Справа № 533/12/22 Номер провадження 11-кп/814/517/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
10 травня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
представника потерпілої ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120211705200001745 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Морозівка Глобинського району Полтавської області, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, одруженого, пенсіонер, не судимого,
у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_9 та її представника ОСОБА_10 на вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2022 року, -
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Згідно ст.76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов ОСОБА_9 про стягнення моральної та матеріальної шкоди залишено без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експерта та проведення експертизи в сумі 1029,72 грн. 72 коп.
Скасовано арешт, який накладено на автомобіль марки ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23.11.2021 року.
По справі вирішено питання щодо речових доказів.
Відповідно до вироку суду, 19.11.2021 року о 18 годині 20 хвилини, в темний час доби, похмуру погоду під час дощу, при увімкненому зовнішньому електроосвітленні по мокрому асфальтобетонному покриттю вулиці Горького в селищі Нова Галещина Кременчуцького району Полтавської області, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку, зі сторони вулиці Пушкіна в напрямку вулиці Заводської селища Нова Галещина, керуючи автомобілем ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався водій ОСОБА_7 .
В цей саме час, попереду автомобіля ВАЗ 21063 реєстраційний номер НОМЕР_1 в попутному напрямку відносно напрямку руху автомобіля, по правому краю проїзної частини, рухався пішохід ОСОБА_11 , який був обернений спиною до автомобіля та поруч з яким рухалась ОСОБА_9
Рухаючись у вказаному напрямку по вулиці Горького, поблизу будинку 36 в селищі Нова Галещина Кременчуцького району, водій ОСОБА_7 , маючи можливість своєчасно виявити пішохода, не вжив заходів до зменшення швидкості та своєчасного екстреного гальмування автомобіля, тим самим порушив вимоги п.12.3. Правил дорожнього руху, не вжив заходів для зменшення швидкості або зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, та в межах своєї смуги руху, допустив наїзд передньою крайньою правою частиною автомобіля у задню частину тіла пішохода ОСОБА_11 .
В результаті наїзду пішохід ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до КНП «Козельщинська центральна лікарня».
20.11.2021 від отриманих тілесних ушкоджень пішохід ОСОБА_11 помер у реанімаційному відділенні КНМП «ЛІЛ «Кременчуцька».
В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування вироку суду у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та не відповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч.2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На переконання прокурора, обставини на які послався суд у своєму вироку не можуть бути підставою для застосування положень ст. 75 КК України, оскільки жодним чином не зменшують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину та його тяжкі наслідки. Крім того, не враховано позицію потерпілої ОСОБА_9 , яка наполягала на призначення обвинуваченому суворого покарання в межах максимальної санкції.
В апеляційній скарзі потерпіла та її представник просять змінити вирок суду в частині призначеного покарання, вважаючи призначену судом міру покарання занадто м'якою, без урахування позиції потерпілої.
Від захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_12 надійшли заперечення на подані прокурором та потерпілої апеляційні скарги, в яким вона просить залишити апеляційні скарги без задоволення, посилаючись на неналежне обґрунтування.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_9 та її представника ОСОБА_10 , які підтримали подані ними апеляції у повному обсязі та просили їх задовольнити, обвинуваченого та захисника, які заперечили доводи апеляційних скарг і просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як убачається з вироку суду, судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 було здійснено на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України, та суд першої інстанції дотримався вимог вказаної норми закону, допитав обвинуваченого, і за згодою всіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оскаржувались.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, та сторонами не оспорюються.
На підставі викладеного, колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, які не оскаржувались і стосовно яких, відповідно до вимог ст. 349 КПК України, докази не досліджувались.
Апелянти висловили свою незгоду в частині обрання судом першої інстанції відносно ОСОБА_7 занадто м'якого покарання.
В той же час, колегія не погоджується з вказаними доводами прокурора та потерпілої та її представника, вважає їх безпідставними виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ст.ст. 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Саме через загальні засади призначення покарання, реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Вказані вимоги закону дотримані судом першої інстанції в повному обсязі.
У ст. 17 Закону від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
На думку колегії суддів, покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом першої інстанції призначене в межах, встановлених у санкції зазначеної статті Особливої частини Кримінального кодексу України з урахуванням Загальної частини цього кодексу з урахуванням ступеню тяжкості скоєного ним злочину.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції обрав законне та найбільш доцільне покарання, виходячи як з характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим злочину, даних про його особу, а також обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також особистого ставлення ОСОБА_7 до вчиненого, його поведінку після злочину.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про звільнення ОСОБА_7 від призначеного основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Враховуючи усі дані про особу обвинуваченого, який є особою похилого віку, до кримінальної відповідальності притягується вперше, відсутність негативних характеристик за місцем проживання, з огляду на його ставлення до вчиненого та наслідків в цілому, беручи до уваги його поведінку після дорожньо-транспортної пригоди, який намагався надати потерпілому допомогу, неодноразові спроби відшкодувати матеріальну шкоду дружині померлого, яка відхиляла грошові перекази, відшкодував потерпілій завдану шкоду на суму 25987,32 грн, а також дані досудової доповіді Кременчуцького районного сектору №2 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області про низький ризик вчинення ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення, та низький рівень небезпеки для суспільства, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст.75 КК України та звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та наявність відповідних для цього підстав, наведених в оскаржуваному вироку суду.
При цьому колегія суддів враховує думку потерпілої щодо неможливості застосування щодо ОСОБА_7 положень ст. 75 КК в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК, однак вважає, що така позиція потерпілої ОСОБА_9 та її представника ОСОБА_10 не є вирішальними при прийнятті відповідного рішення судом, з огляду на конкретні обставини справи.
До того ж обвинувачений ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції повторно просив вибачення, щиро каявся у вчиненому.
Колегія суддів вважає, що саме таке покарання є необхідним, справедливим, та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження нових злочинів.
При цьому, колегія суддів вважає таке рішення справедливим та достатнім для досягнення мети покарання, таким, що відповідає принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
У контексті наведеного не можна визнати спроможними та переконливими доводи апеляційних скарг прокурора, потерпілої та її представника стосовно неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через м'якість.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_9 та її представника ОСОБА_10 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 404, 405,407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_9 та її представника ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2022 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4