Номер провадження: 22-ц/813/6621/22
Справа № 947/14712/20
Головуючий у першій інстанції Коваленко О.Б.
Доповідач Заїкін А. П.
14.04.2022 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 947/14712/20
Номер провадження: 22-ц/813/6621/22
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),
- суддів - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання додаткової постанови Одеського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми індексації аліментів, за апеляційною скаргою адвоката Соловйова Віктора Вікторовича, діючого від імені ОСОБА_2 , на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Коваленко О.Б. 03 лютого 2022 року, про поворот виконання рішення суду,
встановив:
2. Описова частина
2.1 Короткий зміст вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить: 1) допустити поворот виконання додаткової постанови Одеського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року; 2) у порядку повороту виконання додаткової постанови Одеського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі - 6 676,50 грн..
Заява обґрунтована тим, що заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31.08.2020 року у справі № 947/14712/20 було задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми індексації аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму індексації аліментів на дочку за період з серпня 2013 року по травень 2020 року включно у розмірі - 56 116 грн. 05 коп.. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі - 840,80 грн. У задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 15.02.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2020 року скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми індексації аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму індексації аліментів та різницю мінімального розміру аліментів на дочку ОСОБА_3 за період з 05 серпня 2013 року по 01 червня 2020 року, включно, у розмірі - 6 161 грн.. В решті позовних вимог відмовлено, як заявлених безпідставно. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі - 92,32 грн.. Судовий збір у сумі - 1122,72 грн. компенсовано заявнику апеляційної скарги ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 24.02.2021 року було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 6 676,50 грн..
Постановою Верховного суду від 13 жовтня 2021 року постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року скасовано та залишено в силі заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2020 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору у сумі - 1 681 гривні 40 копійок.
У вищевказаній постанові Верховного суду зазначено: «Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 24 лютого 2021 р. заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Соловйова В.В. про стягнення втрат на правову допомогу задоволено частково». «У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №4 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз'яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто, додаткове рішення суду, ухвалене у порядку ст. 270 ЦПК України є невід'ємною частиною основного рішення у справі по суті спору та не може існувати окремо від нього. Оскільки судом касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2021 р. скасовується, тому додаткова постанова Одеського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року втрачає силу.
На даний час, з ОСОБА_1 стягнуто витрати на правову допомогу згідно з додатковою Постановою Одеського апеляційного суду від 24.02.2021 р. у розмірі - 6 676,50 грн.. При тому, що вказана додаткова постанова втратила свою чинність.
Згідно з постановою від 20.04.2021 р. з ОСОБА_1 стягнуто мінімальні витрати в/п у розмірі - 269 грн. та виконавчий збір у розмірі - 667,65 грн..
Згідно з квитанцією від 21.04. 2021 р. ОСОБА_1 оплатила - 7613,15 грн.( витрати на правову допомогу - 6 676,50 грн., мінімальні витрати в/п у розмірі - 269 грн. та виконавчий збір у розмірі - 667,65 грн.).
Таким чином, ОСОБА_1 сплатила - 6 676, 50 гр. за рішенням, яке втратило свою силу. Тому, ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду із заявою про поворот виконання постанови (а. с. 35 - 37).
2.2 Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2022 року допущено поворот виконання додаткової постанови Одеського апеляційного суду від 24.02.2021 року у справі №947/14712/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми індексації аліментів.
У порядку повороту виконання додаткової постанови Одеського апеляційного суду від 24.02.2021 року у справі №947/14712/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі - 6 676,50 грн. (а. с. 42).
2.3 Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній сказі адвокат Соловйов Віктор Вікторович, діючий від імені ОСОБА_2 , просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2022 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення.
2.4 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.
Апелянт вказує на те, що: 1) додаткова постанова Одеського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року не оскаржувалась в касаційному порядку і не була скасована; 2) визнання рішення нечинним можливе лише у випадках передбачених законодавством. Додаткова постанова Одеського апеляційного суду не була визнана нечинною; 3) ОСОБА_2 не надсилалась заява про поворот виконання рішення. Тому, заяву треба було повернути заявнику без розгляду, оскільки подана з порушенням вимог законодавства; 4) ОСОБА_2 не сповіщався про розгляд заяви про поворот виконання рішення (а. с. 43 - 48).
2.5 Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.03.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Соловйова Віктора Вікторовича, діючого від імені ОСОБА_2 , на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03.02.2022 року. У задоволенні заяви про зупинення дії ухвали Київського районного суду м. Одеси від 03.02.2022 року відмовлено (а. с. 52 - 53).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.03.2022 року призначено справу до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 56).
14.04.2022 року від адвоката Гареєва Євгена Шамільовича, діючого від імені ОСОБА_1 , подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Щодо клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з веденням воєнного часу та не отриманням апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що саме по собі посилання на введення воєнного стану, без надання конкретних доказів про неможливість прийняти участь у судовому засіданні, зокрема в режимі відеконференції, не можуть бути підставою для відкладення розгляду справи на невизначений час. Не надано доказів неможливості ознайомитися з матеріалами справи в апеляційному суді.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Соловйова Віктора Вікторовича, діючого від імені ОСОБА_2 , підглядає задоволенню частково.
3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31.08.2020 року у справі № 947/14712/20 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми індексації аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму індексації аліментів за період з серпня 2013 року по травень 2020 року включно у розмірі - 56 116 грн. 05 коп. на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі - 840,80 грн.. У задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відмовлено (а. с. 19 - 20).
Постановою Одеського апеляційного суду від 15.02.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2020 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми індексації аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму індексації аліментів та різницю мінімального розміру аліментів на дочку ОСОБА_3 за період з 05 серпня 2013 року по 01 червня 2020 року, включно, у розмірі - 6 161 грн.. В решті позовних вимог відмовлено, як заявлених безпідставно. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі - 92,32 грн.. Судовий збір у сумі - 1122,72 грн. компенсовано заявнику апеляційної скарги ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а. с. 21 - 24).
Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 24.02.2021 року було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 6 676,50 грн. (а. с. 25 - 26).
Постановою Верховного суду від 13 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року скасовано та залишено в силі заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2020 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в сумі - 1 681 гривні 40 копійок (а. с. 27 - 33).
У вказаній постанові Верховного суду зазначено: «Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 24 лютого 2021 р. заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Соловйова В.В. про стягнення втрат на правову допомогу задоволено частково». «У пункті 20 постанови Пленум Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №4 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз'яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто, додаткове рішення суду, ухвалене у порядку ст.270 ЦПК України є невід'ємною частиною основного рішення у справі по суті спору та не може існувати окремо від нього. Оскільки судом касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2021 р. скасовується, тому додаткова постанова Одеського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року втрачає силу. На даний час з ОСОБА_1 стягнуто витрати на правову допомогу, згідно з додатковою Постановою Одеського апеляційного суду від 24.02.2021 р. у розмірі - 6 676,50 грн.. При тому, що вказана додаткова постанова втратила свою чинність.
Згідно з постановою від 20.04.2021 р. з ОСОБА_1 стягнуто мінімальні витрати в/п у розмірі - 269 грн. та виконавчий збір у розмірі - 667,65 грн..
Згідно з квитанцією від 21.04. 2021 р. ОСОБА_1 оплатила - 7 613,15 грн.( витрати на правову допомогу - 6 676,50 грн., мінімальні витрати в/п у розмірі - 269 грн. та виконавчий збір у розмірі - 667,65 грн.).
3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.
3.4 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Доводи апелянта щодо неналежного сповіщення його про дату розгляду справи, заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 10 ст. 444 ЦПК України, заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка - повідомлення завчасно.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Матеріали справи, які надійшли на адресу Одеського апеляційного суду, не містять доказів належного сповіщення ОСОБА_2 ..
Таким чином, вказані порушення є підставою для обов'язкового скасування рішення і ухвалення нового судового рішення (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).
Відповідно до ст. 444 Цивільного процесуального кодексу України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується. При вирішенні питання про поворот виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.
Поворот виконання рішення представляє собою повернення стягувачем боржнику всього, що ним було отримано за скасованим згодом рішенням з метою відшкодування боржнику збитків, завданих виконанням рішення. Отже, поворот виконання є процесуальною формою поновлення судом порушених прав боржника, що забезпечує можливість зворотного стягнення зі стягувача всього безпідставно отриманого ним за скасованим рішенням. З іншого боку, поворот виконання рішення є самостійним засобом захисту прав сторін, який повинен здійснюватися шляхом подання заяви про поворот виконання.
Настання повороту виконання можливе у разі:
- одержання позивачем (стягувачем) майна або грошових сум у порядку виконання рішення суду;
- скасування такого рішення і закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, або відмова у задоволенні позову чи заміна рішення шляхом задоволення позову в меншому розмірі, або скасування рішення з поверненням справи на новий розгляд, при якому позовні вимоги у меншому розмірі чи має місце відмову у їх задоволенні.
В порядку повороту виконання відповідачеві повертається все стягнуте з нього за скасованим рішенням (гроші, певні речі) у повному обсязі. Поворот виконання допустимий лише у обсязі безпідставно отриманого за скасованим рішенням.
Аналізуючи норми процесуального права щодо повороту виконання рішення суду, слід виходити, що таке може бути застосовано належним судом якщо буде встановлено, що рішення суду було виконано до його скасування.
Отже, за умови якщо питання про поворот виконання рішення суду не вирішувалось судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, чинне законодавство встановлює єдину можливість вирішення цього питання судом першої інстанції (чи іншим судом, в якому перебуває справа) стосовно рішення, яким з відповідача стягнуто певне майно.
Як визначено у ст. 446 Цивільного процесуального кодексу України, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
Як зазначив Конституційний Суд у рішенні від 02.11.2011 у справі №13-рп/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Отже, інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Крім того, поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов: 1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) щоб виконане рішення було скасовано вище стоячим судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 січня 2018 року (справа №203/2612/13-ц).
У пункті 20 постанови Пленум Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №4 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз'яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Тобто, додаткове рішення суду, ухвалене у порядку ст. 270 ЦПК України, є невід'ємною частиною основного рішення у справі по суті спору та не може існувати окремо від нього.
Постановою Верховного суду від 13 жовтня 2021 року постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року скасовано, тому на підставі вказаного додаткова постанова Одеського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року втрачає силу.
З ОСОБА_1 стягнуто витрати на правову допомогу, згідно з додатковою Постановою Одеського апеляційного суду від 24.02.2021 р. у розмірі - 6 676,50 грн..
Згідно з постановою державного виконавця від 20.04.2021 р. з ОСОБА_1 стягнуто мінімальні витрати в/п у розмірі - 269 грн. та виконавчий збір у розмірі - 667,65 грн..
Згідно з квитанцією від 21.04. 2021 р. ОСОБА_1 оплатила - 7613,15 грн.( витрати на правову допомогу - 6676,50 грн., мінімальні витрати в/п у розмірі - 269 грн. та виконавчий збір у розмірі - 667,65 грн.).
Отже, ОСОБА_1 сплатила - 6 676,50 гр. за рішенням, яке втратило свою силу.
3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Соловйова Віктора Вікторовича, діючого від імені ОСОБА_2 , є доведеними частково, а тому вона підлягає задоволенню частково.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення за вищевказаного обґрунтування.
3.6 Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Соловйова Віктора Вікторовича, діючого від імені ОСОБА_2 -- задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2022 року про поворот виконання рішення - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.
Допустити поворот виконання додаткової постанови Одеського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у справі №947/14712/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми індексації аліментів.
У порядку повороту виконання додаткової постанови Одеського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у справі №947/14712/20 стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошові кошти у розмірі - 6 676 (шість тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 50 коп..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 12 травня 2022 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе