Справа № 303/379/20
Закарпатський апеляційний суд
11.05.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 , особи яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_8 ,, розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/807/20, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.06.2020.
Цією ухвалою кримінальне провадження, щодо:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Верхня Визниця Мукачівського району Закарпатської області, мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, закрито у зв'язку із примиренням винного з потерпілим на підставі ст.46 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за таких обставин.
ОСОБА_6 02.11.2019 близько 16 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою М-06 сполученням Київ-Чоп, неподалік смт.Кольчино Мукачівського району, не виконавши вимоги п.п.10.1,11.3,13.1 Правил дорожнього руху України, не впоралася з керуванням внаслідок чого виїхала на смугу зустрічного руху та допустила зіткнення з автомобілем марки «SKODA Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 . Внаслідок ДТП пасажир автомобіля ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості, як такі, що потягли за собою розлад здоров'я на строк понад 21 день.
Згідно обвинувального акту дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Ухвала суду мотивована тим, що потерпілий у даному кримінальному провадженні - ОСОБА_11 примирився з обвинуваченою ОСОБА_6 , вибачив її, жодних матеріальних чи моральних претензій до неї не має, кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , нею вчинено вперше, відноситься до категорії необережних злочинів середньої тяжкості. Посилаючись на дані обставини, суд першої інстанції закрив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим на підставі ст.46 КК України.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 просять зазначену ухвалу суду скасувати та призначити новий судовий розгляд обвинувального акту щодо ОСОБА_6 в суді першої інстанції. В обґрунтування апеляційних вимог вказують на
-2-
незаконність та необґрунтованість ухвали суду та її постановлення з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначають, що суд безпідставно проігнорував те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , як особи, яким завдано матеріальної шкоди, внаслідок дій обвинуваченої, звертались до органу досудового розслідування з відповідними заявами про визнання їх потерпілими у даному кримінальному провадженні, однак такі не були вирішені відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України. Також ними 18.02.2020 до Мукачівського міськрайонного суду подано заяви про залучення їх потерпілими у даному кримінальному провадженні, а також цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, до того ж із зазначеними заявами вони звернулись до початку судового розгляду, тобто у відповідності до вимог ст.128 КПК. Дані заяви судом першої інстанції залишились не вирішеними. До того ж до суду першої інстанції ОСОБА_8 було надано медичну документацію на підтвердження отримання ним в результаті ДТП , що мала місце 02.11.2019, тілесних ушкоджень. Між тим, наголошують, що судом апеляційної інстанції ОСОБА_8 було залучено до участі в судовому процесі та надано можливість подати свої заперечення на апеляційну скаргу прокурора, подану на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 25.02.2020. Вважають, що суд першої інстанції, призначаючи підготовче судове засідання, безпідставно не повідомив їх про час і місце розгляду справи, чим обмежив їхні права у доступі до правосуддя. Окрім того, зазначають, що судом першої інстанції порушено вимоги ч.2 ст.348 КПК, оскільки судом не з'ясовано в учасників судового провадження про визнання ними цивільного позову. Також на їх думку, судом першої інстанції, при закритті кримінального провадження та звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності, не вирішено питання про речові докази у справі, зокрема, долю автомобілів марки ВАЗ-21093 р.н.з. НОМЕР_1 та марки «Шкода Фабія» р.н.з. НОМЕР_2 , на які накладено арешт ухвалою слідчого судді від 06.11.2019, з посиланням на зазначені обставини, вважають, що судом необгрунтовано задоволено клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ч.2 ст.284 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченої та її захисника - адвоката ОСОБА_7 , які заперечили апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив апеляційну скаргу, оскільки ОСОБА_8 немає права апеляційного оскарження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з таких підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Положення п.8 ч.3 ст.129 Конституції України визначають одну з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч.1). Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді (ч.2).
-3-
У відповідності до ч.1 ст.393 КПК України, апеляційну скаргу мають право подати: 1) обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині, що стосується інтересів обвинуваченого; 2) обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині мотивів і підстав виправдання; 3) підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник; 4) законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього; 5) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру; 6) прокурор; 7) потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції; 8) цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову; 9) цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову; 9-1) представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - у частині, що стосується інтересів юридичної особи; 9-2) фізична або юридична особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію; 9-3) викривач - у частині, що стосується його інтересів під час вирішення питання виплати йому винагороди як викривачу; 10) інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Разом з тим, у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст.6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини»).
Відповідно до ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути, в тому числі, фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , потерпілими та цивільними позивачами в даному кримінальному провадженні не визнавалися, а також зі змісту даної апеляційної скарги встановлено, що за час досудового розслідування та судового розгляду, питання про залучення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до кримінального провадження у якості потерпілого а бо цивільного позивача не вирішувалось.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не входить до переліку осіб, які мають право оскаржити ухвалу суду.
-4-
Системний аналіз статті 393 КПК України свідчить про те, що учасники кримінального провадження мають право оскаржувати судове рішення лише в частині, що стосуються їх інтересів.
Відповідно до ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити вирок або ухвалу без змін; 2) змінити вирок або ухвалу; 3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; 4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу; 5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження; 6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у встановленому законом порядку потерпілими та цивільними позивачами в даному кримінальному провадженні не визнавались, а тому колегія суддів приходить до висновку, що вказані особи не мають права на апеляційне оскарження та провадження за їх апеляційною скаргою було відкрито помилково.
Якщо після призначення судового засідання буде встановлено, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, суд апеляційної інстанції має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження. Така позиція узгоджується з позицією, висловленою в ухвалі Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.02.2019 (справа № 569/17036/18).
Аналіз вказаного правового висновку дає підстави вважати, що таке ж рішення суд апеляційної інстанції повинен постановити й у разі, якщо під час апеляційного розгляду в судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги буде встановлено, що ця скарга подана особою, яка не має на це право.
Цей висновок ґрунтується на тому, що ст.129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, однак чітко окресленим колом осіб та в межах встановлених кримінальним процесуальним законом, у відповідності з чим КПК України визначає, що кримінально-процесуальний статус потерпілого, залежно від конкретної стадії кримінального провадження, відрізняється колом його прав та специфікою їх реалізації.
Саме тому апеляційна скарга на вказане судове рішення не може бути розглянута по суті, а відкрите (розпочате) апеляційне провадження за такою скаргою підлягає закриттю з урахуванням положень ч.6 ст.9 КПК.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.06.2020 щодо ОСОБА_6 підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст.404,405,407,409,419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційне провадження 11-кп/4806/807/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.06.2020, якою кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України закрито, у зв'язку із примиренням винного з потерпілим на підставі ст.46 цього Кодексу,-закрити.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: