначеному відповідним статутом політичної партії.
Відтак, спір, який виник між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами, не підвідомчий суду, оскільки стосується внутрішньо-статутної та внутрішньо-організаційної діяльності політичної партії. У разі незгоди з рішеннями партійних органів член партії позивач має право звертатись із запитами, заявами, пропозиціями з будь-яких питань діяльності Партії до керівних та контролюючих органів організацій Партії, керівних та контролюючих органів Партії та одержувати на них обґрунтовані відповіді; вільно висловлювати власну думку та обговорювати будь-які питання діяльності Партії; вносити пропозиції щодо змін до Програми та Статуту Партії; отримувати інформацію про діяльність Партії; звертатись до керівних органів організацій Партії, керівних органів Партії з метою захисту своїх прав і законних інтересів; оскаржувати до керівних органів організацій Партії вищого рівня або вищих керівних органів Партії дії та бездіяльність керівних осіб організацій Партії та рішення керівних органів організацій Партії; зупинити або припинити членство в Партії за власним бажанням. Таким чином, усі свої заперечення стосовно діяльності партії позивач вправі вирішувати в порядку, визначеному відповідним статутом. При цьому до органів, які відповідно до закону можуть здійснювати контроль за діяльністю політичних партій, в тому числі і щодо дотриманням політичною партією вимог її статуту, суди не належать.
Отже, суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, правильно виходив з того, що вирішення вищевказаних вимог є виключною компетенцією відповідного статутного органу.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду як в порядку цивільного судочинства, так і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Вказаний висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 9901/787/18, від 13 березня 2019 року у справі № 9901/947/18, від 12 червня 2019 року у справі № 9901/70/19, від 13 травня 2020 року у справі № 9901/527/19, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/485/19 та від 23.03.2021 року у справі 761/3540/20.
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, що не може бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.
3.4 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі є законною та обґрунтованою. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.
3.5 Підстави, порядок та строк касаційного оскарження
Підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, зазначені у частині другій цієї статті.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -- залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2022 року про відмову в у відкритті провадження у справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 12 травня 2022 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе