Справа № 530/1534/21 Номер провадження 22-ц/814/820/22Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
12 травня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Дряниці Ю.В.,
суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2021 року
за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2021 року АТ «Державний ощадний банк України»в особі філії Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду із даним позовом. Вказувало, що 10 грудня 2020 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №2203/0700620, згідно умов якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 105 600 гривень на споживчі потреби на строк 60 місяців з терміном остаточного повернення Кредиту не пізніше 09 грудня 2025 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 56% річних. Відповідач допустив неналежне виконання зобов'язань, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 30 вересня 2021 року складає 79 752, 68 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також вирішити питання стягнення судових витрат.
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2021 року позов задоволено.
Стягтнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором про споживчий кредит № 2203/0700620 від 10 грудня 2020 року в сумі 79 752,68 гривень, вирішено питання відшкодування понесених судових витрат.
Рішення оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, ухваливши нове, яким змінити рішення його в частині суми заборгованості, зазначаючи, що банк самостійно здійснює списання коштів із його рахунку в рахунок погашення заборгованості за кредитом, у зв'язку із чим, станом на 06 січня 2022 року сума заборгованості за кредитним договором складала 28 322, 35 грн. Крім того, просив суд, у випадку повного погашення заборгованості за споживчим кредитом - закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 10 грудня 2020 року між публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі керуючого територіально відокремленого безбалансового відділення №10016/070 філії-Полтавське обласне управління AT «Ощадбанк» Стеценко Г.І., з однієї сторони та фізичною особою ОСОБА_1 з другої сторони, було укладено Договір про споживчий кредит №2203/0700620.
Згідно надано банком розрахунку, ОСОБА_1 допустив неналежне виконання умов вказаного договору, у зв'язку із чим, станом на 30 вересня 2021 року за відповідачем рахується заборгованість у сумі 71 752,68 грн. (сімдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 68 копійок, в т. ч.: заборгованість за основним боргом (кредитом): 64 552,43 грн.; проценти за користування кредитом: 14 502,90 грн.; 3% річних 437,77 грн.; втрати від інфляції 259,58 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено умови Кредитного договору, тим самим допущено прострочення заборгованості зі сплати основного боргу та нарахованих відсотків, які підлягають стягненню у судовому порядку.
Як вбачається із змісту апеляційної скарги, відповідачем не оскаржується факт укладення кредитного договору, виникнення заборгованості за тілом кредиту і відсотків, у зв'язку із неналежним виконанням ним умов зобов'язання.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.
Разом з тим, в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 зазначає, що з січня 2021 року АТ «Державний ощадний банк України» здійснювалося списання коштів із його поточного рахунку в рахунок погашення заборгованості за Договором про споживчий кредит, у зв'язку із чим, станом на 06 січня 2022 року сума заборгованості за кредитним договором складала 28 322, 35 грн., що підтверджується довідкою від 06 січня 2022 року, долученої скаржником до апеляційної скарги.
Крім того, ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи довідку АТ «Державний ощадний банк України» від 05 квітня 2022 року № 114.070-23/887, згідно якої заборгованість за Договором про споживчий кредит №2203/0700620 від 10 грудня 2020 року відсутня.
Зазначену обставину скаржник вважає доказом відсутності предмету спору і підставою для закриття провадження у справі.
Однак, колегія судді не може погодитись за такими доводами апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, лише якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
У постанові від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц, Верховний Суд роз'яснив, що логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Отже, на час пред'явлення позову між сторонами був наявний спір, який припинив своє існування внаслідок виконанням відповідачем заявлених до нього вимог після ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення і відкриття судом апеляційної інстанції провадження у справі, а тому вищевказана норма права до спірних правовідносин не підлягає застосуванню.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про розгляд справи у суді першої інстанції, а також отримавши копію позовної заяви із долученими до неї матеріалами, зокрема, розрахунок заборгованості - не подав до суду першої інстанції жодних доказів на спростування достовірності вказаного документу і правильності нарахованого банком розміру заборгованості.
Стаття 367 ЦПК України визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Так, скаржником не наведено будь-якого мотивування неможливості подання до суду першої інстанції доказів, та наявності обставин, які з об'єктивних причин завадили йому подати відповідні документи на визначеній законом стадії судового провадження.
Між тим, подані апелянтом до суду апеляційної інстанції довідки АТ «Державний ощадний банк України» довідки від 06 січня 2022 року та 05 квітня 2022 року не впливають на правильність та законність, ухваленого оскаржуваного судового рішення, оскільки були видані після його ухвалення.
За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів підсумовує, що станом на жовтень 2021 року, на момент звернення позивача до суду із даним позовом, між сторонами існував спір про стягнення заборгованості за кредитним договором, на підтвердження розміру якої банком було надано відповідний розрахунок, який не був спростований відповідачем у встановленому законом порядку.
Рішення суду першої інстанції, ухвалено на відповідає вимогам закону і підстав для його скасування колегією суддів не встановлено. Також, з огляду на існування спору на час пред'явлення позову - вістуні підстави для закриття провадження у справі.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця
Судді Т. О. Кривчун
О. В. Чумак