Справа № №133/1714/21
Провадження № 33/801/348/2022
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кучерук І. М.
Доповідач: Медвецький С. К.
16 травня 2022 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., розглянув апеляційну скаргу адвоката Кравця М. А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
31 травня 2021 року о 06 год. 05 хв. по вул. Довженка у м. Козятин ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_1 д.н.з. в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер 6810». Результат огляду - 0,30 проміле.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн в дохід держави, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 496 грн.
При винесенні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Кравець М. А., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не досліджено докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Вказав, що суд розглянув справу без його у часті, чим порушив право на судовий захист.
На думку заявника огляд проведено всупереч вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Зазначає про ймовірність похибки приладу «Драгер 6810».
Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
31 травня 2021 року о 06 год. 05 хв. по вул. Довженка у м. Козятин ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_1 д.н.з. з ознаками алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням відеозапису. .
Згідно з результатами показу приладу «Драгер 6810» ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, результат огляду - 0,3 проміле.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положеннями ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У пункті 1.9 ПДР України визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 2.9. «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пункт 3 розділу ІХ Інструкції передбачає, що направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі за змістом - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
Відповідно до ч. 3 статті 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Судом установлено, що ОСОБА_1 , за власною згодою, пройшов посвідчування на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та погодився з його результатами.
Указані обставини підтверджуються власноручним підписом правопорушника на роздруківці результатів тесту та у протоколі про адміністративного правопорушення.
Крім цього, працівники поліції видали правопорушнику направлення на огляд у закладі охорони здоров'я ЦРЛ м. Козятин, однак таким правом ОСОБА_1 не скористався.
За змістом ч. 3 ст. 266 КУпАП незгода водія з результатами огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу кореспондується із його правом вимагати проведення такого огляду в закладі охорони здоров'я.
Доводи апеляційної скарги про похибку результатів огляду на стан сп'яніння та незгоду з такими результатами є неспроможними, оскільки ОСОБА_1 погодився з результатами огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та не наполягав на проведенні повторного огляду в закладі охорони здоров'я.
Аргументи заявника про необхідність допиту свідків під час розгляду справи не заслуговують на увагу.
Оскільки незгода з результатами огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та спростування показників технічного приладу можливо лише шляхом проведення повторного огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Ігнорування вимог закону щодо проходження огляду в закладі охорони здоровся з метою спростування результатів огляду на місці зупинки транспортного засобу не можуть бути усунені показами свідків.
З огляду на викладене, огляд проведений відповідно до Інструкції та ст. 266 КУпАП.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції вірно встановив обставини вчинення правопорушення водієм ОСОБА_1 , надав належну оцінку доказам в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров?я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов?язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп?яніння.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Твердження заявника про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи є безпідставними, оскільки у судовому засіданні суд дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав їм належну оцінку.
Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи істотних порушень допущених при їх складанні не встановлено. Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №483132 від 31 травня 2021 року відносно ОСОБА_1 містить всі необхідні відомості, передбачені ст. 256 КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року. Із зазначеним протоколом ОСОБА_1 був ознайомлений, його копію отримав та засвідчив своїм особистим підписом.
Під час відеофіксації ОСОБА_1 визнавав факт керування транспортним засобом.
Крім того, зауважень до протоколу від ОСОБА_1 не надійшло, він власноруч розписався в протоколі, а також не надходило від останнього будь-яких зауважень під час його огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. Правопорушник погодився з результатом огляд та засвідчив висновок своїм підписом.
Отже, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та відповідають фактичним обставинам справи.
Указані докази в сукупності з іншими доказами підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання заявника на те, що суд першої інстанції порушив його права на захист передбачені ст. 7, 268, 271 КУпАП не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
З матеріалів справ слідує, що судовий розгляд відклався неодноразово з метою забезпечення належного права на захист ОСОБА_1 .
Справа призначалась судом до розгляду 09 серпня 2021 року, 01 жовтня 2021 року, 24 січня 2022 року, 14 березня 2022 року та 21 квітня 2022 року.
Розгляд справи відкладався саме з ініціативи ОСОБА_1 та його представника.
09 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з потребою правової допомоги та укладення договору з адвокатом.
01 жовтня 2021 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Кравець М. А. подав клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивував тим, що у день судового засідання 01 жовтня 2021 року він підписав договір про надання правничої допомоги з ОСОБА_1 та йому необхідно ознайомитись із матеріалами справи.
17 грудня 2021 року адвокат Кравець М. А. подав клопотання про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи.
24 січня 2022 року розгляд справи відкладено у зав'язку із задоволенням клопотань адвоката про витребування доказів та виклик свідків.
Про наступне судове засідання призначене на 21 березня 2022 року ОСОБА_1 повідомлений під розписку (а.с. 50).
18 квітня 2022 року адвокат Кравець М. А. подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він мобілізований для проходження військової служби
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ОСОБА_1 та його захиснику була забезпечена можливість участі у судовому засіданні, однак вони скористались своїми права на власний розсуд.
Інші обставини, на які посилається заявник, зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням, підтвердження в ході апеляційного перегляду справи не знайшли та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Суд першої інстанції, відповідно до ст. 245 КУпАП, у повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і надав їм належну правову оцінку, а відтак дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за вчинення якого застосував до нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що з урахуванням характеру вчиненого правопорушення є правильним та достатнім і відповідає вимогам ст. 33 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки ці висновки ґрунтуються на вимогах закону, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та закриття провадження у справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП,
Апеляційну скаргу адвоката Кравця М. А. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду С. К. Медвецький