Справа № 639/1114/21 Номер провадження 22-ц/814/1117/22Головуючий у 1-й інстанції Рубіжний С.О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
12 травня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 26 квітня 2021 року, постановлене суддею Рубіжним С.О. (повний текст складено 26 квітня 2021 року),
по справі за позовом комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення,
19.02.2021 КП «Харківводоканал» звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що ОСОБА_1 є споживачем послуг із централізованого водопостачання та водовідведення, облік нарахувань та оплата за які здійснюється за абонентським о/р № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач, виконуючи вимоги чинного законодавства України, надавав відповідачу послуги в повному обсязі на підставі тарифів, установлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг у відповідності до п.20-21 Правил №630. При проведенні розрахунків зі споживачами до 01.01.2017 КП «Харківводоканал» застосовувалися норми водоспоживання і водовідведення, затверджені рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради народних депутатів «Про встановлення та застосування норм водоспоживання і водовідведення, та порядку розрахунків» від 09.04.1997 №256 (зі змінами); із 01.01.2017 - згідно рішення виконавчого комітету Харківської міської ради «Про затвердження нормативів (норм) водопостачання та водовідведення для населення в разі відсутності засобів обліку води» від 28.12.2016 №901.
Однак, відповідач не здійснював своєчасної оплати одержаних в період із 01.11.2014 по 30.11.2020, унаслідок чого утворилась заборгованість, заявлена до стягнення в загальному розмірі 6 752,84 грн., із них: за послугу з централізованого водопостачання - 4 039,15 грн.; за послуги з централізованого водовідведення - 2 217,32 грн.; за порушення строків виконання зобов'язання індекс інфляції в розмірі 333,67 грн. та 3% річних від простроченої суми - 162,70 грн. Судові витрати, понесені товариством при подачі позову, просить компенсувати за рахунок відповідача.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 26.04.2021 позовні вимоги комунального підприємства «Харківводоканал» - задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь КП «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у сумі 6 752,84 грн., із яких: за послуги з централізованого водопостачання за період із 01.11.2014 по 30.11.2020 у розмірі 4 039,15 грн., за послуги з централізованого водовідведення - 2 217,32 грн., інфляційні витрати - 333,67 грн., 3% річних від простроченої суми - 162,70 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь КП «Харківводоканал» судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору в сумі 2 270,00 грн.
Рішення районного суду вмотивовано обґрунтованістю позовних вимог.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 02.08.2021 заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення у справі за позовом КП «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення - залишено без задоволення./а.с.58-60/
Відповідач із рішенням районного суду не погодився та оскаржив його в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводить, що не був належним чином повідомленим про судовий розгляд справи та не отримував позовну заяву, а також судову повістку з причин, які не залежали від нього, зокрема, через запровадження карантинних обмежень він не проживав за місцем реєстрації; за відсутності в будинку абонентської поштової скриньки, АТ «Укрпошта» допустило порушення правил надсилання рекомендованого листа з позначкою «судова повістка».
Вважає, що позивач не довів права вимоги, як постачальник послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, через відсутність у справі копії статуту підприємства, а також його ліцензії на здійснення відповідних господарських операцій, рішення міської ради щодо визначення КП «Харківводоканал» виконавцем таких послуг, договору між останнім та КП «Жилкомсервіс» про визначення позивача виконавцем послуг з технічного обслуговування внутрішніх систем холодного водопостачання, договору із дільницею №43 КП «Житломсервіс», в обслуговуванні якого знаходиться будинок.
Зазначає, що будинок АДРЕСА_2 , який належав ПАТ «Харківський канатний завод» із коридорною системою та сантехприладами загального користування, який не можна віднести до будинків зі ступенем благоустрою житла «Багатоквартирні будинки з водопроводом і каналізацією без ванн з газопостачанням», що виключає підстави застосування норму споживання 5,56 куб.м. При передачі цього будинку у 2015 році на баланс міста не було зроблено переобладнання з гуртожитку на багатоквартирний будинок. Квартира, у якій він зареєстрований, за фактом є однією із 10 кімнат у спільному коридорі з загальними комунальними службами, не має підключення до систем централізованого водопостачання та водовідведення, відсутні комунікації, будь-які точки водорозбору, які б було закріплено саме за ним, відсутні.
Договір про надання послуг із КП «Харківводоканал» він не укладав, згоди на відкриття абонентського особового рахунку не надав та фактично не отримував відповідних послуг, оскільки не користується місцями загального користування.
Указує, що позивач не додав до позовної заяви копій рішень місцевого самоврядування про затвердження (погодження) тарифів, затверджених тарифів, розрахунку нормативів (норм) споживання саме для будинку по АДРЕСА_2 , які могли підтвердити правильність розрахунку суми вимоги.
Наголошує, що розрахунок заборгованості не є бухгалтерським документом у розмінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не відповідає вимогам ст.13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Саме первинні документи, які були складені під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її закінчення вважає належними доказами на підтвердження факту нарахування КП «Харківводоканал» йому, ОСОБА_1 , оплати за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. При цьому, за період із 01.11.2014 по 30.11.2020 він не отримував від позивача квитанцій, попереджень, листів тощо.
Повідомляє, що направляв на електронну пошту позивача запит на інформацію з проханням надати копії первинних бухгалтерських документів, які були щомісячно складені під час здійснень господарських операцій або безпосередньо після їх закінчення та копії квитанцій щомісячних нарахувань за о/р № НОМЕР_1 за період із 01.11.2014 по 30.11.2020. Відповідь на такий запит він не отримав, а тому не має можливості перевірити розрахунок боргу та спростувати його.
Звертає увагу на наявність квитанції за о/р №416343 за вересень та листопад 2020 року, адресовані ОСОБА_1 , а не йому, ОСОБА_1 , що на думку останнього свідчить про фальсифікацію позивачем розрахунку.
Вважає, що районний суд при розгляді заяви про перегляд заочного рішення неправильно визначився із предметом доказування, яким у цій справі є наявність заборгованості відповідача саме за адресою його реєстрації, а не взагалі розгляд фактів користування їх послугами у інших місцях.
Зазначає, що позовна заява КП «Харківводоканал» подана до суду 19.02.2021 і стосувалася стягнення заборгованості за період із 01.11.2014 по 30.11.2020, тобто з пропуском строків позовної давності, обґрунтовуючи поважність його поновлення великою завантаженістю підприємства. Проте у заочному рішенні відсутні як визнання поважності пропуску строків позовної давності, так і визнання неповажності цих причин.
У зв'язку із тим, що його, відповідача, не було належним чином повідомлено про судовий розгляду і він не мав можливості реалізувати належні йому процесуальні права, просить суд апеляційної інстанції застосувати строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за період із 01.11.2014 по 31.12.2014, який сплинув 31.01.2021.
18.10.2021 до Харківського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.
Вважає суперечливими та такими, що не ґрунтуються на доказах доводи апеляційної скарги відповідача, який зазначав, що не проживав за місцем реєстрації та вказував на відсутність за адресою реєстрації абонентської скриньки.
Зазначає, що на виконання вимог ст.ст.19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-ІV (в редакції до 01.05.2019) КП «Харківводоканал» розроблено Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на основі типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.
Підприємство щомісяця в кожній квитанції до сплати пропонує абонентам письмово укласти договір і зазначає контактні дані. Відповідач жодних дій на його укладення не вчиняв. Проте договір між сторонами є укладеним, оскільки його сторони виконують конкретні дії, в саме, КП «Харківводоканал» надає послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідач їх приймає та є споживачем послуг у розумінні ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-ІV, в редакції до 01.05.2019.
Із 01.05.2019 введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ, яким також передбачено обов'язок як виконання комунальних послуг так і споживачів врегулювати договірні відносини у відповідності до норм діючого закону, що регулює правовідносини пов'язані із наданням житлово-комунальних послуг.
За змістом статті 14 цього Закону співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, за кожним видом комунальних послуг. У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Відповідач, будучи зареєстрованим у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , не звертався до КП «Харківводоканал» щодо укладення договору про надання послуг з централізованого водопостачання та центрального водовідведення. Проте відсутність такого договору сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, що відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах №750/12850/16-ц від 26.09.2018, №642/2858/16 від 06.11.2019.
Зазначає, що у розрахунку заборгованості чітко зазначено тариф, та, у зв'язку із відсутністю засобів обліку водопостачання, кількість осіб на яку нараховуються послуги з централізованого водовідведення та водопостачання, а заведена картка абонента є належним документом підтверджуючим наявність заборгованості, оскільки підписана посадової особою та скріплена печаткою відповідного підрозділу підприємства.
Розпорядженням Верховного Суду від 25 березня 2022 року №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.
Відповідно до ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга розглядається Полтавським апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 ./а.с.17/
ОСОБА_1 свої зобов'язання по оплаті послуг з водопостачання належним чином не виконував, унаслідок чого за ним утворилася заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, спожиті за період із 01.11.2014 по 30.11.2020 і становить 6 256,47 грн., із них:
- за послугу «централізоване водопостачання» - 4 039,15 грн.;
- за послугу «централізоване водовідведення» - 2 217,32 грн./а.с.4-8/
Згідно розрахунку індексу інфляції та нарахувань 3% річних по о/р 416343 за адресою: АДРЕСА_1 , за період із 01.12.2017 по 30.11.2020р.р.: сума 3% річних від суми несвоєчасної оплати -162,70 грн.; сума нарахованої інфляції - 333,67 грн./а.с.9-12/
Задовольняючи вимоги позову, районний суд виходив із того, що відповідач, отримуючи послуги з центрального водопостачання та водовідведення, їх не оплачував, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню, включно із індексом інфляції та 3% річних на загальну суму 6 752,84 грн.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо підставності вимог позову. При цьому враховує наступне.
Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України від 24 червня 2004 року №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно ч.2 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник. Власником закон визначає фізичну або юридичну особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абз. 7 ч.1 ст.1 цього Закону); споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абз.14 ч.1 ст.1 Закону).
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Згідно п.5 ч.3 ст.20 указаного Закону, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.09.2018 по справі №750/12850/16-ц та від 06.11.2019 у справі №642/2858/16, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Враховуючи, що товариство належним чином виконувало взяті на себе зобов'язання, а відповідач користувався наданими йому послугами, проте не здійснював їх оплату, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо обов'язку відповідача з оплати отриманих ним житлово-комунальних послуг.
Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та, фактично, зводяться до нерозуміння природи грошового зобов'язання, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.03.2021 №904/2073/19, не звільняє споживача послуг від його виконання. Поряд із цим, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування.
Згідно статей 12, 13, 81 ЦПК України, обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наведений процесуальний обов'язок відповідачем не виконано та не надано доказів, що він, ОСОБА_1 , не є отримувачем послуг, відтак, має сплатити їх вартість за встановленими тарифами, установленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг у відповідності до п.20-21 Правил №630.
При проведенні розрахунків зі споживачами до 01.01.2017 КП «Харківводоканал» застосовувалися норми водоспоживання і водовідведення, затверджені рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради народних депутатів «Про встановлення та застосування норм водоспоживання і водовідведення, та порядку розрахунків» від 09.04.1997 №256 (зі змінами); із 01.01.2017 - згідно рішення виконавчого комітету Харківської міської ради «Про затвердження нормативів (норм) водопостачання та водовідведення для населення в разі відсутності засобів обліку води» від 28.12.2016 №901.
Доводи апеляційної скарги, що позивач не підтвердив права вимоги за вказаним позовом, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки КП «Харківводоканал» здійснює ліцензійну господарську діяльність з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на виконання вимог Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» для мешканців, які проживають у будинках комунальної власності. Доказів альтернативного джерела водопостачання та водовідведення за місцем реєстрації, останній не надав, а лише послався на відсутність у справі відповідних доказів, при цьому не спростував факт отримання відповідних послуг чи відмови від їх отримання згідно п.п.24,25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що квартира, у якій зареєстрований відповідач, фактично є однією із кімнат у спільному коридорі з загальними комунальними службами, не має комунікацій та точки водорозбору, які б було закріплено саме за ним, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-ІV, в редакції, яка діяла до 01.05.2019, та згідно Закону України від 09.11.2017 №2189-VІІІ, введеного в дію із 01.05.2019, законодавчо визначений обов'язок споживача укласти договір про надання житлово-житлово-комунальних послуг. При цьому зобов'язання з оплати послуги з управління багатоквартирним будинком у таких будинках, гуртожитках у разі здачі в найм (оренду) квартир, житлових та/або нежитлових приміщень несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.
Згідно ч.1 ст.14 Закону України від 09.11.2017 №2189-VІІІ за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Із наведеного слідує, що обов'язок вчинення дій, спрямованих на укладення договору про надання комунальних послуг, покладається саме на споживача, який вільний у виборі форми такого договору. Невчинення таких дій має наслідком безоплатне споживання поставленої послуги, що суперечить положенням Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Доводи, на які посилається відповідач, а саме, що він не уклав договору, не давав згоди на відкриття абонентського особового рахунку та не є фактичним користувачем послуг, оскільки не користується місцями загального користування, апеляційним судом до уваги не приймаються, як такі, що не ґрунтуються на доказах, тоді як укладення договору є обов'язком, а не правом споживача послуг, так само як і обов'язок сплатити їх вартість за встановленими тарифами.
Посилання відповідача на відсутність у справі копій рішень місцевого самоврядування про затвердження (погодження) тарифів, розрахунку нормативів (норм) споживання саме для будинку по АДРЕСА_2 , колегія суддів до уваги не приймає, оскільки процесуальним обов'язком відповідача, який ставить під сумнів правильність розрахунків, надати відповідні докази на їх спростування. При цьому відомості рішення органів місцевого самоврядування підлягають оприлюдненню і доказів, що відповідач, був обмежений у праві надати суду відповідні рішення матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги не містять спростувань розрахунку заборгованості та зводяться до незгоди їх сплати, а надані в копіях квитанції за о/р №416343 за вересень та листопад 2020 року, адресовані ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 , свідчать про описку, а не про фальсифікацію позивачем розрахунку.
Стосовно посилань відповідача на порушення норм процесуального закону при постановленні оскаржуваного без його належного повідомлення про судовий розгляду справи, колегія суддів приймає до уваги наступне.
Із матеріалів справи убачається, що відповідачу за місцем його реєстрації ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом із повідомленням надсилалися позовна заява та ухвала про відкриття провадження, які не були вручені адресату з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання»/а.с.28,29/; а судова повістка повернута без пучення з відміткою «адресату відсутній»./а.с.30,31/
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №800/547/17 від 25.04.2018 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу відповідача є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним». При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю суду, що виключає підстави скасування судового рішення згідно п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.
Разом із цим колегія суддів визнає, що не отримання відповідачем позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі є поважною причиною, яка з об'єктивних причин, що не залежали від нього, унеможливила подачу в суд першої інстанції відзиву на позов та заяви про застосування строків позовної давності.
Відповідно до положень статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 260 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Як вбачається із частини 4 вищевказаної статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 статті 267 ЦК України передбачено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У доводах апеляційної скарги відповідача та доданої до неї заяви, відповідач вказує, що позовна заява КП «Харківводоканал» подана до суду 19.02.2021 і стосувалася стягнення заборгованості за період із 01.11.2014 по 30.11.2020, тобто, подана з пропуском строків позовної давності, обґрунтовуючи поважність його поновлення великою завантаженістю підприємства. Проте у заочному рішенні відсутні обґрунтування щодо визнання поважності пропуску строків позовної давності, а тому просить застосувати строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за період із 01.11.2014 по 31.12.2017, який сплинув 31.01.2021.
При зверненні в суд із цим позовом підприємство обґрунтовує поважність його пропуску тим, що КП «Харківводоканал» є єдиним підприємством, яке здійснює водопостачання та водовідведення у м.Харкові, іншої альтернативи у місті немає. Структура підприємства налічує лише один відділ, який здійснює претензійно-позовну роботу, а тому із урахуванням кількості боржників, а також необхідність сплати судового збору, підприємством надається перевагу боржникам з найбільшою сумою боргу.
Наведені позивачем обставини колегія суддів не може визнати поважними та достатніми для поновлення строку позовної давності, підприємство самостійно визначає пріоритети в своїй роботі. При цьому сплата позивачем судового збору за наслідками судового розгляду компенсуються позивачу в порядку ст.141 ЦПК України, а тому не є підставою для поновлення строків позовної даності.
Таким чином, колегія суддів вбачає підстави для застосування строків позовної давності до вимог за період із 01.11.2014 по 31.12.2017, який сплинув 31.01.2021, з огляду на дату подачі позову 19.02.2021.
Згідно наданого позивачем розрахунку, який не спростований відповідач, заборгованість останнього за період із 01.01.2018 по 30.11.2020 склала: 3 815,48 грн., із них: за послугу «централізоване водопостачання» - 2 465,77 грн.; за послугу «централізоване водовідведення» - 1 349,71 грн.
Стосовно підстав нарахування 3% річних та інфляційних витрат, колегія суддів
За змістом статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункт четвертий згаданого Порядку), що відповідає позиції Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», апеляційний суд, обраховуючи початок виникнення заборгованості із 01.01.2018 по 30.11.2020 від суми боргу постановленої до стягнення, підстав для зменшення розміру інфляційних витрат та 3% річних не вбачає.
З огляду на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, із постановленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 на користь КП «Харківводоканал» заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період із 01.01.2018 по 30.11.2020 в загальному розмірі 3 815,48 грн., із них: за послугу «централізоване водопостачання» - 2 465,77 грн.; за послугу «централізоване водовідведення» - 1 349,71 грн., інфляційні витрати - 333,67 грн., 3% річних від простроченої суми - 162,70 грн., а всього 4 311,85 грн.
У задоволенні вимог позову про стягнення заборгованості за період із 01.11.2014 по 31.12.2017 відмовити з підстав пропуску строку позовної давності.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, пропорційно задоволеним вимогам позивача (64%), шляхом взаємозаліку, із ОСОБА_1 на користь КП «Харківводоканал» підлягає стягненню 227,00 грн. судового збору./а.с.1, 79/
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 26 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» (код ЄДРПОУ 03361715, р/р НОМЕР_3 в АТ «Мегабанк», МФО 351629) заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у сумі 3 815,48 грн., із них: за послугу «централізоване водопостачання» - 2 465,77 грн.; за послугу «централізоване водовідведення» - 1 349,71 грн., інфляційні витрати - 333,67 грн., 3% річних від простроченої суми - 162,70 грн., а всього 4 311,85 грн.
У задоволенні вимог позову про стягнення заборгованості за період із 01.11.2014 по 31.12.2017 відмовити з підстав пропуску строку позовної давності.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь КП «Харківводоканал» судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору в сумі 227,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак