Справа № 306/1238/21
Закарпатський апеляційний суд
10.05.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , законного представника ОСОБА_8 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/638/21, за апеляційною скаргою заступника прокурора Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 03.11.2021.
Цим вироком:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, не судимий, засуджений:
-за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки.
На підставі ст.104 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 01 (один) рік.
Відповідно до ч.1 ст.76 КК України на ОСОБА_6 покладено такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання.
Речові докази: два системні блоки чорного кольору постановлено передати директору Свалявського будинку культури з клубними закладами у сільській місцевості Свалявської міської ради; змив з поверхні профілю дверей шафи знищено; оптичний диск з написом DVD-R Freestyle 4.7 GB 16Х на якому містяться два відеозаписи - залишено при матеріалах кримінального провадження.
Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_6 11.07.2021 близько 03 год. 45 хв., за попередньою змовою з малолітнім ОСОБА_11 (матеріали відносно якого виділено в окреме кримінальне провадження), заздалегідь домовившись про спільне вчинення крадіжки, з метою безкоштовного заволодіння чужим майном та обернення його на свою користь, діючи умисно, таємно, шляхом відкриття незачиненого вікна, проникли до приміщення кімнати ветеранів війни та праці Свалявського будинку культури з клубними закладами у сільській місцевості Свалявської міської ради, звідки із шафи-купе викрали комп'ютерну техніку, а саме два вживані системні блоки чорного кольору вартістю 4103 грн. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_11 . Свалявському будинку культури з клубними закладами у сільській місцевості Свалявської міської ради спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 4103 грн.
-2-
В апеляційній скарзі, прокурор Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_12 , не оспорюючи правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , вважає, що вирок підлягає зміні у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, вказує на необхідність виключення з мотивувальної частини вироку посилання на прізвище та ініціали особи ОСОБА_11 , матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, а також посилання на наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_6 такої кваліфікуючою ознаки, як вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок відносно ОСОБА_6 , порушив вимоги ч.2 ст.28 КК України, де зазначено, що кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо якого спільно вчинили декілька осіб (дві і більше) - суб'єктів злочину. Оскільки на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_11 являвся малолітнім та не досяг віку кримінальної відповідальності, а тому кваліфікація злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , а саме: вчинення за попередньою змовою групою осіб є неправильною та підлягає виключенню, так як в даному випадку лише одна особа є суб'єктом кримінального правопорушення, а ОСОБА_11 не може бути суб'єктом кримінального правопорушення в силу того, що не досяг віку кримінальної відповідальності, тому дії ОСОБА_6 , який за таких обставин притягується до відповідальності, не можна розглядати як вчинення злочину групою осіб. Окрім цього вказує на, що суд безпідставно послався у вироку на те, що ОСОБА_6 вчинив крадіжку за попередньою змовою з ОСОБА_11 , матеріали відносно якого було виділено в окреме провадження та якому обвинувачення у даному кримінальному провадженні не висувалось, судове провадження відносно нього не здійснювалось, тому висновок суду про те, що ОСОБА_6 вчинив крадіжку у співучасті з ОСОБА_11 фактично є констатацією винуватості останнього у цьому кримінальному правопорушенні, що суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема, верховенству права, законності,презумпції не винуватості та забезпечення доведеності вини. У зв'язку з зазначеним, прокурор просить внести відповідні зміни до мотивувальної частини вироку.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого, його законного представника та його захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та переваривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався не повністю.
Фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.3 ст.185 КК України вид і розмір призначеного йому покарання в апеляційній скарзі не оспорюються, тому згідно положень ч.1 ст.404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин колегією суддів не перевіряються.
Згідно ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення
-3-
швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За вимогами ч.1 ст.7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, однією з яких є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст.17 КПК України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою (ч.5 ст.17 КПК України).
Згідно з вимогами ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочинів, форми вини і його мотивів. Але суд позбавлений права вирішувати питання про винуватість особи, щодо якої матеріали кримінального провадження виділенні в окреме провадження.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, в мотивувальній частині вироку вказав, що зазначене кримінальне правопорушення останній вчинив за попередньою змовою з ОСОБА_11 , проте, як слідує з реєстру матеріалів досудового розслідування, матеріали кримінального провадження щодо останнього було виділено в окреме провадження.
Такий висновок у вироку щодо ОСОБА_6 про його співучасть у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення з ОСОБА_11 є констатацією його винуватості у цьому кримінальному правопорушенні.
Вказана преюдиція щодо винуватості ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.185 КК України, не лише входить у колізію з нормами КПК України щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченим ст.7 цього Кодексу загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Натомість міжнародні стандарти в галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини, кожен кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Колегія суддів вважає, що ухвалюючи даний вирок суд першої інстанції, встановивши, що в обвинувальному акті викладені обставини вчинення кримінального правопорушення, в тому числі особою, щодо якої матеріали виділені в окреме
-4-
провадження, та яку можливо ідентифікувати, не повинен був вказувати дані цієї особи, та не зазначати їх в мотивувальній частині вироку, оскільки це дає можливість ідентифікувати вказану особу.
Тому колегія суддів вважає за необхідне, в даному випадку виключити з мотивувальної частини вказаного вироку при викладенні формулювання обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України, визнаного судом доведеним, посилання на прізвище та ініціали ОСОБА_13 , зазначивши про вчинення ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення разом з «особою матеріали відносно якої виділено в окреме провадження».
Окрім того, колегія суддів констатує, що судом першої інстанції у вироку помилково зазначено про наявність в діях ОСОБА_6 такої кваліфікуючої ознаки як «вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб».
Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України СУ №10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб'єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об'єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.
Відповідно до статті 26 КК України співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Тому в разі, коли із групи осіб, які вчинили злочин, лише одна особа є суб'єктом злочину, а решта осіб унаслідок неосудності або у зв'язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, чи з інших підстав не можуть бути суб'єктами злочину, дії винної особи, яка за таких обставин притягується до кримінальної відповідальності, не можна розглядати як вчинення злочину групою осіб.
Частина 2 статті 28 КК України передбачає, що кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше) - суб'єктів злочину.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_11 , який за висновком суду вчинив передбачене ч.3 ст.185 КК України кримінальне правопорушення у співучасті із ОСОБА_6 , на момент вчинення кримінального правопорушення був малолітнім та не досяг віку кримінальної відповідальності, а тому в даному випадку кваліфікація діянь ОСОБА_6 за кваліфікуючою ознакою «вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб» є неправильною та підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне на підставі п.4. ч.1 ст.408 та п.3 ч.1 ст.409 КПК України змінити вирок відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки така зміна не погіршує його становища, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.404,405,407,409,419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу заступника прокурора Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.11.2021 щодо ОСОБА_14 змінити.
-5-
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на кваліфікацію діянь ОСОБА_14 - вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб та прізвище, ім'я, по батькові - ОСОБА_15 , який разом з ОСОБА_16 вчинив кримінальне правопорушення, і вважати, що злочинні діяння ОСОБА_10 вчинив разом з особою, відносно якої матеріали кримінального провадження виділено в окреме провадження.
В решті вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.11.2021 щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала Закарпатського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді