16 травня 2022 року Чернігів Справа № 620/18832/21
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ріпкинської селищної ради Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ріпкинської селищної ради Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду та не прийняття рішення у місячний строк на пленарному засіданні сесії Ріпкинської селищної ради заяви ОСОБА_1 від 19.05.2021 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі у власність, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0392 га із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку; зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 19.05.2021 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі у власність, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0392 га із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку на пленарному засіданні найближчої сесії та за наслідками її розгляду прийняти рішення у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що не розгляд по суті Ріпкинською селищною радою Чернігівської області на пленарному засіданні заяви позивача від 19.05.2021 та не прийняття відповідачем певного рішення за наслідками розгляду такої заяви є протиправною бездіяльністю відповідача.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що заява позивача була розглянута на засіданні постійної комісії селищної ради з питань комунальної власності, земельних відносин, охорони природи та містобудівної діяльності 04.06.2021 (копія витягу з протоколу додається) та за наслідками розгляду комісія дійшла висновку за недоцільність винесення письмового звернення про виділення у власність земельної ділянки на розгляд чергової сесії Ріпкинської селищної ради у зв'язку з його невідповідністю вимогам Земельного кодексу України та у зв'язку з неможливістю надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0392 га в с. Даничі, з підстав, що дана територія є землями загального користування та передбачає проїзд до земельних ділянок для городництва інших громадян.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач звернувся до Ріпкинської селищної ради Чернігівської області з заявою від 19.05.2021 (вх. № Д-760/04-03 від 19.05.2021) та відповідними документами про виділення у власність земельної ділянки площею 0,0392 га для доступу до частини будинку (а.с. 38).
Листом від 17.06.2021 № 936/04-03 Ріпкинська селищна рада Чернігівської області повідомила позивачу, що заява позивача про надання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0392 га в селі Даничі біля частини житлового будинку позивача (по АДРЕСА_1 ) було розглянуто 04.06.2021 на засіданні постійної комісії селищної ради з питань комунальної власності, земельних відносин, охорони природи та містобудівної діяльності та в ході підготовки заяви до розгляду було встановлено, що на земельній ділянці, яку позивач маєте намір отримати у власність, знаходиться проїзд загального користування до городів, які знаходяться за будинком. Враховуючи вище наведене, за результатами обговорення даного питання постійною комісією прийнято рішення про неможливість надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність згаданої ділянки та недоцільність розгляду цього питання на сесії селищної ради (а.с. 39).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Згідно частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Виходячи з аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства.
Водночас, суд зазначає, що у статті 118 Земельного кодексу України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:
- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);
- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);
- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);
- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Таким чином, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об'єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.
Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.
Також, згідно позиції Верховного суду України постановах від 10.12.2013 у справі № 21-358а13, від 11.10.2016 у справі № 806/3787/13-а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність (користування). Відтак, формальні підстави в не наданні дозволу свідчать про зловживання своїм обов'язком відповідача надати такий дозвіл у відповідності до вимог закону, чим порушуються права позивача, гарантовані Конституцією України.
Аналізуючи наведені норми законодавства та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано вимоги законодавства, які регулюють порядок звернення до органів місцевого самоврядування із заявою щодо питання відведення земельної ділянки.
Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно вимог частини другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.
Вирішуючи питання про правомірність бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення про надання згоди або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, необхідно виходити з меж повноважень органів місцевого самоврядування в сфері розпорядження землями комунальної власності, визначених законом.
Суд зазначає, що у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. У разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, що свідчить про протиправну бездіяльність.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідач всупереч вимогам Земельного кодексу України не розглянув по суті заяву позивача щодо відведення земельної ділянки та не прийняв з цього приводу жодного рішення, тобто вийшов за межі своїх повноважень, оскільки право відступати від положень Земельного кодексу України та інших правових норм щодо строків розгляду та обов'язку прийняття рішення по суті органам місцевого самоврядування не надано, у зв'язку з чим посилання відповідача в листі від 17.06.2021 № 936/04-03, що на земельній ділянці, яку позивач має намір отримати у власність, знаходиться проїзд загального користування до городів, які знаходяться за будинком, не приймаються до уваги.
За таких обставин, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 19.05.2021 (вх. № Д-760/04-03 від 19.05.2021) про виділення у власність земельної ділянки площею 0,0392 га для доступу до частини будинку; зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 19.05.2021 (вх. № Д-760/04-03 від 19.05.2021) про виділення у власність земельної ділянки площею 0,0392 га для доступу до частини будинку з прийняттям по ній рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ріпкинської селищної ради Чернігівської області (вул. Святомиколаївська, 92, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15500, код ЄДРПОУ 04412583) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Ріпкинської селищної ради Чернігівської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.05.2021 (вх. № Д-760/04-03 від 19.05.2021) про виділення у власність земельної ділянки площею 0,0392 га для доступу до частини будинку.
Зобов'язати Ріпкинську селищну раду Чернігівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.05.2021 (вх. № Д-760/04-03 від 19.05.2021) про виділення у власність земельної ділянки площею 0,0392 га для доступу до частини будинку з прийняттям по ній рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16.05.2022.
Суддя Н.М. Баргаміна