Справа № 299/4864/21
Закарпатський апеляційний суд
12.05.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового розгляду : прокурорки ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/25/22 за апеляційною скаргою, яку подав прокурор Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_6 (далі - прокурор),
Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 листопада 2021 року,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Виноградів, зареєстрований у АДРЕСА_1 , мешканець АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, із середньою освітою, розлучений, відповідно до ст. 89 КК України несудимий,
визнаний невинуватим за пред'явленим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та виправданий у зв'язку з недоведеністю того, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.
Відповідно до обвинувального акту, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачуєтьсяу вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
03 вересня 2021 року приблизно о 20 годині, ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем проживання - у будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті тривалих неприязних відносин, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, під час сварки з потерпілим ОСОБА_9 , наніс потерпілому декілька ударів руками в ділянку голови, внаслідок чого потерпілий не втримав рівновагу та впав. У результаті протиправних дій ОСОБА_7 потерпілому спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців орбітальних ділянок обох очей та на шкірних покривах щоки справа, субкон'юктивального крововиливу правого ока, які не спричинили розлад здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності і за цією ознакою, відповідно підпункту "б" пункту 2.3.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 № 6, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я або незначної стійкої втрати працездатності, що підтверджується висновком експерта від 20.09.2021 № 161/в.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що вирок є незаконним у зв'язку з невідповідністю викладених у ньому висновків фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Посилається на те, що 22.11.2021 суд першої інстанції у порушення вимог п. п. 2, 15, 19 ч. 1 ст. 7, ст. ст. 9, 22, 26 КПК України, після винесення ухвали про розгляд обвинувального акту у судовому засіданні Виноградівського районного суду, без проведення підготовчого судового засідання, перейшов до стадії судового розгляду кримінального провадження. Стверджує, що суд не провів належного аналізу обставин кримінального провадження та не дав оцінки кожному доказу за критеріями ст. 94 КПК України, а сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення. Прокурор зазначає, що судовий розгляд проведено у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, і обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду ним не оскаржуються, однак при визначенні обсягу доказів, які підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України за клопотанням сторін щодо визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються (окрім даних, які характеризують особу обвинуваченого та допит обвинуваченого і потерпілого), суд із власної ініціативи, порадившись на місці, без видалення до нарадчої кімнати, за відсутності клопотань сторін обвинувачення та захисту, у порушення вимог ст. 22 КПК України, оголосив рішення про дослідження додатково висновку судово-медичної експертизи № 161/В від 20.09.2021, а у задоволенні клопотання прокурора про допит потерпілого відмовив. При цьому, апелянт посилається на те, що висновок суду про недопустимість експертного висновку як доказу у кримінальному провадженні є незаконним та не ґрунтується на вимогах закону. Стверджує, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 161/В від 20.09.2021 судово-медичним експертом проведено медичний огляд потерпілого, під час якого виявлено відповідні тілесні ушкодження, і при цьому, стороною захисту не ставилось під сумнів допустимість цього експертного висновку як доказу, а відповідно до постанови Верховного суду у справі № 737/838/16-к від 11.05.2021 обвинувачення може не подавати докази на підтвердження допустимості та достовірності доказів, якщо захист не поставив їх під сумнів. Разом із тим, вказує на те, що, не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_7 визнав свою вину та надав послідовні показання щодо нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, суд дійшов до необґрунтованого та безпідставного висновку про те, що показання обвинуваченого не виступають достатнім доказом для встановлення факту спричинення потерпілому легкого тілесного ушкодження, і при цьому, у порушення вимог ст. 374 КПК України судом не наведено мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення, а саме показання обвинуваченого, висновок експерта та інші. На підставі наведеного вище, прокурор вважає, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_7 у зв'язку з недоведеністю того, що вчинено передбачене ч. 1 ст. 125 КК України кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується. Просить вирок скасувати, ухвалити новий, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України кримінального правопорушення та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення прокурорки ОСОБА_5 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні та надані суду першої інстанції докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника та потерпілого ОСОБА_9 , неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому береться до уваги, що: повідомлення про час та місце розгляду апеляційної скарги вищевказаним особам надіслано відповідно до вимог законодавства; від них не надходило заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи на інший термін та про поважність причин їхньої неявки на розгляд справи.
При оцінці доводів прокурора щодо незаконності та необґрунтованості судового рішення щодо обвинуваченого ОСОБА_7 колегія суддів бере до уваги таке.
Так, відповідно до ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України судове рішення (вирок), який ухвалюється іменем України, є найважливішим актом правосуддя в кримінальних справах, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, у тому числі ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням, передбачених цим Кодексом, вимог щодо кримінального провадження, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням у ньому належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. У мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви не врахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованим, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановленні стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.У мотивувальній частині виправдувального вироку, у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; у резолютивній частині вироку зазначаються : у разі визнання особи виправданою - прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та його виправдання; рішення про закриття провадження щодо юридичної особи; рішення про поновлення в правах, обмежених під час кримінального провадження; рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили; рішення щодо речових доказів і документів; рішення щодо процесуальних витрат; строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження; порядок отримання копій вироку та інші відомості.
Відповідно до ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 349 КПК України після виконання дій, передбачених статтею 348 цього Кодексу, головуючий з'ясовує думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження.
Докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту - у другу.
Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.
Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадку, передбаченого статтею 381 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що при розгляді кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 судом першої інстанції допущена неповнота та поверховість при дослідженні його фактичних обставин; ухвалений вирок містить істотні недоліки, зокрема, викладені у ньому висновки не підтверджені наведеними у ньому доказами, які були досліджені під час судового розгляду, у зв'язку із чим такий не може бути визнано законним та обґрунтованим.
Так, із журналу судового засідання убачається, що судом із урахуванням добровільного визнання обвинуваченим вини було ухвалено такий порядок дослідження доказів: допит обвинуваченого та дослідження даних, які характеризують його особу.
При цьому, дійшовши висновку про можливість розгляду кримінального провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, тобто обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_7 та дослідженням відомостей про його особу, суд першої інстанції у порушення приписів ст. 349 КПК України не роз'яснив учасникам судового провадження - прокурору, стороні захисту та потерпілій стороні положення ч. 3 цієї статті, зокрема не з'ясовував, чи правильно розуміють ці особи зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також не роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, що в свою чергу підтверджується журналом судового засідання.
Також із журналу судового засідання убачається, що під час судового розгляду брав участь потерпілий ОСОБА_9 , проте судом не приймалось рішення про допит потерпілого, і відповідно потерпілий не надав суду показання з приводу обставин події, однак у вироку суд зазначив, що потерпілий не оспорював обставин, викладених в обвинувальному акті.
Разом із тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що після ухвалення порядку дослідження доказів (допит обвинуваченого та дослідження даних, які характеризують його особу), суд із власної ініціативи, порадившись на місці без видалення до нарадчої кімнати, за відсутності клопотань сторін обвинувачення та захисту, у порушення вимог ст. 22 КПК України, оголосив рішення про дослідження додатково висновку судово-медичної експертизи № 161/В від 20.09.2021, а у задоволенні клопотання прокурора про допит потерпілого відмовив.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що встановлений судом порядок дослідження доказів та подальша зміна такого порядку суперечить положенням вищевказаної статті 349 КПК України, породжує обґрунтовані сумніви у розумінні обвинуваченим та потерпілим положень цієї норми процесуального закону.
Крім того, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку експертному висновку та необґрунтовано визнав його недопустимим доказом. Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції у цій частині, апеляційний суд бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду про недопустимість експертного висновку як доказу у кримінальному провадженні є незаконним та не ґрунтується на вимогах закону, а також про те, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 161/В від 20.09.2021 судово-медичним експертом проведено медичний огляд потерпілого, під час якого виявлено відповідні тілесні ушкодження, і при цьому, стороною захисту не ставилось під сумнів допустимість цього експертного висновку як доказу, а відповідно до постанови Верховного суду у справі № 737/838/16-к від 11.05.2021 обвинувачення може не подавати докази на підтвердження допустимості та достовірності доказів. якщо захист не поставив їх під сумнів.
Поряд із цим, обґрунтованими й такими, що заслуговують на увагу, апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що, не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_7 визнав свою вину та надав послідовні показання щодо нанесення ним потерпілому тілесних ушкоджень, суд дійшов до необґрунтованого та безпідставного висновку про те, що показання обвинуваченого не виступають достатнім доказом для встановлення факту спричинення потерпілому легкого тілесного ушкодження, і при цьому, у порушення вимог ст. 374 КПК України судом не наведено мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення, а саме показання обвинуваченого, висновок експерта та інші.
Указане вище також свідчить про неповноту при дослідженні пред'явлених стороною обвинувачення доказів, невідповідність викладених у вироку висновків фактичним обставинам кримінального провадження та про невмотивованість висновків суду, викладених у виправдувальному вироку.
З вироку також вбачається, що судом не дана будь-яка оцінка наявним у кримінальному провадженні письмовій заяві потерпілого ОСОБА_9 про згоду зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту в спрощеному провадженні; а також письмовій заяві обвинуваченого ОСОБА_7 щодо визнання своєї винуватості, згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту в спрощеному провадженні.
З огляду на наведене вище, висновок суду першої інстанції про визнання ОСОБА_7 невинуватим за пред'явленим йому обвинуваченням за ч. 1 ст. 125 КК України, за недоведеністю того, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, визнається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на вказаних вище приписах кримінального процесуального закону. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що будь-ким з учасників судового провадження не оспорюється факт вчинення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, кримінального правопорушення.
Встановлені апеляційним судом та наведені вище обставини свідчать про те, що судом першої інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке колегія суддів апеляційного суду, з огляду на вищевказані порушення вимог КПК України, не може виправити, використовуючи свої повноваження.
У зв'язку з наведеним, указані вище порушення вимог КПК України, які допустив суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , відповідно ст. ст. 412, 415 КПК України, колегія суддів вважає істотними, такими, що тягнуть скасування судового рішення із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі.
Тому, апеляційна скарга сторони обвинувачення підлягає частковому задоволенню.
При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно усунути вказані вище недоліки, повно, всебічно та об'єктивно розглянути матеріали кримінального провадження, дати належну оцінку пред'явленим сторонами обвинувачення та захисту доказам у їх сукупності і прийняти рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального законів.
З огляду на наведені вище обставини, вимоги п. 5 ч. 2 ст. 412, ст. 415 КПК України, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги прокурора про ухвалення нового вироку щодо ОСОБА_7 .
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 412, 415, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав прокурор Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 листопада 2021 року щодо обвинуваченого за ч. 1 ст. 125 КК України ОСОБА_7 - скасувати, призначивши новий розгляд обвинувального акту в суді першої інстанції в іншому складі.
Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді: